В.Лисицький: Українці вже років 15 поспіль життя без доларів не уявляють

Економіст Віктор Лисицький вважає, що українці надто прихильні до доларів, і нинішній попит на американську валюту не є чимось надзвичайним.

У жовтні українці купили іноземної валюти на 3,2 млрд доларів, а продали всього на 1,3 млрд. Преса називає ситуацію ажіотажною і згадує про кризовий 2008-й, коли інтерес до американської валюти був трохи більшим за нинішній.

Тим часом у Національному банку не виключають, що прислухаються до рекомендації МВФ про більшу волатильність курсу гривні, тобто більш вільне визначення цього курсу стосовно головних світових валют. Про це в інтерв’ю УНІАН заявив перший заступник голови НБУ Сергій Арбузов.

Такі рекомендації від МВФ, місія якого нині працює в Києві, надійшли на тлі сплеску попиту на готівковий долар на українському валютному ринку.

Про черговий валютний ажіотаж Українська Служба Бі-Бі-Сі розмовляла з ранковим гостем у програмі “Ранок з Бі-Бі-Сі” Віктором Лисицьким, фінансовим та економічним експертом.

Ажіотаж? Який ажіотаж?

В. Лисицький: Я хочу сказати, що наші шановні українці вже років 15 поспіль і навіть більше життя без доларів не уявляють, на превеликий жаль. На відміну, припустимо, від наших сусідів поляків, які є значно більше успішними в економіці і не тільки в економіці, ніж ми, і уявляють собі життя без доларів. Але якщо все ж таки зробити оцінку поточної ситуації, то треба, в першу чергу, згадати, що в минулому році українці купували доларів більше, ніж продавали. У 2 рази більше, ніж у цьому році. Я можу навести числа абсолютно офіційні, відкриті, які висять на сайті Національного банку. Скажімо, за 9 місяців минулого року наші українці купили доларів більше, ніж продали, на 7 млрд. Сьогодні за 9 місяців те ж саме число округляю – 3 млрд. Тобто, удвічі розумніше себе поводять українці в цьому році. Це просто дивно, але все ж таки у 2 рази розумніше.

Бі-Бі-Сі: А чому тоді, на вашу думку, преса зараз акцентує якусь таку підвищену увагу цій темі, якщо виглядає, що це не сплеск, а в принципі типова ситуація, за вашими словами?

В. Лисицький: Ні, вона не те, що типова. Вона навіть трошки краще, ніж типова. Я ніколи не критикую пресу, тому так говорю, що журналісти намагаються привернути увагу до однієї з неприємних тенденцій розвитку української економіки. Тому, що все-таки дійсно у нас постійно, час від часу люди купують дуже багато доларів, і вони при цьому просто забувають, що частку транзакції більша частка українців робить у гривнях. І тому коли вони купують долари, вони потім, через деякий час, змушені їх продавати, і це показує, до речі, статистика. Тому що бувають місяці, коли Національний банк змушений викуповувати долари через банки, відповідно викуповувати долари у населення. І через деякий час, коли вони продають ці самі долари, вони фактично втрачають не тільки на різниці курсів… А інфляцію все одно ж вони не подолали в такий спосіб.

Синдром “чорного дня”

Бі-Бі-Сі: А поясніть, будь ласка, чому це? Це якась риса національного менталітету? Звідки в українців така любов до доларів, якщо всі операції в Україні відбуваються в гривнях, в основному?

В. Лисицький: Я думаю, ви знаєте, тут головна все ж таки обставина, головна причина – це те, що протягом перших 5-6 років незалежності, я сказав би так, доведення до проведення грошової реформи, введення гривні з 1 вересня 1996-го року – до того періоду у нас були купоно-карбованці й була шалена інфляція, по шість нулів і так далі, у нас взагалі інфляція була така… Ми поставили рекорд не тільки між постсоціалістичних країн, а навіть у світі важко знайти країну, в якій була інфляція вище, ніж у нас. Я хочу нагадати, у нас в 1993-му році була 10 000 інфляція. І ви знаєте, от тоді українці призвичаїлися переводити ті купоно-карбованці в долари, в іншу іноземну валюту і не тільки. І в матеріальні активи, до речі. Тоді темпи росту матеріальних активів були просто шалені. І оцей механізм, так би мовити, захисту своїх інтересів сформувався ще до грошової реформи.

Бі-Бі-Сі: А що з цінами на продукти? Зараз це багатьох цікавить, особливо після того, як відбулись вибори.

В. Лисицький: Мені здається, що нема об’єктивних підстав для зростання цін, припустимо, на продукти харчування. Є, скажімо так, змови тих чи інших крупних підприємств, крупних об’єднань підприємств, і вони потихеньку качають ціни і розповідають усякі там “небылицы”. Мені здається, що якщо Антимонопольний комітет усе ж таки візьметься за справу і попрацює з цими збудниками цін, то ситуація поміняється на кращу. Тому що я знову-таки підкреслюю – нема підстав для зростання цін. Ціни на газ у нас практично стабільні, ціна на пальне стабільна, а бюджетні витрати практично не зростають. Так що нема підстав для зростання цін.