Бути сімейним лікарем у місті і в селі - цілком різні речі

Іван Васильович Шевчук 24 роки працює сімейним лікарем у селі Вікторів. Своїх пацієнтів, а це майже три тисячі мешканців Вікторова та сусідньої Височанки, лікар знає особисто і пам’ятає всі їхні діагнози. Каже, що люди передовсім потребують уваги та душевної теплоти. Доброта, щирість і самовідданість Івана Васильовича відчуваються з першої хвилини розмови і переростають у переконання: саме таким і має бути лікар.

Сімейними називають тих лікарів, які ведуть пацієнта від самого народження і, фактично, заміняють собою цілу поліклініку. Сімейний лікар - одночасно хірург, окуліст, гінеколог, педіатр і всі решта спеціальностей. Він повинен точно поставити пацієнту діагноз і надати невідкладну медичну допомогу. Зараз у медичному університеті таких спеціалістів готують на факультеті загальної практики та сімейної медицини, а тоді, коли штудіював медицину Іван Шевчук, необхідно було просто бездоганно вчити усі предмети.

Бути сімейним лікарем у місті і в селі - цілком різні речі. Іван Шевчук відповідає за здоров’я мешканців двох великих сіл. Три години на день веде прийом у сільській амбулаторії, і три години присвячує викликам додому. Але цей графік лише на папері, сміється лікар: «У людей в селі свій графік. Вони цілий день працюють, а в сьомій-восьмій годині вечора приходять додому і тоді в них починає щось боліти». Іван Васильович не має права відмовити хворим навіть у позаробочий час і вирушає на виклики цілодобово.

Вікторівська лікарська амбулаторія не має службової машини. Іти на виклики у Височанку доводиться пішки - годину туди і годину назад. «А що? - реагує Іван Васильович на наше здивування. - Валізку в руки і пішов. Я вже звик. Люди чекають, і я не можу не прийти на допомогу». Вікторівці і височанці здебільшого скаржаться на гіпертонію та ішемічну хворобу серця. У лікарській валізці необхідний набір для огляду та для надання першої допомоги, але люди, каже пан Іван, не розуміють, що вона не чарівна і не може вмістити усіх ліків.

«Найбільше я боюся нічних дзвінків», - зізнається «права рука» Івана Васильовича, фельдшер Олександра Бойчук. Люди не розуміють, що лікар повинен мати час для відпочинку. З іншого боку, як щось болить, у цілому Вікторові та Височанці допомогти можуть лише двоє людей - пан Ігор і пані Леся. Якби в амбулаторію ще хоча б одного «дорослого» і одного «дитячого» лікаря, і хоча б одного фельдшера, тоді було б легше, каже Іван Шевчук. Один сімейний лікар повинен обслуговувати максимально 1200 людей, а тут майже 3000.

Люди дзвонять і вночі, і в неділю, і в свята. Нічні виклики часто драматичні. «Дуже важко, коли в тебе на руках хтось умирає. Ти ж знаєш усіх пацієнтів і переживаєш за них», - ділиться емоціями Олександра Бойчук. Минулий Святий вечір запам’ятався трагедією. До Івана Васильовича в гості приїхав син, але побачитися з ним у святковий день не вдалося. Лікар супроводжував 13-річного хлопця на швидкій у районну лікарню. На жаль, хлопчик з дитинства страждав від вад серця і помер у реанімації.

Навіть під час відпустки Іван Шевчук ходить на виклики. З 1986 року, відколи почав працювати сімейним лікарем у Вікторові, жодного разу не відпочивав за межами села. Від щорічних безкоштовних путівок у Ялту Іван Васильович відмовляється. Каже, що не може покинути своїх пацієнтів. Люди часто, особливо вночі, дзвонять на швидку. А там відповідають: «А ви до Івана Васильовича дзвонили?»

«Люди хочуть доброго лікаря, щоб він кожен день був на роботі. Старші люблять, щоб коло них посидіти, поговорити. Діти хочуть багато уваги. Люди ображаються, коли лікар не встигає їх всіх прийняти», - сміється Іван Васильович. Попри те, що у Вікторівській лікарській амбулаторії є вільних 4 ставки, йти на роботу в село молоді лікарі не поспішають. Інтерни, каже пан Іван, швидко тікають. Ще б пак, робота, фактично, цілодобова, а зарплата молодого лікаря сягає 900 гривень. А знаєте, скільки отримує за свою працю Іван Шевчук? 1861 гривню за місяць.