Сьогодні мало хто знає, що Станиславів у минулі часи був відомий як Град Діви

Сьогодні мало хто знає, що Станиславів у минулі часи був відомий як Град Діви. Свою другу назву місто отримало від найбільшої святині - чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, копії відомої Ченстоховської Богородиці.

Час створення святині - кін. XVII - поч. XVIII ст. За переказами, ікону написав 70-річний іконописець Даниїл для секретаря станиславівської вірменської ґміни Донінга. Саме Донінг першим побачив сльози на обличчі Богоматері і чудесно зцілив хворобу очей. Ікону передали вірменському храму.

Великими були чуда і ласки, якими обдаровувала Матір Божа вірних. Вже скоро маленька церква не змогла вміщати всіх паломників і постало питання про побудову нової, більшої, церкви. 28 травня 1743 року у фундамент храму був закладений наріжний камінь з різьбленим надписом: «Троєкратно Благословенній Найсвятішій Богородиці камінь, місто й душу разом під дівичі ступні». 20 жовтня 1763 року під дзвони, салют гармат та радісні пісні ікона Матері Божої Ласкавої була урочисто внесена до храму, який отримав назву Марії Панни Ласкавої. В 1777 році Папа Пій VI надав повний відпуст для віруючих трьох католицьких обрядів, які в річницю внесення ікони в церкву 20 жовтня будуть молитися перед іконою. Охочих помолитися Матері Божій було так багато, що за один день всі не встигали потрапити у костьол. Парафіяльний відпуст був продовжений до трьох днів Папою Пієм IX в 1870 році.

У час між світовими війнами за ініціативи о. Францішека Комусевича проходила підготовка до надання папського коронаційного декрету чудотворному образу. 15 липня 1935 року єпископ Йосип Теодорович підтвердив виконання всіх необхідних формальностей. Єпископи від трьох католицьких обрядів підписали Прохання про коронацію. Книга містила 9000 підписів священиків, монахів та представників громадськості.

В листопаді 1936 року Папа Пій XI видав коронаційний декрет. Урочиста коронація була призначена на неділю, 30 травня 1937 року.

Напередодні коронації, в п’ятницю, 21 травня, розпочався 9-денний піст. Священики не встигали приймати численних віруючих до сповіді. В четвер, 27 травня, розпочався «трідіум» - служба в трьох католицьких обрядах, яка тривала три дні. Спочатку літургію у вірменському обряді відправив о. мітрат Діонізій Каєтанович. Наступного дня літургія була пишно відправлена в греко-католицькому обряді єпископом Іваном Лятишевським з асистенурою та хором. В суботу, 28 травня, понтифікальну суму в латинському обряді відбув єпископ Євгеніуш Базяк.

30 травня розпочалися урочистості. З огляду на малі для такого числа присутніх розміри вірменського костьолу, Служба почалася о 5 годині ранку на площі Падеревського перед Латинською Колегією. О 8 годині відбулася величава процесія з чудотворним образом Матері Божої Ласкавої через місто на стадіон за парком. Урочиста хода тривала дві години. На акт коронації чудотворної ікони прибув Преосвященний Ординарій Григорій Хомишин. В 10-ій годині відбулося урочисте проголошення декрету коронаційного латиною та польською мовою. Золоті посвячені корони на чудотворний образ зложив архієпископ Теодорович. Після посвячення корони відбулася понтифікаційна сума, яку відправив Примас Август Гльонд. Проповідь виголосив римо-католицький єпископ Францішек Лісовський. Після Служби процесія рушила назад до вірменського костьолу, де торжество було завершено відспівуванням гімну «Тебе, Бога, хвалим». Ввечері о 18 годині відбулася вечірня служба з проповіддю у вірменському костьолі. Всім учасникам коронації був наданий триденний повний відпуст і справді всі три дні вірменський костьол був переповнений вірними.

Станиславівська коронація чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої була однією з найпишніших на ті часи.

Місто в час коронації пишно прикрасили. Вздовж вулиць, якими проходила процесія, встановили 12-метрові колони, на які прикріплювалися 7-метрові національні, ватиканські та місцеві прапори. Меншими прапорами були прикрашені електричні та газові ліхтарі. На перехресті вулиць Вірменської та 3-го Мая була споруджена перша тріумфальна арка, оздоблена прапорами та зеленню. Друга, менша, арка прикрашала алею Мосціцького. Площу за парком, де пройшло проголошення коронаційного декрету і польова служба, також оздобили 12-метровими колонами з прапорами. Вражали рясно заквітчані будинки міщан. Прапори майоріли по одній лінії на рівні другого поверху. Ввечері Ратуша і вірменський костьол освітлювалися рефлекторами.

До послуг прочан повсюдно встановили пункти продажу прохолодних напоїв та пам’яток з коронації.

Успіх коронації забезпечувала злагоджена робота координаційного Комітету коронації, в який ввійшли міські духовні та світські достойники.

Комітет створив окремі групи, кожна з яких відповідала за певну ділянку роботи.

Група квартирно-інформаційна своїм завданням мала приготування квартир (нічлігів) спільних та окремих для паломників. Також силами цієї групи були організовані два інформаційні пункти для приїжджих: на вокзалі та на вул. Камінського.

Група колійова (залізнодорожня) координувала рух поїздів, на яких прибували прочани. Заслугою цієї групи було створення спеціальної залізнодорожньої лінії та впровадження знижок на квитки для паломників.

Група санітарна організувала два стаціонарні пункти надання першої медичної допомоги та підготувала 10 мобільних медичних патрулів.

Група декораційна чудово справилася з оздобленням міста до коронації.

Група артистична займалася підготовкою хору для виступу під час коронації.

Група пропагандова організувала інформування громадськості про програму урочистостей в пресі, на радіо, і навіть був створений невеликий кінорепортаж із коронації.

Приїждже духовенство зустрічала і розміщала репрезентаційна група, яка також забезпечувала достойників автомобілями.

Після закінчення Другої світової війни у 1946 році радянські власті виселяли поляків з міста. Був вимушений виїхати у Польщу і парох вірменської церкви о. Казимир Філіп’як, який вивіз чудотворну ікону, врятувавши її від конфіскації, а то й знищення. Так ікона опинилася у Гданську, в напівзруйнованому після війни костьолі святих Петра і Павла.

Отець Філіп’як в 1990-х роках прагнув повернути чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої до Івано-Франківська (до 1962 р. - Станіслав), проте переговори не увінчалися успіхом. Помираючи, він сказав пророчі слова: «Господь сам подбає про своє». 10 вересня 2006 року відбудований гданський костел Петра і Павла був заново посвячений, і 19 серпня 2007 року там відбулася урочиста інтронізація образу Матері Божої Ласкавої Станиславівської.

Стараннями о. Володимира Вінтоніва, душпастира Івано-Франківського хоспісу, 18-21 квітня 2010 року міська делегація побувала в Гданську з метою освячення точної копії ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, виконаної художником-реставратором краєзнавчого музею Валерієм Твердохлібом.

25 квітня 2010 року відбулося урочисте внесення копії чудотворного образу до церкви святого Йоанна Хрестителя в Івано-Франківську.

Господь сам подбав про своє.