Хвиля протестів проти міліцейських тортур минулого тижня прокотилася Україною

Хвиля протестів проти міліцейських тортур, викликана загибеллю в райвідділі міліції міста Києва хлопчини-студента, минулого тижня прокотилася Україною.

У відповідь речники МВС оголосили про початок масових перевірок щодо дотримання законності працівниками міліції, які будуть проводитися власною службою внутрішньої безпеки. Кого і за що “вичищатимуть” з органів внутрішніх справ? Чим здебільшого грішать правоохоронці? Що потрібно зробити, щоб громадськість України почала довіряти міліції так, як громадяни європейських країн довіряють своїм поліцейським?

Як і скрізь по Україні, минулого тижня в Івано-Франківську відбулися пікетування під стінами обласного управління міліції. Протестувальники вимагали припинити тортури в міліцейських відділках, хоча при цьому так і не змогли назвати конкретних випадків катувань на Івано-Франківщині. Резонансний випадок трирічної давності із загибеллю в Надвірнянському райвідділі міліції мешканця села Битків Петра Худака, очевидно, вже встиг призабутися. Зрештою, відтоді інформації про гучні викриття франківських правоохоронців у вчиненні злочинів, у зловживаннях та правопорушеннях до громадськості не надходило. Хоча, як повідомляють обізнані джерела, щороку на Івано-Франківщині після затримання працівниками міліції гине щонайменше 1-2 особи.

“Не обов’язково причиною смерті стають побої, спричинені міліціонерами, - розповідав адвокат Володимир Бандура, який у 1998-2004 роках очолював інспекцію з особового складу УМВСУ в Івано-Франківській області. - Моральний тягар, який лягає на затриманого від усвідомлення того, що він (нехай і тимчасово) позбавлений волі, може призвести до загострення хвороби серця, трапляються також самогубства”.

Однак смерть у міліцейському відділку - це вже надзвичайна подія, яку важко приховати від суспільного розголосу. На загал непомітними, але значно частішими є скарги громадян на побої та образи з боку працівників міліції. При цьому часом звинувачення у нанесенні тілесних ушкоджень бувають взаємними, працівники міліції у відповідь також демонструють свої синці та порвану уніформу.

Недавній випадок, який стався на початку травня у Верховинському районі, взагалі скидається на курйоз. До районної лікарні за медичною допомогою звернулися четверо місцевих мешканців. Серед пацієнтів була жінка, в якої медики діагностували… кусану рану великого пальця правої руки. За словами потерпілих, травми та розлади здоров’я у них настали з вини працівників міліції. А минулого тижня зі скаргою на побої звернувся 35-річний мешканець одного із сіл Косівського району, який стверджує, що його незаконно затримали і завдали пошкоджень співробітники патрульно-постової служби.

Такі скарги від громадян часто чергуються із рапортами патрульних, дільничних та даішників про опір, вчинений їм під час виконання службових обов’язків. Апогеєм неадекватних стосунків міліції з народом став випадок у Коломийському районі, коли під час сімейного скандалу п’яний чоловік облив викликаних на місце події працівників міліції бензином і спробував їх підпалити.

“Дуже багато людей приходить в міліцію з бажанням здобути певну владу, яка возвеличить його над правами інших людей, - прокоментував складні взаємовідносини між громадянами та охоронцями правопорядку Володимир Бандура. - Згодом це виливається у хамську поведінку, грубе поводження з громадянами, яке виявляється найчастіше у чергових частинах, працівниками карного розшуку, співробітниками ДАІ. А в більшості тих випадків, коли хтось із громадян чинить спротив правоохоронцям, більше вини самого ж працівника міліції. Якщо такі речі стаються, то значить сам міліціонер призвів до такого своїми словами чи вчинками. У нормальної людини ніколи не виникне бажання зловити працівника міліції, облити його бензином і підпалити”.

Ще зовсім недавно в органах внутрішніх справ проходила кампанія, спрямована на розвиток у працівників патрульно-постової служби елементарного виховання. Згідно з розпорядженням міністра, кожен патрульний був зобов’язаний представлятися і зачитувати зі спеціально видрукуваної пам’ятки права затриманому. І тільки після цього його можна було доставляти у відділок, складати протокол та дозволяти один телефонний дзвінок. На жаль, не приживаються такі речі у свідомості українських міліціонерів.

Окрема тема у зловживаннях працівників органів внутрішніх справ - це хабарі. “Будь-який працівник міліції може взяти за будь-що будь-який хабар, - пояснював Володимир Бандура. - Все залежить від низості його падіння. Бувало, що наполегливо пропонували заплатити за елементарну довідку, скажімо, при перереєстрації зброї. А траплялися й речі, пов’язані із серйозними кримінальними справами, де фігурували зовсім інші суми”.

Ще один спосіб підкупу правоохоронців, від якого вони раніше не відмовлялися, - це “кришування” легального (а часом і нелегального) бізнесу. Ще з середини 90-х перші франківські підприємці та кооператори пішли під неафішований “дах” правоохоронців. “Щоб не потрапити під кулю “братків”, підприємці шукали сильних людей у формі та зі зброєю, - розповідав Володимир Бандура. - У нашому місті це було дуже широко і сильно розповсюджено. Міліція завжди мала вагу в області”.

На думку експертів, до зловживань працівників міліції найчастіше спонукає уявлення про абсолютну безкарність і безвідповідальність. Мотиви можуть бути різними - від особистої наживи до здобуття переваг перед іншими членами суспільства. А міліцейські тортури з’явилися у відповідь на міліцейську систему боротьби за кращі показники, вибивання показів стало методом для створення позитивної статистики.

“Міліція живе показниками, - стверджує Володимир Бандура. - Але, звітуючи про розкриття злочинів, ніколи не говорять, яким чином вони були розкриті. Чи на підставі законних методів дізнання? Без приковування наручниками до батарей, без одягання на голову затриманим протигазів, підвішування між столами на ломах? Основна причина існування насильства і тортур - наявність “галочки” у міліцейських звітах”.

Теперішня кампанія із очищення міліції далеко не перша. Так уже було при кожному новому міністрі внутрішніх справ. Скажімо, колишній міністр Юрій Луценко їздив райвідділами і власноручно зривав погони із міліціонерів-“перевертнів”. А в декого з франківських генералів для такої екзекуції завжди напоготові спеціальні ножиці. Та, мабуть, як і всі попередні “чистки”, ця боротьба з нечесними міліціонерами також проводиться задля “галочки” і не особливо вплине на усталену міліцейську систему.

“Щоб викорінити зловживання в міліції в окремо взятій Івано-Франківській області, порядок в якій охороняє 3 тисячі працівників, треба десь набрати 3 тисячі вибраних молодих людей віком 20-25 років, - розмірковував Володимир Бандура. - П’ять років їх вчити, потім п’ять років возити по Європі, щоб вони бачили, як там працюють поліцейські. А після цього ще 5 років стажувати на посадах. Тобто щоб підготувати правоохоронця європейського рівня, треба навчати його не 3-5 років, а 10-15 років. Це має бути державна програма, яка б поламала систему, побудовану на показниках, в яку приходять молоді люди і варяться, як у казані. Час від часу з цього казана випускають пару, як-от тепер, а тоді знову закривають його кришкою. Нічого не зміниться, поки люди, які йдуть в міліцію, не усвідомлять, що вони зобов’язані служити народу, а не будуть думати про необхідність відбити гроші, за які батьки засунули їх в училище міліції”.

Автор: Богдан СКАВРОН

Довідка: У 2009 році до Головного управління МВС надійшло понад дві тисячі скарг на міліціонерів. На підставі більшості з них порушено кримінальні справи. Серед основних обвинувачень - хабарництво, зловживання владою, службове підроблення, катування, злочини, пов’язані з наркотиками.

Найрезонансніші злочини правоохоронців на Івано-Франківщині.

• 21 січня 2007 року працівники Надвірнянського райвідділу міліції закатували до смерті 45-річного мешканця села Битків Петра Худака. Два оперуповноважені карного розшуку та дільничний інспектор міліції написали фіктивні рапорти про те, що затриманий чинив їм злісну непокору, склали протокол про скоєння адмінправопорушення, і на цій підставі помістили його до кімнати для адмінзатриманих, де він і помер від тілесних ушкоджень. Вироком Городенківського районного суду начальника карного розшуку Ю.Сугака, 1976 р.н. засуджено до дев’яти років, оперуповноваженого Т.Ніщея, 1982 р.н. і дільничного В.Чуревича - до восьми років позбавлення волі. Апеляційний суд Івано-Франківської області скасував вирок і відправив справу на дорозслідування для встановлення вини у цьому злочині вищих міліцейських посадовців. Начальника райвідділу і його першого заступника з органів внутрішніх справ було звільнено за власним бажанням, ще чотирьох працівників звільнено як причетних до фальсифікації матеріалів адміністративної справи.
• 29 червня 2008 року 22-річний працівник ДАІ Роман Дрогомирецький у нетверезому стані вчинив наїзд на групу людей у місті Богородчани. На місці пригоди загинула 13-річна мешканка села Підгір’я Наталя Кицман, від отриманих травм у реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні померла 30-річна мешканка Богородчан Леся Краюшкіна. Ще восьмеро потерпілих потрапили до лікарні, у трьох з них медики діагностували ушкодження середньої тяжкості. Надвірнянський районний суд визнав Дрогомирецького винним у скоєнні ДТП, що призвело до загибелі декількох людей, і засудив його до восьми років позбавлення волі.
• 11 травня 2010 року молодий співробітник спецпідрозділу «Титан» Державної служби охорони УМВС в Івано-Франківській області скоїв розбійний напад в офісі івано-франківського підприємця. Погрожуючи пістолетом травматичної дії, він відібрав у бізнесмена понад 20 тисяч гривень. Справу розслідує військова прокуратура.

До теми: Щоб убезпечити себе від міліцейського свавілля, юристи радять засвоїти декілька простих правил.

• Не реагуйте на усний виклик до відділку міліції, якщо, звичайно, Вас не застав патруль за скоєнням злочину. Виклик до міліції має бути оформлений у вигляді повістки, в якій має бути зазначена дата, година виклику та прізвище працівника міліції, до якого викликають.
• Простежте, щоб у книзі відвідувачів в черговій частині виклик був зафіксований із вказаною годиною прибуття. Впродовж трьох годин посадові особи, які проводять опитування, зобов’язані прийняти якесь рішення: скласти адміністративний протокол або затримати прибулого на три доби, якщо є підозра у скоєнні ним кримінального злочину. Про затримання особи працівники міліції зобов’язані повідомити родичів чи близьких затриманого.
• Не піддавайтеся на провокації з боку працівників міліції, зберігайте внутрішній спокій. Найчастіше підставою для затримання і побоїв є спровокований міліціонерами «опір» працівникам міліції.
• Пам’ятайте, що відповідно до вимог ст.63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Якщо Вас звинуватили, не піддавайтеся емоціям, не грубіяньте, а вимагайте появи адвоката або просто мовчіть.
• Якщо Вас б’ють, прикиньтеся знепритомнілим або якомога голосніше волайте про допомогу. Якщо немає надії на втручання третіх осіб і головне завдання “вижити”, постарайтеся захистити свої внутрішні органи (закрийтеся руками, згорніться калачиком). Якщо Ви реально хочете покарати мучителів, постарайтеся залишити і зберегти докази тортур: вимагайте лікаря для огляду тілесних пошкоджень. Якщо вимогу не виконують, постарайтеся показати сліди тортур тим, кому можете, наприклад, сусідам по камері - це можуть бути Ваші свідки. Якщо Вас змушують підписати зізнання або явку з повинною, пам’ятайте, що відповідно до КПК, свідчення, отримані за відсутності Вашого адвоката (без його візування протоколу), за Вашою заявою на суді можуть бути визнаними неприйнятними доказами.

Ви маєте право:

• знати, в чому саме Вас підозрюють або звинувачують;
• не давати жодних свідчень;
• вимагати присутності адвоката з моменту оформлення протоколу затримання;
• власноручно записувати свої свідчення в протоколі;
• внести в протокол затримання будь-які свої коментарі, у тому числі про порушення закону при Вашому затриманні;
• відмовитися підписати протокол затримання або Ваші свідчення.

Як вибиваються покази?

Тортурам, які застосовують до затриманих, самі ж працівники міліції дають вигадливі назви. Ось тільки деякі з них.

“Повисіти на ломику”. На два столи, які стоять близько один до одного, ставиться ломик. Найчастіше користуються ломом із пожежних щитів. Підозрюваному зв’язують заламані назад руки та ноги. Тоді за руки і ноги підвішують до металевої палиці між столами лицем донизу. Мука може тривати годинами.

“Покрутити ведмедика”. Підозрюваного підвішують до ломика так, як у згаданому вище способі. Щоб “пришвидшити” процес допиту, підозрюваного крутять на металевій палиці, як на вертелі.

“Ластівка”. У рукави верхнього одягу підозрюваного встромляється довга палиця. Його “хрестом” кладуть на підлогу лицем донизу, а потім прив’язують ноги до палиці, що стирчить з рукавів. Тіло підозрюваного вигинається, як лук, але цинікам таке положення катованого чомусь нагадує політ ластівки.

“Млин”. Один з найбрутальніших методів. Кілька міліціонерів стають в коло і виконують роль “мельників”, молотячи підозрюваного кулаками.

“Слоник”. На підозрюваного одягають протигаз. Перекривають клапан, унеможливлюючи доступ повітря.

“Слоник в тумані”. Підозрюваний в протигазі. Кати обкурюють його тютюновим димом, час від часу перекриваючи клапан.