На Івано-Франківщині триває освітній експеримент

Скоро на партах наших школяриків замість звичних стосів зошитів та книжок буде лише один пристрій — електронна книжка чи нетбук. Можливо, згодом зошити і щоденники в тому вигляді, до якого вже звикли, теж відійдуть у минуле, а ще через якийсь час вестимуть уроки вчителі-роботи… Такі поки що фантастичні припущення скоро можуть стати цілком реальними.

Скептики переконують, що від електронної книжки така ж користь, як і від віртуального хліба. Тут можна і посперечатися. Таким хлібом справді не наситишся, а от електронну книжку хоч і не погортаєш, проте спину точно не надірвеш.

Серед учителів, учнів та їхніх батьків з’явилася нова тема для обговорення: чи витіснять у скорому часі електронні книжки або нетбуки звичайні підручники, за якими поки що гризли граніт науки попередні і теперішні покоління? Ходять чутки, що дуже скоро можуть взагалі припинити друк підручників на користь спеціального пристрою для читання чи комп’ютера. Однозначної відповіді наразі не знає ніхто. Тож ми вирішили з’ясувати, які «знання» краще засвоюються в головах українських школярів — «електронні» чи «паперові»?

Як це вчитися без книжки, добре знають теперішні десятикласники, яким протягом усього навчального року необхідну навчальну літературу надавали частинами. Втім, навіть наприкінці навчального року, як повідомили в головному управлінні освіти і науки ОДА, замовлення щодо забезпечення десятикласників підручниками виконано лише на 85%. Брак потрібних для навчання підручників МОН вирішило компенсувати по-сучасному, розмістивши електронні варіанти книжок в Інтернеті. Тож у принципі до електронних носіїв знань теперішнім школярам не звикати. А от чи готові учні та вчителі проміняти набір усіх підручників на нетбук чи «електронну книжку», з’ясуємо далі.

400 грамів знань

Із 1 січня цього року у восьми школах України проводять експеримент-навчання з електронних підручників «PockеtBook». Ці пристрої випробовують у Київській, Донецькій, Миколаївській, Полтавській та Івано-Франківській областях. Учні восьмого класу та вчителі Івано-Франківського природничо-математичного ліцею першими в західному регіоні перевіряють на собі плюси і мінуси електронної книжки.

Побачити це «диво техніки» пощастило і мені. Основна перевага «рідера» — його вага, а це близько 400 грамів, та об’єм пам’яті — 1 гігабайт, який не обмежує учня в кількості книжок, котрі можна «взяти з собою» до школи, а це і посібники, і художня література, і словники чи довідники, і багато чого ще. Та й пам‘ять «підручника» можна збільшити.

«Пристрій набагато легше носити, аніж цілу паку книжок. А уявіть собі портфель учня, якщо є сім-вісім уроків. Крім того, ця модель відповідає всім санітарно-гігієнічним нормам для використання у школах», — каже директор Івано-Франківського природничо-математичного ліцею Мирослав Бідичак.

Пристрій-книжка простий у користуванні. Також легко підключається до комп’ютера, тож заповнити таку книжку можна всім, чим потрібно чи захочеться. Проте все ж найбільша перевага — екран, який за сприйняттям відтворює звичайну паперову сторінку книжки, він зроблений на основі технології «електронний папір». Вартість такого «рідера» становить 2 700 гривень, хоча може бути й більшою — три-чотири тис. грн.

Єдиний мінус, переконані учасники експерименту в Івано-Франківській області, – ремонт пристрою. Варто зауважити, що тестують пристрій все-таки діти, які можуть бешкетувати на перерві, кидати своїми портфелями, забувши, що там уже не майже не вразливі підручники з біології, хімії чи фізики. і т. д., а пристрій ХХI сторіччя, розбити екран якого — раз плюнути. А ремонтувати кому? Звісно, батькам. В Івано-Франківську, як і в інших містах, окрім столиці, немає сервісного центру, де можна поремонтувати «покетбук» під час гарантійного терміну. Тож у разі поломки треба відсилати пристрій до Києва. Вартість ремонту, якщо, наприклад, тріснув екран «підручника», лише на 200-300 гривень дешевша, аніж вартість новенького пристрою.

Також електронна книжка, на відміну від паперової, може «зависнути» чи розрядитися, і — треба пам’ятати про закон підлості! — це може статися у найнесподіваніший момент.

Перший млинець

Звісно, електронні підручники не можуть кардинально змінити навчальний процес, бо діти все одно отримують потрібну інформацію, лише носій цієї інформації «осучаснили». Тож перші результати експерименту, як зауважив директор ліцею Мирослав Бідичак, є позитивними. Учні стали більше читати, адже кажуть, що їм цікавіше це робити з електронного пристрою, аніж братися до книжки. «Це вже таке покоління, що їм техніка більш цікава», — констатує Мирослав Бідичак.

Негативних відгуків, як переконують мене в ліцеї, наразі немає. Звичайно, що електронні носії інформації — це насамперед удар по кишенях батьків. «Питання не лише в тому, щоб купити пристрій, потім постане питання — і сам електронний варіант підручників. Тепер вони коштують від 15 до 30 гривень, але якщо використання стане масовим, то, ймовірно, ціни на них можуть зрости в кілька разів», — зазначив М. Бідичак.

Уроки… для вчителів

«Найголовніша мета цього експерименту, — зазначив директор ліцею, — переконатися в тому, чи приживається пристрій в учнів та вчителів». Учні, звичайно, задоволені, адже їм до різноманітних новинок техніки не звикати. Чого не скажеш про вчителів, особливо тих, які мають великий стаж роботи та звикли використовувати на уроці традиційні джерела інформації. «Якщо взяти нинішнього середньостатистичного вчителя й учня, то в плані комп’ютерної грамотності діти перевершують вчителів. Нині педагоги не володіють комп’ютером такою мірою, як це потрібно. А треба вміти не лише включити комп’ютер та використати його як друкарську машинку, а побудувати урок з використанням мультимедіа, анімації, — констатує заступник начальника головного управління освіти і науки ОДА Марія Мрічко. — Тож, думаю, перш ніж впроваджувати електронні носії інформації в навчальний процес, треба провести відповідні уроки для педагогів».

«Вчителі, які мають великий стаж роботи, ставилися упереджено до цього експерименту, — розповідає керівник експериментальної групи природничо-математичного ліцею Наталія Багацька, — проте коли вони побачили, наскільки пристрій зручний та простий у користуванні, — захопилися. Тепер вони задоволені, «перебудова» проходить успішно».

Вчитель-методист з української мови і літератури Івано-Франківського природничо-математичного ліцею Світлана Пітулей переконана, що книжку замінити неможливо, та все ж вона добре розуміє, що сучасна школа вимагає використовувати новітні засоби. «Звичайно, попри те, що ми на уроці читаємо книжки, використовуємо і новітні засоби читання — ось ці «покетбуки», які дітям до вподоби. Адже тепер швидше знаходиш матеріал, відповідну цитату. Проте це не альтернатива книжці, а доповнення до неї, адже тепер немає такої проблеми, що немає тексту перед очима», — каже Світлана Василівна.

Ті вчителі, які безпосередньо використовують на уроці «покетбук», задоволені і кажуть, що в учнів видно прогрес, адже діти з більшою цікавістю почали ставитися до навчального процесу. «Остаточних результатів не маємо, адже експеримент ще триває, так само не можемо сказати, чи продовжиться він наступного навчального року», — підсумувала Наталія Багацька.

Рятуючи дерева

Запитуючи восьмикласників про те, чи до вподоби їм брати участь у цьому експерименті, почула одноголосне «так». Детальніше першими спостереженнями і враженнями від «електронного» навчання поділилися учні експериментальної групи.

Сергій ВАЦЕБА:

— «Покетбуки» дуже зручні, вони можуть вміщувати багато книжок, і не потрібно носити важкі портфелі. Єдиний його мінус — це те, що він тільки чорно-білий і не дуже міцний.

Я  хотів би, щоби через кілька років учні вчилися лише за такими підручниками, адже вони практичні у користуванні, у них можна змінювати шрифт, розмір букв, можна «закидати» додаткову інформацію, і вони трохи кращі за звичайні підручники.

Олександра ОЛЕНЧУК:

— Звичайно, що електронний пристрій в дечому кращий за паперовий підручник, тому що ми повинні йти в ногу з часом, технології навчального процесу мають оновлюватися, але попри все книжка залишається книжкою, яку неможливо замінити.

Тепер навчання є деякою мірою краще, тому що не треба вже носити великі ранці з багатьма книжками, а сам процес навчання майже не відрізняється від звичного.

Олександр ЯБЛОНЧУК:

— Плюси в тому, що «покетбук» компактний, досить легкий та зручний у користуванні, в ньому можна «записати» багато навчальної та художньої літератури. Його можна брати з собою в дорогу і не тягнути цілу книжку. Мінус один — електронна книжка не є дуже міцною, екран слабенький. А так мені подобається.

Можливо, й хотів би, щоби через кілька років були лише електронні підручники, тим більше з екологічної точки зору. Для виготовлення паперу винищують багато дерев, а на «покетбуки» — дерев взагалі не треба.

Відкритий світ — закриті можливості

Розробники Національного проекту «Відкритий світ», його Віктор Янукович включив до десятка першочергових, обіцяють до 2015 року забезпечити всі українські школи не «рідерами», а нетбуками та надновою системою зв’язку 4G. Це буде навіть не нетбук, а спеціально розроблений продукт, який зможе задовольнити навчальні потреби школярів. Для нього розроблять власну операційну систему та програмне забезпечення. Попередня вартість проекту становить 675 мільйонів доларів. Звідки брати кошти на його реалізацію, поки що невідомо.

Насправді потреба заміни паперових підручників електронними не є нагальною та першочерговою. Насамперед сільські школи потребують під’єднання до високоякісного інтернету. Якщо в Івано-Франківській області абсолютно всі сільські школи I-III ступенів забезпечено комп’ютерною технікою, то лише 80% шкіл підключено до інтернету. Інше питання — його якість та швидкість, які часто є незадовільними. Крім того, сільські школи треба осучаснювати не лише з допомогою техніки, а комплексно. Школа насамперед повинна бути просторою, теплою, відремонтованою, мати спортивну й актову зали, внутрішні санвузли і т. д. На жаль, не всі школи в районах є такими, тому ще раз повторюся, що питання заміни книжок на спеціальні пристрої не є пріоритетним.

Якщо ми хочемо за допомогою техніки лише полегшити вагу портфелів школяриків, то вихід простий — два комплекти навчальної літератури. Один використовуємо вдома, другий — у школі. Таким чином дитина носить до школи тільки зошити і щоденник. А поки що перехід, хоч і поступовий, на електронні підручники загострить проблему нерівності учнів, адже матеріальне становище однієї сім’ї дозволить придбати своїм дітям цю «чудо-книжку», іншим — ні.