5 героїв коміксів, які змінили світ

Якщо ви вважаєте, що дива трапляються лише у казках, а герої коміксів наділені суперможливостями тільки на сторінках журналів, то ви навіть не уявляєте, яким чином деякі з них змінили наше життя. Супермен переміг Ку-клукс-клан, Дональд Дак навчив людей піднімати на поверхню затонулі кораблі, Людина-Павук змінила судову систему США.

На які подвиги виявилися здатні супергерої у реальному житі, розслідувало видання Mental floss.

1. Супермен перемагає Ку-клукс-клан

У 1940-х «Пригоди Супермена» стали радіосенсацією. Дітлахи з усього США щотижня збиралися біля приймачів, аби почути чергову оповідь про Залізну Людину. Йдеться про час, коли супергерой перебрався зі сторінок коміксів у радіоефір.

Оскільки Супермен боровся проти злочинців ще з 1938, то не дивно, що передача на радіо розширила сюжетну лінію і додала їй насиченості. Саме в радіовиставі вперше з’являється речовина криптоніт, журналіст The Daily Planet Джим Ольсен, а за Суперменом остаточно закріплюється слава поборника істини, справедливості і взагалі американського ідеалу. Тож не дивно, що молодий письменник і громадський діяч, якого звали Стетсон Кеннеді, вирішивши викрити таємниці Ку-клукс-клану, черпав натхнення у боротьбі серергероя з силами зла.

Після Другої світової війни Ку-клукс-клан почав активно відроджуватись, численність залучених стрімко зростала, як і політичний вплив таємної організації. Кеннеді вирішив проникнути в лави клану. Регулярно відвідуючи збори, він отримав доступ до таємниць організації. Та коли Кеннеді надав усю інформацію місцевій владі, чиновники не виявили особливого ентузіазму. Ку-клукс-клан став настільки владним і сильним, що поліція просто боялася порушувати справу.

Не здавшись і бажаючи вивести кланівців на чисту воду, Кеннеді вийшов на авторів радіопередачі про Супермена. Для викриття расистського угрупування був ідеальний час: закінчення війни, поразка нацистів, та й продюсери радіовистави шукали нових антигероїв, проти яких боровся б Супермен. ККК ідеально підходив на цю роль.

У 16-серійному випуску під назвою «Клан Вогняного Хреста» автори кинули Залізну Людину в горнило боротьби проти людей у білих каптурах. Сюжет розкручувався, і вся країна дізнавалась найтаємніші секрети клану: ритуали, паролі, явки, кодові сигнали…

Передача повністю зруйнувала містичний ореол навколо злочинної діяльності ККК. Після двох тижнів ефіру лави організації суттєво порідшали, а приплив нових адептів дорівнював нулю. До 1948 від ККК майже нічого не залишилось.

2. Моряк Папай допоміг США пережити «велику депресію»

Усі, хто знайомий хоч з однією пригодою моряка Папая, знає його секрет. Щойно герою бракує сил подолати супротивника, він відкриває бляшанку шпинату, ковтає зелене листя й одразу без особливих зусиль перемагає. Проте зовсім небагато людей знають, що на таку дієту героя підсадив уряд США. Саме він відповідальний за пропаганду консервованих овочів у часи «великої депресії» (1930-ті рр.).

Керівництво країни саме шукало спосіб, як змусити населення вживати багатий на залізо і дешевий шпинат заміть дорогого м’яса. Виручив мультяшний моряк Папай. Після виходу мультфільму споживання шпинату зросло на третину. Особливо підпали під вплив пропаганди діти. Вони віддали консервованій зелені третє місце у списку улюблених продуктів – одразу після індички та морозива!

Шпинат обрали найкращим дешевим джерелом заліза, спираючись на дослідження німецького вченого фон Вольфа. Насправді ж тільки при повторному тестуванні продукту на вміст корисного мікроелементу виявилось, що він містить у 10 разів менше заліза, ніж вважав німець. Однак коли помилку помітили, це вже не мало ніякого значення – вся Америка їла шпинат.

3. Король рок-н-ролу Елвіс копіював капітана Марвела

Як і більшість американських дітлахів у 1940-ві роки, Елвіс Преслі уявляв себе найпопулярнішим героєм коміксів – капітаном Марвелом. Хоча майбутнього Короля більше приваблював естетичний бік, тобто імідж героя, ніж його надможливості.

Згодом дитяча симпатія знайшла втілення у зовнішності співака. Хто не знає чорного пасма волосся, яке так гарно спадає на лоб Елвіса? А це ексклюзивна зачіска Марвела. Преслі перейняв із зовнішності вигаданого героя і накидки, які одягав на свої сценічні костюми.

Своєї щирої любові та відданості герою дитинства співак ніколи не приховував. І досі у його домі-музеї, що в Мемфісі, у спальні рок-легенди стоїть лялька Марвел. А поруч – збірка коміксів про нього.

Така приязнь виявилася взаємною. Один із випусків пригод Капітана Марвела був цілком присвячений «найвидатнішому філософу сучасності», себто Елвісу.

4. Наукові відкриття Дональда Дака

У 1966 році данський учений Карл Кроєр розробив метод, завдяки якому стало можливо піднімати з дна морі затонулі кораблі. Він запропонував запускати в корпус кульки з полістиролу.

Однак коли винахідник звернувся до патентного бюро, йому повідомили, що він спізнився на 22 роки. Науковця випередив… Дональд Дак, дітище автора коміксу Карла Баркса. Останній знаний не лише як творець найуспішнішого коміксу, а і як талановитий науковець.

У 1944 року в черговій серії, коли Дональд вдарився головою, в його бурмотінні про те, що «якщо змішати метилен з амонієм, під впливом температури маємо отримати азот», виявилось велика частка істини – цілих 100%.

Правда, авторство ідеї визнали не за Дональдом, а за доктором Гаспаром. 1963 року він описав проведений ним дослід, який підтвердив проголошену Дональдом тезу. Треба віддати належне науковій чесності Гаспара – він послався на мультяшного героя як на першоджерело. Цікаво, скількох іще науковців надихнули комікси?

5. Ворог Спайдермена допомагає стежити за злочинцями на волі

У номері коміксів 1977 року Пітера Паркера перемагають. Злодій Кінгпін стежить за Людиною-Павуком за допомогою електронного приймача, який він почепив супергерою на зап’ястя. Незважаючи на ці хитрощі, врешті Кінгпін зазнає поразки (власне, як і завжди).

Проте чудова ідея залишається чудовою, кому б вона не належала. Комікс надихнув суддю із Нью-Мехіко Джека Лава. Він звернувся до продавців комп’ютерної техніки з проханням зробити такий самий, як в історії про Спайдермена, пристрій для слідкування за злочинцями на волі.

У 1983 році вийшла перша серія таких електронних пристроїв. Владні структури міста Альбукерке перевірили їх на п’яти правопорушниках, використовуючи прилади замість попереднього ув’язнення.

Сьогодні такі передавачі – звичне діло. Їх одягають як електронний браслет на ногу тим, кого присудили до домашнього арешту.