Екологи оштрафували виправну колонію через постійне забруднення ріки Прут

Екологи оштрафували виправну колонію в Товмачику через постійне забруднення ріки Прут неочищеними стічними водами. Усього за шість кілометрів від “зони”, вниз за течією Прута, розташований водозабір міста Коломиї, який забезпечує питною водою мешканців райцентру. Якої ж якості воду споживають коломияни?

Минулого тижня стали відомими результати перевірки, яку проводив у Коломийській виправній колонії №41, що в селі Товмачик, відділ екологічного контролю водних об’єктів, атмосферного повітря та поводження з відходами обласної екологічної інспекції. Екологи виявили у виправному закладі порушення природоохоронного законодавства, які полягали у відсутності дозволу на спецводокористування та у забрудненні притоки річки Прут неочищеними стічними водами. Інспектори склали протокол про адміністративне порушення, наклали штраф і підрахували, що довкіллю було завдано збитків на суму понад 600 тисяч гривень.

“Така велика сума збитків пояснюється змінами в законодавстві, які передбачають суворішу відповідальність за відсутність дозволу на спеціальне водокористування, - пояснили репортерові “ГК” в екологічній інспекції. - А завдана довкіллю шкода неочищеними стоками - у межах 20 тисяч гривень. У цьому випадку не йшлося про якийсь раптовий, одномоментний скид нечистот у ріку з території виправного закладу. Збитки нараховувалися за період від останньої перевірки, яку проводила наша інспекція у колонії, а відтоді минуло вже близько року”.

“Очисне” забруднення

Як виявилося, обласна екологічна інспекція уже віддавна має претензії до роботи очисних споруд в колонії у Товмачику, вимагаючи від керівництва виправної установи полагодити старі біофільтри або замінити їх новими. Але попри застереження та приписи екологів “зона” з року в рік забруднює одну з найбільших річок Прикарпаття своїми стічними водами.

“Остання повінь, викликана липневими зливами, повністю знищила очисні споруди в колонії, вони тепер не підлягають ремонту, - повідомили в екоінспекції. - На керівництво виправного закладу інспектори наклали адмінштраф за невиконання раніше винесених інспекцією приписів, а матеріали перевірки були передані до Коломийської районної прокуратури”.

Як розповів репортерові “ГК” колишній начальник державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, а нині діяч природоохоронної громадської організації “Наш дім” Михайло Сірко, очисні споруди в Товмачику останнім часом не тільки не виконували своєї функції з очищення стоків, але й самі… забруднювали довкілля.

“Мій колега-еколог Володимир Красноштанов, працюючи над документальним відеофільмом про забруднення річки Прут, три роки тому навідався на очисні споруди колонії в Товмачику, - розповідав пан Михайло. - Ще тоді він виявив, що біофільтри усіх дванадцяти встановлених у радянський час 25-кубових пристроїв для очищення стоків повністю вийшли з ладу і являють собою вторинне джерело забруднення. Тобто стічні води, які входили в очисні споруди, були навіть кращими, ніж ті, які виходили звідти! Тут не проводилося жодної дезінфекції, була повна антисанітарія”.

Коломиянкам загрожує безпліддя?

Екологи застерігають, що особливу небезпеку неочищені стоки “зони” в Товчмачику весь цей час, а особливо тепер, коли очисні споруди “полетіли” остаточно, становлять для водопостачання міста Коломиї. Лише за шість кілометрів нижче за течією Прута - русловий водозабір тутешнього водоканалу. І хоча коломийські комунальники запевняють, що вода до помешкань коломиян подається належної якості, інколи закрадаються сумніви.

За словами Михайла Сірка, під час повені ріка ще може справитися із шкідливими викидами, розчиняючи їх в собі до безпечної концентрації. Коли ж дощі припиняються, настає мілководдя і рівень води у Пруті падає до сорока сантиметрів, а частка неочищених стоків у ній не зменшується. Ось тоді ріка й перетворюється на стічну канаву. І чи тягне при цьому депресійна воронка прируслової свердловини тільки чисту воду з ріки?

Екологи припускають, що на коломийському водоканалі свідомі небезпеки забруднення річкової води органікою і перестраховують себе, додаючи у водопровідну воду надмірну кількість хлору. Таке хлорування, з одного боку, убезпечує споживачів води у Коломиї від кишкових хвороб, убиваючи всі бактерії. Але разом з тим хлор як антибіотик може провокувати розвиток у тутешніх жінок безпліддя.

“Навіть якщо водоканал у якийсь спосіб подає із нечистої ріки в помешкання споживачів якісну воду, припинити забруднення Прута необхідно хоча б тому, що законом заборонено скидати неочищені стоки у водойму, - вважає Михайло Сірко. - І не треба мудрувати, чи справляється ріка, чи розбавляє вона ті нечистоти. Треба думати про те, як врятувати життя у ріці, а не ставитися до води лише зі споживацькими інтересами - як до продукту для миття і пиття”.

Без екологічного контролю

Уже п’ять років поспіль питання очисних споруд у Товмачику намагаються вирішити коштом обласного екологічного фонду. Однак щороку ця проблема “зависає”, позаяк розпоряднику коштів не вдається провести тендер на виконання цих робіт. Така ситуація, принаймні, дивує, зважаючи на те, що для менш важливих заходів чомусь знаходяться і гроші, і виконавці.

Екологи з громадської організації “Наш дім” вважають, що кошти екологічного фонду, які мали би бути спрямовані винятково на природоохоронні заходи, зокрема на виконання прийнятої в області програми охорони навколишнього середовища, часто витрачаються на далекі від екології цілі. Скажімо, цього року до заходів, які, буцімто, мали би покращити екологічну ситуацію, депутатам обласної ради пропонують зарахувати облаштування дренажної каналізації для Івано-Франківської міської клінічної лікарні та будівництво каналізаційного колектора у Надвірній. А з державного екологічного фонду Івано-Франківщина має намір запросити кошти для нарощування восьмого (!) ярусу золовідвалу на Бурштиській ТЕС. Хоча, з погляду екології, правильніше було б попросити грошей на здійснення справжніх природоохоронних заходів, зокрема, на рекультивацію тутешніх ґрунтів.

“Ми щорічно витрачаємо гроші на покращення стану водних об’єктів, роботи очисних споруд, але ця мета не досягається, - міркував Михайло Сірко. - Зі 120 очисних споруд на Івано-Франківщині більшість працює вкрай незадовільно або не працює взагалі. Біда в тому, що у нас немає господарського підходу. Кошти екологічного фонду не контролюються щодо природоохоронного ефекту від їх використання. Під прикриттям екології часто вирішуються звичайні господарські питання”.