Питання водопостачання та водовідведення треба виносити на розгляд РНБО

З усіх українських областей, розташованих на захід від Києва, найгірша ситуація з водовідведенням та очисними спорудами склалася в Житомирській області. Такої думки дійшли учасники наради з питань технічного стану централізованих систем водовідведення в населених пунктах Вінницької, Житомирської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей, яка відбулася 31 березня в Рівному.

Зокрема, вказувалося, що на Житомирщині централізованою системою водовідведення забезпечено лише 4,4% населених пунктів. У багатьох селищах міського типу вона просто відсутня, і серед них – Брусилів, Бучмани, Іванопіль, Яблунець та інші. Чимало міст не мають очисних споруд, або ж такі не працюють навіть за наявності централізованого водовідведення. Такою є ситуація в містах Андрушівка, Бердичів, смт Народичі, Романів, Черворноармійськ.

Майже третина каналізаційних мереж області (31,4%) перебувають у ветхому та аварійному стані, так само, як і 26,9% головних колекторів. Перекачування каналізаційних стоків забезпечують 183 каналізаційні насосні станції, з яких 65 (36%) потребують капітального ремонту та модернізації.

Не набагато ліпшою виглядає ситуація і на Хмельниччині. Найбільша питома вага ветхих та аварійних каналізаційних мереж спостерігається у містах Волочиськ – 81%, Кам’янець-Подільський – 65%, Дунаївці – 50% і 42% - в самому обласному центрі. На Івано-Франківщині без очисних споруд обходяться такі відомі туристичні центри, як Ворохта, Косів; у Галичі, Тисмениці та Івано-Франківську найбільша питома вага ветхих та аварійних каналізаційних мереж – відповідно 81,7%, 44,6%, 40,8%.

«Парадокс полягає в тому, що нинішню непросту ситуацію з водовідведенням рятує те, що багато українських підприємств простоюють, отже, не додають навантаження на цю систему. За інших обставин вона б не витримала, і ми б давно вже мали серйозний клопіт з ліквідацією наслідків можливих аварій, - сказав радник Президента України Валерій Пустовойтенко. – Але парадоксальності ситуації додає і те, що через непрацюючі підприємства місцеві бюджети відчувають гострий брак коштів, які конче потрібно вкладати в ремонт та модернізацію систем водовідведення та очисних споруд».

Учасники наради також наголосили, що проблема фінансування часто посилюється й іншою – відсутністю достатньої ініціативності у деяких представників місцевих органів влади, необхідної для ухвалення неординарних рішень та пошуку додатків ресурсів. Хоча ряд місцевих керівників навіть за умов бюджетного безгрошів’я примудряються справлятися з цими проблемами.

Для регіонів Західної України нормальне функціонування систем водовідведення та очисних споруд важить особливо багато: тут активно розвиваються туристична та санаторно-курортна галузі, у яких знаходять роботу багато місцевих мешканців. Відтак, вони здатні впливати і на рівень безробіття та добробуту населення.

«Робоча група, яка створена за дорученням Президента, вже вивчила ситуацію щодо систем централізованого водовідведення та водозабезпечення у більшості регіонів України, - зазначив Валерій Пустовойтенко. – І всі ми дійшли розуміння, що ця проблема набула загальнонаціонального характеру, що вона має економічні прояви, соціальні, медичні, екологічні та інші. Можна навіть сказати, що це питання національної безпеки України, адже йдеться про здоров’я нації. Сьогодні нас конче турбує, яку питну воду ми споживаємо. За вирішення всіх цих проблем треба братися якнайскоріше. Думаю, вже найближчим часом ми будемо готові доповісти про результати нашої роботи Президенту України, я пропонуватиму йому розглянути ці питання на Раді національної безпеки та оборони».

Автор: Максим НАЗАРЕНКО, Національний прес-клуб «Українська перспектива»