Для порятунку військового підприємства довелося залучити «спецназ»

Івано-Франківський військовий ліспромгосп – унікальне в своєму роді оборонне підприємство. Створений ще далекого 1945 року для забезпечення потреб військ, дислокованих на території тодішнього Прикарпатського військового округу, він в кращі часи давав роботу майже 3 тисячам людей, які виробляли меблі та інші вироби з дерева для військових контингентів СРСР на Кубі, в Польщі, Німеччині – фактично всюди, де тоді були радянські війська.

«На території Прикарпатського військового округу, — розповідає тимчасово виконуючий обов’язки директора ліспромгоспу Василь Приказка, – базувалося дуже багато частин. Більшість з них були дислоковані в лісовій місцевості. Доступ на цю територію був обмежений, але ж господарство вести комусь треба було».

На сьогоднішній день кількість працівників підприємства становить 597 осіб, його майно та землі розташовані на території 9 областей – в умовах тотального розкрадання лісів та поділу державного майна це досить ласий шматок для різного роду любителів наживи за рахунок державної власності. Тож не диво, що популярні в 90-х схеми «вбивства» підприємства через банкрутство і продаж, як то кажуть, за копійки дехто почав приміряти і до Івано-Франківського ліспромгоспу.

«За нашими підрахунками, – розповідає пан Приказка, – заборгованість підприємства перед бюджетом станом на 1 січня 2010 року становила 7,9 мільйонів гривень. За 2010 рік податковий борг зріс на 367 тисяч, ще на 35 тисяч зросла заборгованість підприємства перед державними фондами – пенсійним і соціального страхування. Існує значна заборгованість по виплаті зарплат».

При цьому, лишень кинувши око на територію ліспромгоспу, складається враження, що потрапив до руїни 90-х: обшарпаний, з прогнилими стінами меблевий цех простоює, інші виробничі приміщення перебувають в напівзруйнованому стані, величезна в кілька гектарів територія шпонкового цеху тривалий час здавалась в оренду турецькому підприємцю всього за 1 тисячу гривень на рік.

В той же час, екс-директор підприємства 67-літній Михайло Кочетигов, який за 26 років правління, здається вже вкорінився на своїй посаді, маючи зарплатню, в десятки разів більшу, ніж у працівників, регулярно виписував собі річні премії в розмірі 100 – 110 тисяч, що заборонено законом, поки є заборгованість перед бюджетом.

Логічним завершенням цього став наказ міністра оборони України Михайла Єжеля про звільнення пана Кочетигова з займаної посади. Щоправда, коли новий виконуючий обов’язки директора разом з представниками Контрольно-ревізійного департаменту МО України прибули на підприємство, їх попросту не пустили представники охорони. Так тривало понад місяць. Крапку у конфлікті поставило лишень втручання спецпідрозділу Військової служби правопорядку. Дужі хлопці у військовій екіпіровці швидко переконали охорону у доцільності передати їм функції здійснення пропускного режиму.

«Відповідно до наказу міністра оборони, – розповідає начальник відділу спеціального призначення Військової служби правопорядку підполковник Михайло Фьодоров, – перед нашим підрозділом було поставлено задачу забезпечити нормальний пропускний на підприємстві і забезпечити його охорону. Ми прийшли – перед’явили охороні наказ міністра і вони залишили територію, щоправда забрали з собою пульт керування шлагбаумом».

На сьогоднішній день пропуск на територію заводу здійснюється без будь-яких перешкод за списком працюючих або ж за домовленістю з новим керівництвом.

Дії спецназівців дали певним силам підстави звинуватити нове керівництво у рейдерстві. «Яке ж це рейдерство, – зазначає В.Приказка, – якщо представник органу управління просто виконує наказ свого керівника?»