Р.Ткач: Кожна земельна ділянка матиме свою «адресу»

Земельна реформа триває в Україні вже майже 20 років, однак держава досі не спромоглася створити кадастрову систему — реєстр земельних ділянок. Проект закону «Про Державний земельний кадастр» було внесено до Верховної Ради 4 лютого 2011 року.

Яким буде земельний кадастр? Що чекає на власників земельних наділів із прийняттям цього закону? Чи доведеться змінювати акти на землю одного зразка на інші, вкотре вистоювати черги у відповідних інстанціях, витрачати додаткові кошти? Відповіді на ці та інші питання ми пропонуємо читачам «Галичини» в розмові з одним з ініціаторів законопроекту, народним депутатом України, секретарем парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Романом Ткачем.

— Пане Романе, як один з авторів законопроекту розкажіть, будь ласка, що таке Державний земельний кадастр?

— За чинною редакцією Земельного кодексу кадастр передбачався як система відомостей про земельні ділянки та їх власників, яка гарантує права власності на землю. А в законопроекті, який ми подали до розгляду, практично змінюється принцип, що був закладений 2004 року в Земельному кодексі. Кадастр буде працювати виключно як інформаційна система про землю, що є в Україні, а реєстрація права власності, оренди, застави та інших прав на землю відбуватиметься в складі єдиного Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно, який почне діяти вже з наступного року.

Отож відповідно до поданого законопроекту Державний земельний кадастр — це єдина державна система, до якої вноситься вся інформація про всі землі України. В цій системі міститимуться дані про земельні ділянки, їх правовий режим, кількісні й якісні характеристики земель та їх оцінку і т. д. Фактично кадастр — це електронна карта всіх земель України.

Нагадаю, що систему ведення земельного кадастру та реєстрації прав нерухомості в Україні створюють з 2000 року. Для цього проекту Світовий банк у 2004 році був готовий надати державі позику в розмірі 195,13 мільйона доларів. Тоді планувалося провести картографування територій всіх областей України, виготовити базові та індексні кадастрові карти, створити єдину національну систему Державного земельного кадастру, завершити видачу державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних паїв.

Частково роботи було проведено. Та за весь цей період в Україні так і не було прийнято закону «Про Державний земельний кадастр», позика великою мірою залишилась невикористаною. Україна єдина з країн пострадянського простору не має не те що земельного кадастру, а й навіть закону про земельний кадастр. Наприклад, у Білорусі, яка в стислі терміни використала аналогічну позику Світового банку, такий кадастр працює з 2004 року.

— Як ви для себе визначали роль закону «Про Державний земельний кадастр»?

— Фактично роль цього законопроекту є більше суспільно і державно значимою. Закон містить багато норм, які стосуються виключно фахівців. Для держави «плюс» полягає в тому, що коли є карта всіх земель і відповідно до кадастру видно, яка земля у власності, яка в оренді, яка вільна, земельні ділянки розподілені за видами та категоріями, і можна планувати податки, що служать базою для всіх місцевих бюджетів. Адже в умовах хаосу, що панує в земельній сфері України, на нинішній день є великий недобір плати за землю.
Наприклад, у Франції кадастрове зонування і створення кадастрових мап започаткував ще Наполеон власне для ефективного адміністрування податків на землю і нерухомість. І, зауважу, ця система діє там по нинішній день. За французьким принципом було складено кадастри в італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії.

— Як позначиться прийняття закону на житті звичайних людей?

— Для громадян загалом цей закон є важливим насамперед тому, що дає відкритий доступ до інформації про землі України, що робить можливим громадський контроль у цій сфері. А для конкретної людини введення в дію кадастру дає гарантії того, що людина буде точно знати, де саме розташована її земельна ділянка. Конкретна земельна ділянка, на яку ви маєте право, має бути «прив’язана» до системи координат, з допомогою якої їй присвоюється кадастровий номер. Тоді власник ділянки точно знатиме, де його земля, навіть якщо будуть знищені всі межові знаки. Адже кадастровий номер для земельної ділянки — це все одно, що адреса для будинку.

— Романе Володимировичу, і чинний Земельний кодекс, і законопроект про Державний земельний кадастр не передбачають обов’язкового отримання власником земельної ділянки кадастрового номера. Можливо, цей номер не потрібен взагалі?

— А ви пригадайте, коли перед людиною постає питання про отримання кадастрового номера на земельну ділянку, власником якої вона є? Адже і сертифікати, й акти на право власності зразка 2001 року залишаються чинними. А актуальним це питання стає тоді, коли власник землі бажає передати землю у спадщину, подарувати або здати її в оренду. А відповідно до чинних правових актів кадастровий номер треба вказувати в усіх документах, що посвідчують право громадянина володіти і розпоряджатися землею, — договорах, витягах, свідоцтвах і т. д.

Поки людина не починає робити кроки для того, щоб отримати кадастровий номер, вона може навіть не здогадуватися, що певний наділ може належати одразу кільком особам. Такі випадки трапляються на території всієї держави, а причиною цього є і недосконалість законодавчої бази, і нечесність чиновників різних рівнів, і непрофесійність деяких землевпорядних організацій. Саме через такі випадки селяни можуть роками витрачати свої кошти і час на з’ясовування, кому ж все-таки належить та чи інша земельна ділянка.

— Яка нині доля цього законопроекту?

— Я не буду зупинятись на законотворчому процесі, але наголошу, що під час тривалої роботи над проектом закону «Про Державний земельний кадастр» було враховано пропозиції Державного агентства земельних ресурсів — це колишній Держкомзем — та Міністерства юстиції. Що ж стосується політичної волі для прийняття цього закону, то зазначу, що співавторами є народні депутати з різних політичних сил. Скажімо, крім мене, над законопроектом працювали Валерій Бевзенко (фракція Партії регіонів) та Руслан Лук’янчук (фракція БЮТ—«Батьківщина»). Тому, на мою думку, законопроект вийшов компромісний, щоб за нього проголосував парламент.

На моє переконання, важливо усвідомити, що введення земельного кадастру — не самоціль, а ефективний інструмент управління земельними ресурсами. Кадастрова система має бути орієнтована на людину, котра буде користуватися цією системою, система повинна бути максимально зручною, оперативною, відкритою й такою, якій довірятимуть.