Чи зрушать «Мудаки» кригу українського кіно?

23 вересня у столичному кінотеатрі “Київ” відбулася довгоочікувана прем’єра вітчизняного кіноальманаху “Мудаки”. Стрічка складається з чотирнадцяти кіноновел, знятих одинадцятьма українськими режисерами. Проект офіційно анонсували ще в жовтні 2009 року на кінофестивалі “Молодість”. За минулий рік з того часу деякі фільми альманаху вже встигли «засвітитися» на багатьох міжнародних кінофестивалях - від Берлінського до Барселонського.

«Мудаки» - це своєрідна відповідь кіноальманахам, які останнім часом пройшли з величезним успіхом по всьому світу. Ті кіноальманахи складаються з короткометражок, знятих відомими світовими режисерами про знакові міста - Париж, Лондон, Токіо, Нью-Йорк. Так, «Мудаки» - це дуже своєрідна відповідь… В офіційному Маніфесті авторів проекту зазначено, що “мудаки - люди, неадекватні ситуації, в якій опинилися, вони поза викликами часу, йдуть хибним шляхом і вперто витрачають свої зусилля на марноту марнот”. «ГК» розмовляє із співпродюсером проекту й одним із авторів - режисером Володимиром Тихим.

- Як виникла ідея альманаху?

Почалося з дебільного жарту. В той час (два роки тому) в Києві одразу дві контори заявили, що будуть робити, кожна окремо, альманах «Києве, я люблю тебе», заявляли в ньому участь Кустуріци, Міхалкова і майже Тарантіно. І власне на вечірці у будинку кіно з приводу прем’єри якогось телемувіка ми у вузькому колі товаришів-кінематографістів стібали це, і Денис Лущик пожартував, що треба зняти альманах «Мудаки». Ідея настільки всім сподобалась, що її почали обговорювати - формат, хронометраж і т.д. З часом багато чого змінилося, проте головна тема - мудаки та мудацтво - залишилася.
- Як би Ви розшифрували слово “мудак”?

За тлумаченням з хінді, а може, не з хінді, а з іншої великої та могутньої мови, мудак - це людина, яка вперто преться до заздалегідь хибної мети. Як на мене, це найвлучніше визначення.

- Провокативна все-таки назва для проекту… Недавно відбулися конфлікти між Комісією з моралі і деякими митцями, а чи була реакція з боку цієї організації на «Мудаків»?

Проігнорували вони нас. Зате телеканали та радіо дуже болісно сприймали. На “5-му” довелось замазати назву. На національному радіо під час прямого ефіру пікали гумовими дитячими іграшками, коли казали слово «мудаки». Те, що це не матюк, а просто вульгаризм, мало хто знає.

- Чи зрушать «Мудаки» кригу українського кіно?

Та замало для цього «Мудаків». Треба ще два-три альманахи зробити, що, власне, і плануємо. Є ідея альманаху, присвяченого тематиці виїзду людей з України на ПМЖ: чому вони це роблять, які вони… Робоча назва - «Україна, гуд бай!»

- В чому взагалі причина відсутності українського кіно, актуального для світового процесу? Адже альманах став доказом, що справа, виявляється, не тільки в грошах… Що потрібно, аби Україна з’явилась на світовій кіномапі?

Головна причина - безвідповідальність, безініціативність сучасних українців. Це ж не тільки у кіно, а у всьому. Тотальне мудацтво бере гору.

- Ваш фільм - це маніфест певної групи художників. Ви відчули реакцію на цей маніфест? Яка вона?

Загалом, ревниве обурення з боку старшого покоління та місцевих інтелектуалів з кінокритики. Водночас фільм дуже добре був сприйнятий студентством та творчо-технічною молоддю, на яких ми власне розраховували. За логікою, такі безбюджетні альманахи мають стимулювати до активних дій непрофесіоналів, які почнуть знімати свої фільми. Чи сталося це, буде зрозуміло лише через півроку-рік.

- Як, до речі, з касовими зборами? Окупив себе альманах?

Фільм ще катається. Зараз в Одесі, на початку листопада піде у Львові. Якогось суперажіотажу, на жаль, немає, проте на третій день фільм вже зібрав більше, ніж останнє кіно Балаяна за весь прокат. А окупитися фільм має в іншому - в появі наступних малобюджетних коротких і не тільки фільмів, які будуть розповідати про сучасність України і які робляться для сучасного українського глядача, а не для прайм-тайму російського телебачення.

- Ви є одним із авторів і продюсерів проекту. Які були принципи відбору фільмів до альманаху?

Відбирали ідеї та сценарії, вже за ними знімалися фільми. Побажання були загалом технічні, а не творчі - це ж безбюджетне кіно, тут особливо не розгуляєшся. Також наголошувалось на українськості проекту. Соціальні, мовні ознаки повинні ясно вказувати на місце дії фільму, а не так, як в останні десятиліття - «десь там на пострадянській території». Проте головною причиною того, що фільм реалізовувався, була все ж таки його творча складова.

- Чи є зацікавленість з боку фестивалів?

З фестивалями якраз усе гаразд. Серед стрічок альманаху деякі виявилися просто хітами - «Глухота», «Укр. література», «По дорозі». На фестивалі «Молодість» до основного конкурсу потрапило три фільми з альманаху - «Останній лист», «Труси», «Тупик». В «Українській панорамі» теж три фільми, що не ввійшли до прокатної версії, - «Душа в душу», «Тато», «Вона називала його Ідіот». Крім того, повнометражна версія поїде через тиждень до Москви на фестиваль «2-in-1». Отже, стимул для кінематографічних амбіцій працює і непогано.

- До Франківська «Мудаки» доїдуть?

Це від франківських прокатників залежить. Думаю, якщо львівські збори будуть хороші, то «Мудаки» з’являться у кінотеатрах Івано-Франківська. А як ні, то точно будуть на DVD і в Інтернеті.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ