Вперше за 400 років в Україні з’явилося рукописне Святе Письмо

Вперше за 400 років в Україні з’явилося рукописне Святе Письмо, повідомляє видання “Сегодня”. Для ченців тиражування рукописів вважалося найкориснішою роботою: по-перше, змушувало забути про мирське, а по-друге, сприяло поширенню релігії.

“Але рукописних церковних книг у нашій країні не створювали вже чотири століття, не вважаючи на швидку руку скопійованих за часів СРСР, – і то, не через бажання створити шедевр, а тому, що друкувати їх було заборонено”, – розповідає директор однієї з київських ювелірних фірм Ігор Бреставіцкій. Саме він разом з Сергієм Соловйовим, керівником майстерні церковної рукопису “Духовна спадщина”, і вирішив заповнити прогалину і знайти однодумців, разом з якими можна взятися за переписування Євангелія.

“4 роки тому я почав його читати, – розповідає Сергій Соловйов. –Кожен день, не важливо – п’ять хвилин, десять або годину. Воно стало більше, ніж настільною книгою, мені захотілося щось для нього зробити. Ми вирішили, що писати буде одна людина – почерк тоді однаковий, що красиво. І що працювати він буде потрошку до різних куточках України, заїжджаючи навіть у найменші села. Так книга вбере в себе духовність всієї країни. А у вихідних даних ми впишемо, коли і в яких храмах вона писалася. До проекту залучати треба тільки людей з вірою в душі. Інакше  чим же вона буде відрізнятися від надрукованої?”.

“Мандрівний” проект виявився дуже працемістким і потребував багато часу. Тому команда вирішила, продовжуючи над ним працювати, виготовити ще одне Євангеліє. Воно писалося в Києві, без роз’їздів по всій країні, і тому було готове вже через 8 місяців.

Максим Євсейчик, переписувач “виїзного” Євангелія, каже, що в проекті задіяні виключно віруючі люди. “Та й без ентузіазму тут не можна: бувають простої, поки дістанемо матеріали, а оплата – невелика”, – пояснює він. Скільки саме – не уточнює, посилаючись на конфіденційність інформації про заробітну плату. Подібного роду послуги на ринку коштують від 3 тисяч гривень на місяць.

Оскільки Максим – професійний маляр, то каліграфія для нього – штука не нова.

З собою готові листи Максим не возить. Каже, що це небезпечно – раптом дощ або крадіжка? Тому на шляху з Криму, наприклад, на Закарпатті він заїжджає до Києва і залишає листи в майстерні. І тільки тоді, коли писарська робота буде повністю закінчена, приступають іконописці і оформлювачі.

Доля книжок поки не визначена: “До нас зараз звертаються колекціонери, бажають отримати вже переписане Євангеліє в приватні зібрання. Але ж наша мета – передати книги суспільству, зробити доступ публічним для всіх віруючих. Наприклад, була думка класти нове Євангеліє поруч з Пересопницьким для президентської присяги. Це буде означати, що разом з корінням потрібно пам’ятати і про сучасність”, – говорить Сергій Соловйов. Він сподівається, що влада підтримають цю ідею.

Щодо матеріальної частини – книга писалася на рідкісному зараз пергаменті. Потрібен був матеріал зі шкіри теляти, а його в Україні не виробляють. Тому замовляли в Лондоні і Єрусалимі 380 аркушів (стільки сторінок в Євангелії) по 150 доларів (тобто близько 57 тисяч доларів). Чорнило використовували як за старих часів – залізо-галове. Їх готує писар із залізного купоросу і галлів (наростів на дубових листках).