Найкрасивіша дівчина Прикарпаття поїде на конкурс «Міс Україна»

У тому, що мрії — збуваються, впевнена тепер калушанка Лілія Озарко, яка перемогла на конкурсі “Міс Прикарпаття-2011”. Тож, дівчину відразу наздогнав успіх і слава: зйомки, інтерв’ю, хутро і діаманти, і, найголовніше, — поїздка на конкурс “Міс Україна”. І серед усієї рутини Ліля не тільки встигла отримати диплом, знайти нову роботу, але продовжує чудово виглядати і привертає увагу всіх чоловіків довкола. Чи важко носити корону Міс Прикарпаття, Лілія Озарко розповіла “Вікнам”.

Одну із найбільш яскравих претенденток на фінал недавнього конкурсу «Міс Чарівність» тоді довелося «забракувати» через її… високий зріст. Лілія була набагато вищою від решти конкурсанток, тож журі із жалем довелося дівчині відмовити. Однак уже у грудні вона взяла участь у відборі на конкурс «Міс Прикарпаття-2011». І стала однією з перших, кого обрали до фіналу.


Зараз «Міс Прикарпаття-2011» успішно поєднує, на перший погляд, непоєднувані речі: роботу бухгалтером і підготовку до Всеукраїнського конкурсу краси. Навіть перед конкурсом Ліля не змогла відмовитися від смачної матусиної кухні і солодощів. Однак, модельне життя так захопило дівчину, що заради подіуму вона готова змінитися повністю.

— Лілю, ти, мабуть, як кожна дівчина, завжди мріяла про подіум. Коли почала усвідомлювати, що він для тебе — цілком досяжний?

— Звичайно, я ще з дитинства з захопленням спостерігала за модельним життям. Однак, ще кілька років тому навіть подумати не могла, що незабаром до нього доєднаюся. Про подіум мріяла часто. Ще реальнішими ці мрії ставали, коли знайомі дивувалися, що я працюю бухгалтером. Якби у Калуші була модельна школа, то, можливо, я стала б на подіум раніше.

Тож, одного разу побачивши оголошення про відбірковий тур на конкурс «Міс Чарівність», я таки наважилася взяти участь. Тож, яким було моє здивування, коли після тривалої дієти, відвідин салонів краси і постійного догляду за собою, мене спіткала невдача. Після цього я вирішила спробувати свої сили і надалі. Тож, на пропозицію газети «Вікна» взяти участь у конкурсі «Міс Прикарпаття», погодилася одразу.

Кастинг на конкурс «Міс Прикарпаття» був поділений на три тури. Дівчата проходили відбір у купальниках і зовсім без макіяжу. А, загалом, в обласному центрі нас оцінювали професіонали. І, — не тільки нашу зовнішність. Оцінювали ще і вміння показати себе, виявити позитиви свого характеру. Перед камерами, без макіяжу і з мінімумом одягу, мимоволі у кожної людини починають проявлятися риси її характеру. Наприклад, хтось — соромиться, хтось — навпаки, поводиться надто вільно.

На конкурс «Міс Прикарпаття» я їхала не з такими великими амбіціями, однак, тут склалося все навпаки: одразу ж після першого кастингу мені повідомили, що необхідно готуватися до фіналу конкурсу краси.

Загалом, між конкурсантками панувала здорова конкуренція. І, хоча дівчата різнилися характерами, організаторам шоу, зокрема, власниці модельного агентства Тетяні Герасимівні та Оксані Борисівні, вдалося здружити нас. Тож, після конкурсу пригадували, що таких дружних конкурсанток не було ще жодного разу.

— Отже, з того моменту ти почала активно працювати над поліпшенням зовнішності. Як «гартуються» перед конкурсом справжні міс?

— Для мене першочерговим пунктом підготовки було суворо вибране харчування. Не тільки тому, що абсолютно всім дівчатам було рекомендовано схуднути, а, у першу чергу, тому, що наближена до ідеалу фігура — це гарантований успіх. Зізнаюся: я — ласунка, тому повністю відмовитися від солодощів так і не змогла, тож потроху дозволяла собі з’їсти солодкого. Коли з’являлася вільна хвилина, бігла у спортзал. І — раз на два дні відвідувала солярій.

Загалом, за час підготовки до конкурсу «скинула» вісім кілограмів. Однак, не тільки завдяки дієті. Мені «допоміг» і напружений графік, адже саме у той час я писала дипломну роботу, працювала та безпосередньо готувалася до конкурсу.

Решту модельних премудростей мене навчали у школі моделей, яке я відвідувала перед фіналом конкурсу. Відтак, модельне мистецтво — це і непроста наука, коли дівчина має не тільки красиво ходити по подіуму, але і професійно робити макіяж, знати всілякі дрібниці, основи грації.

Робота безпосередньо на подіумі полягає у тому, щоб уміти правильно презентувати себе і свою зовнішність. Так, для різних стилів одягу характерні різні образи моделей, які потрібно вдало зобразити, щоб передати «родзинку» дизайнерської роботи.

Репетиції конкурсу розпочалися на початку березня. Щодня по кілька годин на височенних підборах було вкрай важко витримати. Відтак, я зрозуміла, що модельна справа — це також важка праця, і під силу не кожній дівчині. Бувало, що я казала: після конкурсу — наїмся і відісплюся. Однак, цього так і не зробила, адже відразу почала готуватися до конкурсу «Міс Україна».

Досі невідомо, коли саме відбудеться Всеукраїнський етап. Але точно знаю, що він відбудеться у Києві. Своїх можливостей поки що оцінити не можу, адже не бачила суперниць. Однак, на кону конкурсу — поїздка на конкурс «Міс світу». Тому вже найближчим часом знову буду посилено готуватися, відвідувати спеціальні тренінги в Івано-Франківську, навчатися у школі моделей і знову змінювати режим харчування і фізичних навантажень. Тобто, робитиму все, щоб тільки досягти високого результату.

— Для більшості жінок і дівчат, у тому числі — і самих учасниць конкурсу краси, важливим є конкурсний одяг та аксесуари. Яке зі своїх убрань пам’ятаєш найбільше?

— Звичайно, найбільше мені сподобалася вечірня сукня. Тим паче, що до її вибору я поставилася особливо скрупульозно, адже сукня також була важливим критерієм оцінки. Це була ексклюзивна дизайнерська сукня, яку я придбала у спеціалізованій крамниці в обласному центрі.

Навіть в Івано-Франківську мені довелося обходити безліч крамниць, щоб вибрати сукню. Тішить, що її допомагали обирати всією крамницею. Власники дуже приязно до мене поставилися, переймалися, щоб я гарно виглядала, допомагали обирати сукню, і навіть зробили суттєву знижку. Урешті, зупинилися на дизайнерській сукні зі шлейфом фіолетового кольору. А проводжали і бажали перемоги всім колективом.

Чимало з аксесуарів доводилося, взагалі, замовляти у майстрів або виготовляти власноруч. Так, до національного строю мені спеціально виготовили прикраси з бісеру, і навіть — декор для взуття.

Найбільш відповідальним був джазовий вихід. Тут було дуже багато руху, танцювальні елементи. Тому нам навіть пропонували обирати для виходу зручне взуття. Зручне, проте, — не означає, що воно має бути без підборів. Просто підбори можуть бути нижчими або мати зручнішу форму. А, взагалі, висоту підборів кожна учасниця обирала для себе сама. Я обирала високі підбори. Хоча, каблуків не носила десь років до вісімнадцяти, оскільки не хотіла підкреслювати свій високий зріст, однак, потім швидко їх опанувала. Тепер ходжу на високих підборах майже постійно.

У житті ж я здебільшого дотримуюся класичного стилю. Ношу переважно прості речі. Головна умова — щоб одяг підкреслював фігуру.

— Тож після такої роботи ти мала б точно сподіватися на перемогу. Чи сподівалася на стовідсотковий успіх?

— Головним для мене було не підвести очікування тих людей, які мене підтримували. Так, на конкурсі були присутні мої рідні, близькі люди, батьки і сестричка. Мене підтримували навіть люди, з якими я працюю у бухгалтерії Калуської ЦРЛ, а також працівники ТзОВ «Сезам». Тож, насамперед, хотіла виправдати надії цих людей на мене, показати себе на подіумі красивою і гідною звання «Міс Прикарпаття». Я хотіла виправдати ті сподівання, які вони на мене покладали, підтримуючи мене і всіляко сприяючи у підготовці до конкурсу.

У основному, конкурсанток оцінювали за зовнішніми параметрами. Але був і інтелектуальний конкурс. Запитання — не важкі, але орієнтовані, радше, на швидку і дотепну відповідь. Одну із конкурсанток навіть запитали, чому корови літають, як фанера над Парижем. Мені ж дісталося запитання: «Як Ви розумієте словосполучення «виховання дітей?». Спочатку я усміхнулася. Як не дивно, мені спала на думку дотепна відповідь: спочатку ми вчимо дітей говорити, а потім — просимо, щоб вони мовчали. Тож, я спонтанно дала саме таку відповідь.

Скажу чесно: на перемогу не сподівалася, оскільки думала, що місце вже «зайняте». Однак, на призове місце, все-таки, розраховувала. Але тоді, коли оголошували переможниць: спочатку «Міс Глядацьких симпатій», потім — третю, другу, першу віце-міс, а потім — і переможницю, я просто не повірила, що йдеться про мене. Не варто, мабуть, і казати, що для мене це були найщасливіші хвилини. Навіть після конкурсу ще довго не могла прийти до тями від приємних привітань, слави й уваги, які мені дісталися після перемоги.

Після конкурсу мені приємно було дізнатися, що мене обрали переможницею майже одноголосно.

— Тож від модельного бізнесу ти, схоже, просто у захваті. Однак, наразі працюєш бухгалтером. Чи плануєш і надалі пов’язати життя з професією моделі?

— Я б дуже цього хотіла. Мені дуже сподобалася участь у конкурсі на звання «Міс Прикарпаття». Я завжди любила фото: мені подобалося, коли людина, і той образ, і те середовище, у якому людина перебуває на фото, взаємно доповнюють одне одного. Однак, коли вперше вийшла на подіум, то не тільки підкорила публіку. Тоді ще і публіка підкорила мене. Працювати для реального глядача — дуже складно, але мені ця робота дуже сподобалася. Тож, я буду тільки рада пропозиціям роботи моделі.

Наразі ж працюю у бухгалтерії Калуської ЦРЛ. І цю роботу люблю і знаю, оскільки здобула фахову освіту у Калуському політехнічному коледжі, а потім — отримала диплом фінансиста з відзнакою Національного університету «Львівська політехніка». Тому, якщо не вдасться стати моделлю, можливо, піду у науку (сміється. — Авт.). Так, мені пропонували вступати до аспірантури і писати дисертацію. Хтозна, можливо, колись так і зроблю.

— Як відрізняється Ліля Озарко, яка отримала титул «Міс Прикарпаття», від Лілі Озарко у повсякденному житті? Ти вважаєш, що зовнішність для дівчини чи жінки — головне?

— На подіумі я намагалася бути собою. Але, якщо чесно, мені навіть було б важко відповісти на запитання, чим я займаюся у вільний час. Бо його у мене, фактично, немає. Я люблю кататися на ковзанах та лижах. Решта — виключно для досягнення мети.

Однак, я не думаю, що зовнішність для жінки — головне. Хоча, і це залежить від мети, яку вона перед собою ставить. Якщо брати до уваги конкурси краси чи модельний бізнес, то, однозначно, що так. Але у сімейному житті на перший план виходить жіночність, ніжність. Тобто, ті риси, завдяки яким жінка може виокремити свою індивідуальність.

— Дякую, Лілю, за відвертість.