Й.Курілець: Україна повинна продавати, а не купувати нафту і газ

“Україна повинна продавати, а не купувати нафту і газ”, - вважає геолог-нафтовик Йосип Курілець, який був першовідкривачем потужних прикарпатських нафтогазових родовищ і працював радником з нафтової промисловості кубинського лідера Фіделя Кастро.

У своїх 84 роки керівник колективного підприємства “Рожнятівнафта” Йосип Курілець випромінює бадьорість та оптимізм щодо майбутнього професії нафтовика. Старий досвідчений геолог переконує, що Україна і, зокрема, Прикарпаття має величезні, майже невичерпні запаси нафти та газу. За його підрахунками, природного газу із шельфу Чорного моря вистачить нашій країні на півтори тисячі років. А річний видобуток нафти лише на Західній Україні може повністю забезпечити загальноукраїнські потреби.

На жаль, за словами Курільця, раціонального видобутку нафти та газу зараз не відбувається. Українська нафтогазова галузь, на його думку, занепадає через те, що в теперішніх виробничих відносинах зникла та заслужена повага до справжніх спеціалістів, яка була у радянські часи.

“Проблема не в тому, що немає грошей для видобутку нафти, - міркував у розмові з репортером “ГК” Йосип Курілець. - Найважливіше - задати напрямок, куди рухатися, і створити єдину структуру для виконання поставлених завдань. Усього за рік роботи на Кубі радником з питань нафтової промисловості мені вдалося втричі наростити річний обсяг видобутку нафти. Але як чітко там все було організовано! Як керівник проекту я міг напряму спілкуватися з першими особами держави. І Фідель Кастро щиро цікавився роботою нафтовиків і прислухався до моєї думки як спеціаліста».

“Наказую бути вченим!”

Попри розмови про виснажені родовища вуглеводнів, Йосип Курілець переконаний, що ставити хрест на нафтовій промисловості ще передчасно. “Скільки буде людина, скільки існуватиме наша планета, стільки ж буде нафта та газ”, - стверджує геолог. На думку Курільця, запаси вуглеводнів майже безмежні, а наразі використовується лише незначна їх частина.

“Нафта твориться в мантії Землі і по розломах піднімається наверх, - розповідав він. - На дні Чорного моря йдуть розломи, там проходять конвекційні процеси. Туреччина чому трясеться? Чорне море тисне туди. А Румунію трясе, бо Чорне море Карпатський ріг загинає. Правильно кажуть, що Крим скоро буде островом - усе побережжя опускається, бо Чорне море давить на Туреччину, Румунію з Болгарією і поглиблюється. На дні моря можна побачити потоки газу, які йдуть знизу. Описані випадки, коли море загорялося через те, що газ виходив на поверхню”.

За словами геолога, всі найбільші світові родовища вуглеводнів утворилися саме в таких активних сейсмічних зонах, в яких відбувається рух літосферних плит. До таких багатих на нафту та газ територій належить і зона Прикарпаття, де масив Карпатських гір насувається на Східноєвропейську платформу. П’ятдесят років тому, керуючи роботами як головний геолог Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції, Йосип Курілець на практиці переконався у тому, що гори справді насунулися на платформу, а не просто піднялися, маючи в основі кристалічний фундамент із базальтів та гранітів. Це була найбільша геологічна сенсація минулого століття!

“До того часу казали, що гори піднімалися, а не утворилися внаслідок руху літосферних плит, - розповідав геолог. - Але я бурив і бачив, що мені зустрічаються одні й ті самі породи у вигляді таких підігнутих пластів. Тоді я зрозумів, що гори - насувалися! І саме під горами ми зустріли породи платформи, з яких вдарили солідні фонтани по тисячі тонн нафти”.

Йосип Курілець на практиці здобував нові знання про будову земної кори, які спершу зустрічали спротив в академічних колах учених. Але завдяки тому, що поставлені завдання з нарощення видобутку нафти і газу Калуська експедиція постійно виконувала, він отримував підтримку від осіб, відповідальних за розвиток нафтогазової галузі. Тепер Йосип Курілець пригадує, що у той час, коли відкривалися нові потужні родовища на Прикарпатті, він міг напряму спілкуватися із міністром геології УРСР, телефонував у Москву просто із майданчика, де проводилися пошукові бурові роботи. А заступник міністра, начальник Головнафтогазрозвідки Сергій Вітрик, приїхавши якось на Прикарпаття, знаючи про новітні досягнення Калуської геологічної експедиції, просто заявив Курільцеві: “Колего, я тобі наказую бути вченим!”.

Захист кандидатської дисертації у львівському академічному інституті перетворився на протистояння старої теоретичної школи та перевірених практикою нових знань у галузі геології. “Виробництво - це не є наука”, - переконував присутніх академік Олег Вялов і заявив, що кине чорну кулю, не підтримуючи висновків дисертанта. Ще один академік Василь Глушко спростовував спроби Курільця знайти нафту під гірськими породами. “Там буде лисина, як в мене на голові”, - казав науковець.

“Коли через три місяці по тому я відкрив потужне родовище на Лопушній, то відразу подзвонив до Глушка, - згадував, сміючись, геолог. - Василь Васильович, кажу йому, нема лисини, є шевелюра!”.

“Щоб там все повзало і літало”

Професійні успіхи Йосипа Курільця зауважили на найвищому рівні. І коли на початку 80-х років виникла необхідність направити спеціаліста для розробки нових нафтових родовищ на Кубі, вибір вищого керівництва Радянського Союзу впав саме на геолога із Прикарпаття.

“В пообідню пору принесли урядову телеграму, в якій мені наказували о 9 годині ранку бути у Москві, в міністерстві геології, - пригадував Йосип Курілець. - Коли ж я прилетів, то оголосили, що мене чекають в центральному комітеті партії. Секретар ЦК Володимир Долгих, який відповідав за важку промисловість, пояснив мені, в чому полягає моє завдання на Кубі: “Ми вас направляємо туди, щоб там все повзало і літало”. Тобто я повинен був забезпечити збільшення видобутку нафти, щоб могли “повзати” кубинські танки і літати літаки. У той час американці погрожували Кубі економічною блокадою, тому уряду Фіделя Кастро потрібні були власні нафтові та газові родовища”.

За словами прикарпатського геолога, працюючи на Кубі, він відчув, чого можна досягти при чіткій організації робіт та сприянні з боку перших осіб держави. Уже за перший рік Йосипу Курільцю вдалося наростити обсяг видобутої нафти зі 170 тисяч тонн на рік до 550 тисяч тонн. А через шість років, які він перебував на посаді радника з питань нафтової промисловості, на Кубі вже видобували мільйон тонн нафти.

“З Фіделем скільки треба було, стільки бачилися, - пригадував геолог. - Він справив враження дуже розумної людини. Він розумів, що нафтова галузь є базовою для сучасної промисловості, і намагався якнайглибше вникнути в усі нюанси видобутку нафти. Просив навіть, щоб я вчив його трохи геології. Я розповідав йому, як утворюються поклади нафти, газу, і йому цікаво було!”.

У спогадах Курільця Фідель Кастро залишився як надзвичайно простий та доступний чоловік. Він зауважив також загальну любов кубинців до свого лідера. Де б він не з’являвся, невдовзі довкола Фіделя збирався натовп, який вітав його вигуками: “Компаньєро команданте!”.

Якось на запрошення Фіделя Курілець відвідав його державну дачу, де обслуга виявилася неготовою до приїзду глави держави. Довелося йти всім разом на кухню і допомагати кухарці готувати вечерю. Йосип Йосипович похвалився, що навчив тоді Фіделя готувати український борщ, а той натомість показав йому, як робити салат із пальміти - молодих листочків одного з видів пальми.

Коли прийшов час повертатися на батьківщину, Йосипу Курільцю влаштували прощальний прийом у протокольному залі аеропорту в Гавані, де зазвичай приймали перших осіб держави. А невдовзі перед поверненням прикарпатський геолог відмовився від спокусливої пропозиції однієї з мексиканських нафтових компаній про співробітництво. “Обіцяли 20 тисяч доларів зарплати на місяць”, - згадував Курілець.

Потрібна нова Долина

Йосип Курілець каже, що повторити кубинські досягнення за короткий час, значно збільшивши видобуток нафти та газу, можна і в Україні. І для цього потрібні не великі гроші, а чіткий план дій та грамотні спеціалісти. За словами досвідченого геолога, на Прикарпатті залишилося чимало нерозроблених родовищ, які необхідно експлуатувати.

“Якось колишній голова ОДА Роман Ткач збирав нафтовиків і запитував, що робити для розвитку галузі, - пригадував Курілець. - Я тоді відказав, що нам потрібна нова Долина. Тобто нові родовища, на яких буде нарощуватися видобуток нафти. А для цього потрібна єдина політика, єдина програма і структура, яка буде реалізовувати завдання. Не потрібно десь щось потрохи підбурювати, треба цілеспрямовано вести роботи”.

За словами Йосипа Курільця, на невеликій ділянці від села Розсільної Богородчанського району до Красного Рожнятівського району є такі ж поклади нафти, які колись добували з цілої території Західної України. При раціональному видобутку Захід країни, як стверджує геолог, міг би давати 8-10 мільйонів тонн нафти. А поклади газу тут можуть забезпечити щорічний видобуток на рівні 20 мільярдів кубометрів, повністю задовольнивши потреби України в блакитному паливі.

“У нас є вся інфраструктура, нафтопереробні та газопереробні заводи, трубопроводи - всі умови для роботи, але чомусь скорочують бурові бригади! - дивувався Йосип Курілець. - Та з нашими запасами Україна повинна продавати нафту і газ, а не купувати. Якби відновилася нафтова промисловість, то скільки б робочих місць з’явилося, які би капітали сюди йшли! Люди були би багатющими. І ніхто би звідси не від’їжджав”.