Спеціалісти радять не зволікати з впровадженням НАССР

Два роки тому колектив публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Житомирський маслозавод», який складається з понад однієї тисячі працівників, кинув палити. Для України, де кількість тютюнозалежних щороку зростає, цей факт є неординарним. Значною мірою він став можливим завдяки впровадженню на підприємстві сучасної системи контролю над харчовою безпекою НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point).

Про цей незвичайний випадок під час семінару «Харчова безпека: стабільний прибуток та довіра споживачів», який 7 грудня відбувся в Житомирі, розповіла Лариса Жигадло. На маслозаводі вона обіймає одразу дві посади – є представником керівництва з питань якості та безпеки продукції і очолює виробничу лабораторію підприємства.

За словами Лариси Жигадло, шкідливої звички її колеги по роботі позбулися не одразу. Запроваджена на підприємстві система НАССР змусила їх більше дбати про якість та безпеку продукції, а отже, суворіше дотримуватися технологічних вимог. Відтак, цигарки почали не вписуватися у виробничий процес.

Палити на території підприємства, пояснила Лариса Жигадло, було суворо заборонено. Так само не дозволялося виходити за його межі в робочій одежі. Тож любителям перекурів доводилося ледь не щогодини по кілька разів перевдягатися. А це, як не важко здогадатися, не сподобалося переважній більшості курців. Тож коли постало питання, чим пожертвувати – палінням чи роботою, люди вирішили – годі шкодити власному здоров’ю.

Зрозуміло, що учасники семінару зацікавилися – який стосунок до боротьби з тютюновою залежністю має система НАССР? Адже вона покликана забезпечити харчову безпеку і саме про неї мала б йти розмова під час заходу. Зрештою, на це налаштовували себе і його організатори, зокрема представники Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Безпечність харчової продукції в Україні».

Відповідь Лариси Жигадло була чіткою та лаконічною – людина, яка здатна подбати про власне здоров’я, не буде нехтувати і здоров’ям інших. «Наше виробництво потребує максимальної стерильності. А якщо людина регулярно десь у закутку палить, то навряд чи вона буде спроможна витримати наш високий стандарт».

Треба додати, що «Житомирський маслозавод» спеціалізується на виробництві сухого знежиреного молока, вершкового масла та морозива. І оскільки ця продукція має широкий вжиток, то й технологічні вимоги до неї на підприємстві завжди були високими.

А ще підприємство відоме тим, що в числі перших в Україні взялося за впровадження системи НАССР. Сталося це ще 2001 року і, як зізналася Лариса Жигадло, така робота потребувала чималих організаційних зусиль. Та справа вартувала того, бо маслозавод останнім часом, попри зростаючу конкуренцію, не лише посилив свої позиції на внутрішньому ринку, а й збільшив обсяги експортних поставок. Лише 6 грудня житомиряни відправили своїм закордонним замовникам 50 тонн сухого молока. Причому 25 тонн з них попрямували до Єгипту і ще стільки ж у протилежному напрямку – до скандинавських країн. Цього ж таки дня контейнер морозива був відправлений до Казахстану, а 20 тонн вершкового масла рушили до Молдови.

«Нашій продукції довіряють за кордоном, - каже Лариса Жигадло. - Особливо в тих країнах, де вже справно працює система НАССР. Саме тому нам відкриваються зовнішні ринки».

Сповна можливостями, які надає НАССР, користується й ЗАТ «Житомирські ласощі». Тут свого часу у модернізацію виробництва вклали 3 мільйона гривень. Чимало зробили для вирішення питань, пов’язаних з харчовою безпекою. І, як визнала керівник служби якості Людмила Цема, у підприємства не було іншого виходу: 40% своєї продукції воно експортує. І якби не НАССР, цей показник був би набагато меншим.

Система НАССР ламає стереотипи мислення, зазначив у своєму семінарському виступі заступник начальника Головного управління ветеринарної медицини в Житомирській області Ігор Волківський. Вона змушує зрозуміти важливу річ – збережена з попередніх часів контролююча система працює слабенько і не на користь виробників. Бо раніше держава мала у своїй власності все – від підприємств до контролерів. Отож, вона й не замислювалася над тим, у яку суму їй обходиться такий контроль. Тепер акценти змінилися: підприємства харчопрому у переважній більшості стали приватними і потребують від держави не так контролю, скільки реальної допомоги. А головне – запроваджуючи НАССР, вони запускають систему самоконтролю, яка на відміну від державного нагляду, діє не час від часу, а на постійній основі і тому за ефективністю значно перевищує його.

Присутні, а це близько 100 представників п’ятдесяти переробних підприємств Житомирської області, уважно слухали своїх колег, які ділилися власним досвідом. З цікавістю дослухалися й до представників Проекту IFC «Безпечність харчової продукції в Україні», які ділилися власними наробками. Зокрема, вони розповіли про результати опитування, яке провели у поточному році серед представників великих харчових підприємств України. З’ясувалося, що чимало з них вже мають повну або достатню уяву про перспективи сучасної системи харчової безпеки. Так, 38% респондентів ототожнюють НАССР з його здатністю підвищити ефективність виробництва, 37% - налагодити надійне управління ризиками, 31% - забезпечити вихід на нові вітчизняні та зовнішні ринки.

Чому харчова безпека так важлива для бізнесу? Відповідь на це запитання, яке із зрозумілих причин найбільше цікавило учасників семінару, дала керівник Проекту IFC «Безпечність харчової продукції в Україні» Сара Окман: «НАССР посилює довіру серед споживачів до продукції харчових підприємств, збільшує обсяги їх продаж, скорочує витрати і мінімізує ризики. Все це багато важить в посткризових умовах, коли кількість бажаючих реалізувати свою продукцію все ще перевищує кількість готових її придбати».

Успішно працюючі виробництва – це збережені робочі місця, зростаючі зарплати та податкові відрахування, з яких живляться окремі території і країна в цілому. Отож, про запровадження системи НАССР мають дбати як на місцях, так і на вищому державному рівні.

Сара Окман впевнена, що в Україні склалися доволі сприятливі передумови для впровадження НАССР. Країна інтегрується в світову економіку і тому змушена реагувати на пропоновані нею правила. Звідси висновок – треба вже сьогодні піклуватися про те, щоб харчова безпека на рівні підприємств і держави в цілому відповідала сучасним міжнародним вимогам.

Автор: Сергій ГЕРАСИМЕНКО, Національний прес-клуб «Українська перспектива»