“Нашу державу і народ може врятувати тільки Бог і Церква”

«Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших», — сказав Христос.

Цими словами Євангелія, яке читається в Сиропусну неділю (її ще називають неділею Прощення), перед початком Великого посту, Господь запевняє у прощенні наших гріхів за єдиної умови: якщо і ми щиро прощатимемо нашим кривдникам. Але й нам потрібно зі смиренням, щирим жалем і усвідомленням своїх провин просити прощення у кожного, перед ким ми згрішили, кого скривдили, образили і кому явно чи тайно вчинили зло. Власне це і є початком дороги покаяння й очищення.

А вступаючи в час Великого посту, пам’ятаймо, що обмеження в їжі, напоях і розвагах не є самоціллю цього спасенного часу. і навіть строге відвідування храму і постійна присутність на всіх богослужіннях, святі Тайни Покаяння і Причастя, старанне читання духовної літератури і ревні молитви не будуть для нас помічними і спасенними, якщо не відчуємо і не переживемо в собі переродження в нову людину — людину в Христі.

Мудрість народжує чесноти, які приводять до святості. А святість — це життя в любові. Це і є істинна дорога посту, який приведе до спасенної любові.
Як каже відомий інтелектуал Мирослав Маринович, в Україні йде потужний наступ на українство. і в політиці, і в економіці, і в фінансовій діяльності, і в освіті, і в культурі, і навіть у спорті і т. д.

Якщо Україна не для українців, то для кого ж тоді? і куди мають подітися українці? Кожна нація на світі має Богом-Творцем дароване право на існування своєї мови, культури і держави. Але й має обов’язок найперше служити Йому. А це означає, що необхідно всім жити за Божими заповітами, у всьому керуватися принципами чесності, справедливості, взаємоповаги, зберігаючи мир, злагоду, порозуміння і любов.

Та, на превеликий жаль, ми не можемо похвалитися, що, власне, таким є ставлення між нами, українцями. З прадавніх часів через всю історію ніби жахливі спадкові невиліковні хвороби нас супроводжують міжусобиці, розколи, протистояння.

Недавно мені одна парафіянка з болем і розчаруванням говорила: «Я думала, як буде Україна самостійною, вільною і незалежною державою, то й наше життя буде дуже гарне і в достатку. Та найважливіше, що між нами, українцями, буде взаємоповага і любов. Що наша влада і всі урядовці будуть все робити з любов’ю до нашого народу, вчителі — до дітей, лікарі — до хворих і всі начальники — до підлеглих. І аж тепер зрозуміла, що ми, українці, погані, бо ми не є істинними християнами».

Думаю, найкращу відповідь дав наш заробітчанин, у недалекому минулому лікар за фахом: «Нашу державу і народ може врятувати тільки Бог і Церква».

Зможемо! Та тільки тоді, як зрозуміємо просту істину: тільки з волі Божої ми народилися в цьому народі, то ж і відповідальні перед Ним за ставлення до наших братів і сестер. Люблячи інших, мусимо любити і своїх. і до цієї любові маємо стреміти, змагати все своє життя.

А сповнити ці добрі наміри, особливо в часі Великого посту, нехай допоможе нам Господь.