Чому у десятикласників досі немає підручників?

«Чекаємо на підручники у кращому разі - після Нового року. Нас директор вже зібрав і попередив. У гіршому і більш реалістичному - навесні».

Пані Віра викладає фізику старшокласникам в одній зі шкіл в області. Підручників для десятикласників вже й не чекає - читає уроки за власними конспектами і книжками, принесеними з дому.

«Свідомо» з’ясувало, чому підручники ще досі у видавництвах, а не в портфелях школярів.

Чого немає?

Якщо Ви хочете насолодитися поезією раннього Тичини, вивчаючи українську літературу, чи постежити за ходом думок Блеза Паскаля, осягаючи математику, йдіть на www.mon.gov.ua. Саме туди щодня ходять десятки тисяч десятикласників, щоб зробити домашнє завдання.

Спочатку Міносвіти виклало по 40 сторінок кожної книжки. Цього вистачило школярам на два тижні. Потім - ще сорок. І ось зараз - стільки ж.

Що сталося?

Нових паперових підручників немає - їх не встигли надрукувати. Немає ані фізики з біологією, ані математики з хімією, ані української літератури з українською мовою, ані географії з англійською мовою.

«Свідомо» тричі запитувало у міністра освіти та науки про цю проблему. Першого разу Дмитро Табачник сказав - посібники 100% будуть до 1 вересня. Другого разу - 80%. Третього - що посібники будуть у листопаді.

«Верховна Рада з величезним запізненням прийняла бюджет. Нам виділили на книжки 198,6 мільйонів гривень. 28 з них ми віддали як борг перед видавництвами за минулий рік. Решта вже в обігу. Всі потрібні підручники будуть у школах в листопаді, а не так, як за мого попередника - ледь не навесні», - міністр не забув зауважити, що раніше було ще гірше.

Це лише часткова правда.

Це справді стається не вперше. Кожного серпня очільник Інституту інноваційних технологій Олександр Удод - головний у справі посібників - збирає журналістів у приміщенні Міносвіти, щоб сказати: підручників вчасно не буде. І кожного року школярі до кінця осені перебиваються старими книжками чи конспектами викладачів.

Але минулого року, за попередника Дмитра Табачника - Івана Вакарчука, до початку жовтня МОН доставив до шкіл 60% підручників. На початок цього жовтня видавництва на замовлення міністерства надрукували 3,3 мільйони посібників. Трохи більше, ніж п’яту частину від потрібного. І ці книжки лише везуть в регіони.

Це при тому, що у липні прем’єр-міністр Микола Азаров підписав Постанову, за якою Міністерство освіти отримує у своє підпорядкування акціонерне товариство «Укрвидавполіграфія». Це найбільше в країні видавництво. В руках МОНу зосередилися всі можливості: від наявності на видавництвах паперу до контролю за друком.

Чому ж тоді міністерство запізнилося?

«Свідомо» відновило всю хронологію подій.

Чому не вистачило часу?

Друк підручників планується заздалегідь. Так, щоб кожних п’ять років замінювати замацані, розмальовані та подерті книжки на нові. Цьогоріч міністерство мало оновити всі підручники для десятикласників.

Але призначений у березні Табачник вирішив замінити і підручник з історії України для п’ятикласників. Новий надрукували у першу чергу. Вже у серпні підручник був урочисто презентований громадськості.

Що змінилося? Скоротили історії про Українських січових стрільців та Українську повстанську армію. Фразу «штучний Голодомор 1932-1933 років» замінили на «Голодомор».

У параграфі “Гетьманщина” в абзаці “На півдні запанували турки й татари. На заході чинили розправу поляки. На сході на Гетьманщину наступали російські урядовці” за командою «зверху» прибрали останнє речення.

Ще з книги викинули два останні параграфи - про Помаранчеву революцію. Автор книги історик Віктор Мисан розповів, що зробили це без його згоди.

На позапланову заміну підручника пішов час та приблизно мільйон гривень.

Ще правляча коаліція за ініціативою Табачника скасувала 12-річний термін навчання в школах. Автор дванадцятирічки Василь Кремень передбачав при її запровадженні у 2000-ому, що до 9 класу школярі мали вчити все те, що й раніше. А останніх три роки старшої школи концентруватися на тому, чим збираються займатися в житті. Фактично у школі мало починатися навчання професії.

«Це смішно, коли у випускному класі сидітимуть дорослі дядьки і вагітні дівчата», - сказав Табачник і домігся повернення 11-річки.

Але це вимагало від Міносвіти в авральному режимі розробити нові навчальні плани для 10-11 класів.

Плани були готові лише за два дні до початку навчального року.

Ще міністр вирішив відмовитися від «зарубіжної літератури» та запровадити «світову літературу». Табачник пояснив: новий предмет на 2/3 складатиметься з творів російської літератури.

В серпні був підготовлений підручник з такою назвою.

Які результати?

Ми порівняли його з попереднім підручником «Зарубіжна література». І знайшли рівно одну відмінність! Назву. Все інше - як у старих підручниках із «зарубіжки». Той самий зміст, ті ж твори, ті самі автори - Шарль Бодлер, Оноре де Бальзак, Стендаль, Хемінгуей.

На посібник з новою назвою, але старим наповненням буде витрачено майже півтора мільйона гривень. Він теж лише друкується.

До речі, порівняння всіх нових посібників з їхніми попередниками дало той самий результат - жодних відмінностей немає!

За змістом підручники такі самі, як були у дванадцятирічній школі.

Що це означає? Що ці довгоочікувані підручники школярам не потрібні - вони не збігаються з програмою. Для прикладу: підручник з алгебри для 10-го класу за програмою дванадцятирічки розрахований на 4 уроки на тиждень. А в новій програмі передбачено по 5 годин алгебри на тиждень. Тобто десь на початку весни учням буде просто нічого вчити.

«Все буде в порядку. Вчителі викладають по багато років. Ми склали нову програму. А вони десь додадуть, десь скоротять. Без шкоди для навчання», - заспокоїв «Свідомо» Табачник.

Кому це вигідно?

У кінці вересня міністр викликав «на килим» всіх директорів видавництв, які друкують підручники на замовлення МОН.

- А де гарантії, що видавництва не почнуть торгувати підручниками до того, як їх привезуть у школи? - запитало «Свідомо» тоді у міністра освіти.

- У них у всіх є домовленість з Міністерством освіти. Вони не мають права торгувати книжками, доки не виконають зобов’язання перед МОН. Тому спекуляції не буде.

Два тижні тому на сайті видавництва «Генеза» - одного з виконавців замовлення МОНу - з’явилася реклама «Алгебри» цього року випуску. Ціна - 39,95 гривень. Замовити можна просто на сайті.

На сайті www.svitinfo.com.ua також вже продають підручники з алгебри. Видрукувало його видавництво «Гімназія», що теж виробляє підручники для шкіл. Ціна цієї книги - 69 гривень. На сайті розміщено тільки мобільний номер телефону. Дівчина-оператор запевнила «Свідомо», що це саме ті книжки, що мають надійти у школи.

Ми вирішили розповісти про це Інституту інноваційних технологій, який у МОНі відповідає за підручники.

- А що Ви хочете дізнатися? Директор зараз на місці, може відповісти, - запитали нас замогильним голосом у приймальній.

- Хочу розповісти, як видавництва приторговують підручниками, яких ще нема в школах.

Після кількахвилинної відсутності:

- Ви знаєте, краще надішліть запит. А ще краще - зверніться в Міносвіти.

До теми: «Вчитися на сайті Міносвіти - це прогресивний крок»?

Міністр освіти Дмитро Табачник заспокоює - вчитися з комп’ютера зручно і загальнодоступно. «Такого ще не було. Електронні книжки - це прогресивний крок. «86% українських шкіл - комп’ютеризовано. Є підключення до Інтернету. Тому проблем з електронними версіями, я думаю, не буде».

Але це легко спростовує статистика самого міністерства. За даними Інституту інформаційних технологій, у школах сьогодні на один комп’ютер припадає в середньому 30 учнів.

Десятикласник Сергій, Київська область: «Благо, вдома є комп та Інтернет. Тільки вчити щось з монітора - глина. Через півтори-дві години очі так починають боліти, що просто жах».

Школа? Комп’ютеризована. Але для обраних: «У нас є комп’ютерний клас. Десять машин-середнячків. Є підключення до Інету. Але роздрукувати щось можна тільки в приймальній у директора - принтер є тільки там. Вмовити секретарку це зробити - ціле діло. Та найбільший прикол в тому, що в комп’ютерний клас нас пускають тільки на уроці інформатики. Решту часу він під замком».

Автор: Максим ОПАНАСЕНКО, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Галицького кореспондента»