Останні обмолоти на Прикарпатті

У Городенківському районі, який фактично є житницею області, було засіяно майже третину всього зернового клину —  19,2 тисячі гектарів. До жнивного фінішу наближує належна готовність матеріально-технічної бази в таких потужних СПП, як приватно-фермерське господарство «Поточище», приватна агрофірма «Вільхівці», сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т. Шевченка, дочірнє підприємство «Обрій», дочірнє підприємство «Перспектив» об’єднання «Миронівський хлібопродукт», фермерське господарство «Геліос».

Задіяно було майже 200 комбайнів, більшість з яких — високотехнологічні. Середня врожайність по району — трохи більше 30 центнерів з гектара, а в деяких господарствах — й понад 40 центнерів добірного збіжжя. Валове виробництво зернових також матиме непогані показники. Варто зауважити, що на відміну від попередніх років у чотирьох великих господарствах району збудовано потужні сучасні сушильні комплекси, а це запорука  того, що попри вологість зібраних пшениці, вівса, ячменю чи ріпаку, воно набуде потрібної якості й кондиції.

Гірше підготовленими до жнивної кампанії виявилися дрібні фермерські господарства та приватний сектор (його частка в зерновому клині району немала — вісім тисяч гектарів). Вони зіткнулися як із браком паливно-мастильних матеріалів, так і обігових коштів. У населених пунктах, де селяни довірили свої земельні паї успішним господарникам, проблем з обмолотом не відчувалося. До того ж у багатьох СПП в укладених угодах на оренду землі це питання обумовлено. Та немало є ще такого, коли разди годинами виглядають комбайн. А якщо врахувати те, що чимало земельних наділів у приватному секторі пустує (всього понад дві тисячі гектарів по району), а також те, що зернові посіяно латками в різних масивах, комбайни долали іноді від наділу до наділу чималу відстань. Це, звичайно, впливало на вартість обмолоту, яка коливалася від восьми до десяти гривень за сотку.

— Та що вдієш, — бідкається з цього приводу городенківець Петро Лукашов, — таку ділянку фермерові не здаси в оренду, бо отримали її в садово-городньому кооперативі. Тримаю  на дачі курей та гусей. Вирощувати на ній овес, якщо врахувати навіть затрати та невисоку врожайність, виходить дешевше, ніж купувати. До того ж і сівозміни треба дотримуватись: не садити ж картоплю щороку на одному й тому ж місці.