Владика Йосиф Мілян: «Стратегія розвитку Церкви у ділянці культури»

Однією з можливостей людини, як Образу Божого і Його Подоби є здатність творити, як творить її Творець. Окрема людина і цілі народи творять культури і розвиваються в них. Якість культури свідчить про ступінь обоження окремих особистостей і цілих суспільств. Культура є наслідком і середовищем  людської творчості, є видним проявом Господньої Благодаті.

Культура проникає у всі сфери людського життя і виникає в наслідок їхньої взаємодії. Церква, як установа Божа та важливий суспільний інститут, відіграє особливу роль в культурі кожного народу. Прихід християнства на Руські землі мав визначальний вплив на розвиток української культури. Культура Київської Русі вплинула на розвиток християнства на її землях.

Великі Князі Київські особливо дбали про розвиток християнської культури. Відразу після Хрещення Володимир Великий почав зводити визначну архітектурну пам’ятку – храм Св. Софії. Князь Ярослав Мудрий прославився  величезною на той час бібліотекою – скарбом, який розшукують ось уже  тисячу років. Божа Благодать і праця людини спричинилися до виникнення феномену візантійсько-київського обряду і цілої української християнської культури.  

В час державного і культурного занепаду реформування українського християнства УГКЦ збагатила церковне життя Української Церкви та стала поштовхом до відродження та розвитку української культури. Сакральне мистецтво, літературні твори, церковні напіви, переклади Святого Письма – Церква творила християнське мистецтво. Чимало світських митців та культурних діячів – вихованці церковного середовища.

В УГКЦ існує багата культурна традиція. Як національна Церква, вона тісно пов’язана із культурою українського народу. Від самих витоків, наша Церква, вносить неповторний вклад до культурного багатства Вселенської Церкви, відкрита до міжкультурного обміну та взаємозбагачення культур. Перебуваючи сьогодні на всіх континентах, де живуть люди, греко-католики поширюють культуру рідного народу і дарують йому перлини культур інших націй.

Проповідування Слова Божого відбувається у культурі і через культуру. Діяльність у сфері культури має стати однією з стратегічних для УГКЦ. Сьогодні, як і за часів князя Володимира, і так само, як в час підписання Берестейської Унії, Церква має особливий обов’язок  розвивати українську культуру, не лише духовну, але й  світську.

Утворення Комісії

Сьогодні в УГКЦ відбувається чимало різних культурних заходів, однак не має координуючого органу, який би дбав про відповідній кількісно-якісний показник, того що відбувається. В Кодексі Канонів Східних Церков передбачено утворення патріарших чи митрополичих комісій, як успішної форми діяльності Церкви у певній сфері. Сьогодні відповідні «культурні комісії» вже діють на локальному рівні в окремих Єпархіях та Екзархатах.

Комісія у справах Культури на найвищому церковному рівні проходить своє становлення. В сьогоднішньому часі ведеться праця над установчими документами та статутом, проводяться розмови з потенційними кандидатами-працівниками Комісії, а також випрацьовується стратегія діяльності Комісії, вивчається досвід Міністерства Культури України та відповідних служб та досвід обласних державних адміністрацій.

Перед новоутвореною комісією постане цілий перелік завдань та розв’язання нагальних проблем. Отже до основних завдань комісії:

• Дбати про розвиток української духовної культури
• Стимулювати розвиток сакрального та світського мистецтва
• Дослідити та відкрити для українців культуру  Київської Русі.
• Сприяти будівництву високоякісних в культурному плані будівель церковної архітектури.
• Контролювати сучасне греко-католицьке сакральне мистецтво.
• Співпрацювати з іншими державними та суспільними інституціями для розвитку духовної культури.
• Координувати греко-католицькі культурні заходи.

В рамках налагодження ефективної праці має відбутися відповідна взаємодія між «культурними» Комісіями в єпархіях та екзархатах і Митрополичою Комісією у справах культури. В обов’язковому порядку до єпархіальних комісій мають входити компетентні особи у сфері культури і мистецтва. Завданням таких структур є координація та контроль праці в області культури і мистецтва, що стосується старожитностей та новітніх їхніх проявів.

Новостворені структури повинні взяти в поле свого зору всі мистецькі майстерні та робітні, котрі продукують ту чи іншу церковну атрибутику на території єпархії. На різних територіях УГКЦ має пропонувати високі мистецькі стандарти різних видів продукції. Логотип Комісії Культури має стати гарантією найвищої якості. Майстерні та робітні, які мають відповідний рівень мистецької вартості, можуть бути пропоновані до співпраці із різними підрозділами УГКЦ, а також парафіяльними  громадами.

Комісія мала б також дбати про поширення інформації про високий рівень українського сакрального та ужиткового мистецтва, котре ми здобули як «спадщину» від наших предків. УГКЦ на світовому рівні повинна закликати наш нарід до глибокого усвідомлення цієї спадщини, а потім збереження і примноження.

Що вже зроблено?

Оскільки наша Церква розпочинає систематизувати працю в ділянці культури і поки не має напрацьованих власних напрямних документів, то доводиться користати досвіду Вселенської Церкви. Особливої уваги в цій програмі дій заслуговує досвід Папської Ради Культури. Нашим старанням перекладено директивний документ Папської Ради Культури «Про душпастирський підхід до культури», який вийшов друком у травні 2010 р. Б. (Львів, Свічадо). Примірник цього документу пропонуємо в додатку.

Презентація офіційного документу відбулася в часі візиту в Україну Голови Папської Ради Культури Апостольської Столиці Архієпископа Джованні Франко Равазі. В тому ж часі було організовано зустріч почесного гостя із українською культурною інтелігенцією у митрополичих палатах історичного заповідника Св. Софії. На зустрічі були запрошені представники Міністерства Культури, Міністерства Освіти та Міністерства Регіонально Розвитку України, відомі діячі мистецтва та культури столиці. З цієї нагоди Архієпископ виголосив доповідь «Біблія і культура».

В церковному середовищі та за сприяння Церкви відбуваються різного роду мистецькі фестивалі, пісенні тури, створюються релігійні фільми, виставки, духовно-мистецькі академії та концерти. В рамках організації різних заходів відбувається співпраця з відповідними державними структурами в області культури та окремими їх представниками.

Найпоказовішим виразом успішної інкультурації в УГКЦ є будівництво нашої «ще однієї Софії» – Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві. Собор побудований у стилі відповідному сучасній епосі і водночас зберігає головні канони візантійської сакральної архітектури. Кошти на будівництво Собору також збираються за сприяння митців та культурних діячів, через організацію концертів. 26 січня відбулася зустріч культурно-мистецької ради щодо внутрішнього оформлення Собору. УГКЦ є живою Церквою і продовжує інкультурацію, яку розпочали ще апостоли.

Які є проблеми?

До найнагальніших проблем сучасної духовної культури є небезпека її часткової чи повної втрати. Сьогодні, на жаль, немає відповідного усвідомлення цінності нашої сакральної спадщини, а тому подекуди спостерігаємо її занепад та нищення. Горять стародавні дерев’яні храми, що найгірше з багатющим скарбом українського іконописного мистецтва XVI-XVII ст. Стародавні ікони нищаться не фаховістю так званих «реставраторів» або взагалі «богомазів». Проходить суцільний торг сакральною старовиною для улаштування тих чи інших «побутових вигод» сучасної парафії. Все це є наслідком  браку інформації про глибоку сутність стародавнього українського сакрального мистецтва.

Другою великою проблемою є поширення низькопробного сакрального мистецтва. З браком матеріальних ресурсів для будови нових храмів та мистецького наповнення інтер’єру, а також через низький рівень культурної обізнаності, наші сучасні храми подекуди наповнюються так званим мистецтвом «кічу», яке не витримує жодної критики. Одним із завдань Комісії Культури має стати контроль, за дотриманням високого рівня церковної архітектури та внутрі-інтер’єрного сакрального мистецтва.

Великою проблемою є брак відповідних реєстрів сакрального і ужиткового «багатства» наших святинь, придорожних пам’яткових хрестів, скульптур та каплиць. Цю роботу треба проводити докладно і негайно, створивши для цього відповідно матеріальну базу та згуртувавши компетентних людей.

Пріоритети діяльності

Найперше слід зайнятися творенням реєстрів і каталогів пам’яток нашої культурної спадщини. В ідеалі має утворитися єдиний реєстр всього культурного і мистецького надбання, які містяться у парафіяльних посілостях та храмах, домівках, навчальних закладах та школах, монастирях та музеях України і поселень.

Праця в області історії, археології, антропології, як також розвиток музейної справи, мусить бути серед пріоритетів нашої діяльності, у співпраці з компетентними і фаховими спеціалістами у цій царині. Наша Церква живе і розвивається вже 20 років користаючи зі свободи, однак ми не здобулися до нині на відповідне висвітлення історичних постатей та світочів нашої Церкви, наших змагань до єдности та ідентичности. Створення пам’ятників і організація музеїв окремих постатей і певних історичних періодів, стане шаною нашим предкам і засновникам, і унікальною навчальною базою для майбутніх поколінь.

Серед завдань Комісії Культури є не лише збереження а, також розвиток культури духовної і світської. Праця Церкви має охопити всі царини культурного життя, а це сакральне мистецтво – іконопис, архітектура, духовна музика, історія, археологія, антропологія, мова і література, кінематограф і т.д. Потрібно взяти до уваги нашу глибоку і древню автентику: народні ікони, ікони на шклі, вишиванки, різьбярство в камені та дереві, ткацтво, а особливо автентичну церковну і народну музику.

Іншим напрямком діяльності Комісії є принесення в  Україну здобутків світової культурної спадщини. Першим великим проектом у цій сфері може стати організація благодійного концерту на потреби будови Патріаршого Собору Воскресіння Христового за участю відомого італійського тенора Андреа Бочеллі. Відповідну працю вже розпочато.

Для успішної діяльності Комісії та розвитку української духовної культури необхідно, щоб до «праці над культурою» була залучена ціла Церква. Деякі думки з приводу стратегічної дій Комісії Культури наведені вище. Церква повинна прикласти чимало зусиль в інформаційну політику в області культури аби зорієнтувати духовенство і мирян в багатющій сакральній спадщині. Для цього слід організувати відповідний вишкіл греко-католицького духовенства через семінари, конференції та майстер класи.  Для полегшення такої праці у майбутньому слід впровадити в програму семінарійного навчання кілька предметів по візантійській культурі, культурі Київської Русі, а також напрямках сучасної культури.  

Успішній праці Комісії Культури сприятиме підготовка відповідних кадрів для праці у таких структурах. З цією метою при Українському Католицькому Університеті варто відкрити Кафедру візантології (візантійської культури). Студенти зможуть отримати фундаментальні знання про культуру держави, звідки походить коріння київського християнства та вивчити вплив візантійської культури на українську духовну спадщину. Найперше можна було б розпочати із відкриття сертифікатної програми, яка згодом могла б перерости у здобуття окремої спеціалізації. Випускники програми добре розумітимуть витоки нашої духовної спадщини і допоможуть Церкві розвивати сучасну якісну культуру.

Для успішної діяльності Комісії у справах культури необхідні добрі джерела фінансування. Збереження спадщини будь-якого ґатунку є справою важкою і дорогою, але конечно потрібною, бо це фундаменти свідоцтва нашої багатющої культури та нашого росту серед «народів вольних колі».

Для реалізації завдань Церкви в області культури і мистецтва перелік вище поданих думок не є остаточний, однак бачимо, що справа до якої Церква хоче взятися є дуже серйозна і відповідальна, а отже потребує адекватного відношення та відповідних засобів. Якщо проект створення відповідних структур в області культури і мистецтва має на меті конструктивну працю і добрі результати, і то відношення до нього повинно буди адекватним з відповідними наслідками.

+ Йосиф Мілян
Єпископ-помічник Київської Архиєпархії УГКЦ,
Голова Синодального Комітету Культури

Київ, 28 липня 2010 р. Б.