Багато українських довгожителів проживає в західних регіонах держави

На Івано-Франківщині дедалі більшає жителів, які досягають вельми поважного віку. І то неспроста й не випадково. Адже сучасні люди назагал живуть значно довше, ніж їхні попередники навіть з XIX—XX століть, стверджують учені-геронтологи (які вивчають процеси старіння). Ця аксіома стосується як японців, котрим належить пальма першості у світі за тривалістю життя (в середньому понад 80 років), так і України, яка в цьому рейтингу посідає 123-тє місце серед 195 країн.

Особливо ж багато українських довгожителів проживає в західних регіонах держави — на Прикарпатті, Рівненщині, Львівщині й Буковині, заявив заступник директора інституту геронтології Академії медичних наук Олег Кульчицький. Тож ми вирішили довідатись, а скільки таких людей на Івано-Франківщині. Зрештою, кого саме, осіб якого віку, можна називати довгожителями — 80-, 90-літніх чи ще старших?

Проте насамперед з’ясували, що дізнатися про те все не так просто. Цю статистику, схоже, ніхто не веде. Принаймні ніде — ні в районах, ні в містах, ні в області — у соціально спрямованих профільних управліннях не формують якихось реєстрів довгожителів. Принаймні, сказати б, готової інформації про число жителів регіону, яким, скажімо, перейшло за 80 чи виповнилося 90, немає. Хіба що треба самому вибирати такі дані з відповідних книг. Єдине, що вдалося роздобути, — відомості про кількість наших краян, яким виповнилося 100 й більше років. Люди, котрі перетнули цей рубіж, так би мовити, обліковані, оскільки отримують від держави відповідні доплати…

Столітніх і старших цього віку прикарпатців рік у рік додається й нині їх налічується вже понад 60, — розповів «Галичині» начальник управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Роман БЕРЧАК. — Найбільше їх на Косівщині — одинадцятеро, Тисмениччині — дев’ятеро, Тлумаччині й Рогатинщині — по семеро, Рожнятівщині — шестеро. В решті районах проживає по одному — троє таких осіб. Лише в Богородчанському й Надвірнянському районах їх відповідно четверо і п’ятеро. Словом, це переважно жителі сільської місцевості, тоді як у містах їх порівняно мало. Приміром, в Івано-Франківську — двоє, в Калуші — один чоловік.

Найстаршою жителькою області є Катерина Козак із с. Хотимира Тлумацького району — 14 лютого їй виповнилося 113 років. У грудні й у січні минуло по 110 Михайлові Гринику з с. Сарників та Михайлові Цюняку з с. Помонятова на Рогатинщині, а 109 відсвяткувала у жовтні 2009-го Марія Гудима з Вільшаниці Тисменицького району…

Недавно ж, вітаючи зі 105-річчям жительку села Старих Кривотул Тисменицького району Анелю Михайлишин, заступник голови ОДА Роман Іваницький зазначив, що до завершення цього року відзначатимуть свої 100-, 105- і 110-літні ювілеї ще понад 80 наших краян. Чимало з прикарпатських «патріархів» добре почуваються й мають достатньо сил, аби поратися на господарці. А окремі здатні й на більше. Наприклад, 103-річний Олексій Данилюк із  с. Черетова Верховинського району, про якого розповів недавно «Галицький кореспондент», не лише обходить худобу, доглядає пасіку, косить влітку траву, а й після смерті третьої дружини сватається до місцевих удовиць. 103 роки — це ще небагато, каже він і наводить приклад своєї прабабці, котра буцімто прожила 120 літ. Пан Олексій вже обійшов усіх самотніх жінок у селі, пропонуючи їм «руку й серце», але наразі…. Проте він не втрачає надії вчетверте одружитись. І то не самоціль і не нав’язлива ідея. Чоловік переконаний: саме любов до жінок і продовжила йому життя, і вірить, що вона ще додасть віку.

Що ж до секретів інших столітніх, то, приміром, уже згадуваний М. Цюняк, за його словами, ніколи не пив і не курив, а також багато рухався. Щоб жити довго й щасливо, вважає він, потрібно молитись. А ще — не проклинати, не скаржитися, не жаліти самого себе, не гніватися…

Науковці заявляють, що загалом кожна середньостатистична людина може прожити 100—120 років, тобто має потенціал для цього. Правда, і то не межа. В Канаді, приміром, недавно померла жінка, яка, згідно з записами в церковних книгах прожила 132 роки, а в Абхазії та Нагірному Карабаху розповідають і про 170-річних аксакалів…

Довголіття, як переконані геронтологи, насамперед «дістають» у дарунок зазвичай люди зі сприятливою для того генетичною спадщиною. Більшість таких осіб, як правило, мали батьків чи бабусь-дідусів, котрі доживали до 90 й більше років. Завдяки цьому їхні організми стійкіші до пневмонії, інфаркту, інсульту й раку, які часто підкошують людей старшого віку. Проте самої доброї генетики іноді буває замало… Потрібно ще й вести здоровий спосіб життя і жити в достатку. Тоді як порушення хоча б однієї з цих умов вкорочує вік. Зменшують тривалість життя і стресові ситуації. Правда, лише в тих, хто не вміє спокійно реагувати на неприємності. Організми осіб, котрі надміру дратуються і гніваються, зношуються швидше.

Що ж до способу харчування та його значення для самопочуття і подолання рекордів довголіття, то тут погляди науковців розділилися. Одні вважають, що не зле б якомога частіше постити, оскільки, мовляв, кожному homo sapiens’ові зокрема належить спожити певну, лиш індивідуально для нього визначену кількість їжі. І чим швидше він подужає ту порцію, тим раніше помре. Отже, чим менше їси, твердять вони, тим довше проживеш.

Проте інші, навпаки, переконані, що важливо харчуватися якомога повноцінніше. Наразі широкий загал наших краян, як, либонь, і більшість українців через злидні споживають переважно хліб та картоплю. А потрібно б їсти вдосталь і м’яса та риби, молокопродуктів (домашніх, а не штучно виготовлених), крупів, овочів, фруктів, стверджують учені медики. Щоби в організм надходили не лише вуглеводи, а й білки та жири з відповідними вітамінами й мікроелементами. Причому продукти мають бути свіжі, а не розморожені, наголошують геронтологи. І наводять приклад японців, які недарма живуть найдовше, — у них заведено вельми калорійно харчуватись. А надто ж налягають там на дари моря. До речі, так само чинять і в скандинавських країнах, жителі яких серед європейців живуть найдовше.

Одностайні ж науковці в тому, що шкідливі звички на кшталт переїдання чи зловживання спиртним істотно вкорочують віку. Втім, кажуть вони, алкоголь назагал — це добрий антистресовий засіб. Приміром, коньяк розширює судини та знімає спазми. Але боротися щодня зі стресом з його допомогою — протипоказано. Лікувально-профілактичну дію для людського організму можуть мати також максимум 30 г горілки чи 150 г вина на добу протягом п’яти–семи днів. Та якщо заливати в себе без міри цих напоїв або ж, навпаки, пити хоч і малими дозами, зате місяцями безперервно, то можна легко домогтися зворотного ефекту.

Звісно, не існує правил без винятків. Є унікуми, які чи не змалку цмулять вино замість води або самогон з будь-якого приводу. І нічого — живуть по 100 й більше. інші ж димлять з юних літ. І теж нерідко дотягують далеко поза той рівень. Правда, вони курять не те, чим торгують у тютюнових кіосках. А використовують вирощений власними руками екологічно чистий тютюн, до якого додають засушене цілюще зілля, дим з котрого очищує не лише легені, а й, приміром, судини мозку від склеротичних бляшок.  

І, мабуть, останній, але, напевно, найголовніший чинник, за допомогою якого можна стати довгожителем, той, що вже людям літнього віку необхідно відчувати себе комусь потрібними, а вельми «давнім днями» — й поготів. Це додає їм стимулу, щоби все далі й далі працювати і жити.

Водночас так само ефективна тут і увага до них з боку дітей, онуків, колег, сусідів — часом вона важливіша від найліпших ліків. Це, до речі, засвідчує приклад Євдокії Гураль із села Красилівки Тисменицького району, яка недавно досягла 100-літнього віку й про яку розповіла «Галичина» за 27 квітня. За її словами, вона завше оточена любов’ю й турботою рідних.