М.Пархоменко: Держава не зможе утримувати всі культурні пам’ятки

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-04-23 02:32:57

Перший заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола Пархоменко в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що у майбутньому держава не зможе утримувати всі культурні пам’ятки і припустив, що виходом може бути приватизація.

Приводом до розмови стало повідомлення про те, що Національний історико-архітектурний заповідник “Кам’янець” на Хмельниччині може втратити статус одного із “Семи чудес України”, або просто зруйнуватися. Майже половина зі 111 пам’яток національного значення потребує реставрації, а окремі оборонні вежі - у дуже занедбаному стані.

Конкурс з визначення семи чудес України, під час якого кожна область пропонувала свої визначні місця до переліку найцікавіших для туристів, викликав неабиякий інтерес в Україні. Однак отриманий статус мало що змінив у ставленні до таких об’єктів чи, радше, у фінансуванні догляду за ними.

Чи несподіваними є такі новини і проблеми з місць, де є багато старовинних історичних пам’яток в Україні?

М.Пархоменко: Такі проблеми дійсно є. А стосовно семи чудес… Справа в тому, що була така громадська акція, в якій держава не брала участі, і визначали номінантів фактично всі люди, які мали охоту до того. Як правило, професіонали і фахівці, наскільки я знаю, не брали в цьому участь. Через те Кам’янець-Подільський, можливо, сьогодні і не варто було включати до семи чудес з огляду на його стан.

Так, якщо взяти ще, скажімо, років 15-20 тому, навіть за радянських часів, Кам’янець-Подільський, його історичний центр являв собою дійсно унікальну пам’ятку архітектури, містобудування, комплексну пам’ятку як історичне місто. За останні 20 років, на превеликий жаль, тут трапились величезні втрати у зв’язку з освоєнням, з забудовою старого міста, з відсутністю коштів, необхідної певної уваги до ремонту і реставрації пам’яток, до порятунку тих будівель, які давно уже потребували втручання реставраторів.

Бі-Бі-Сі: На вашу думку, як вирішити цю проблему? Адже про те, що ви сказали, що у держави української нема грошей, щоб рятувати пам’ятки культури, напевно, в Україні чують багато і знають багато. Зокрема, чи вважаєте ви за важливе надання таких пам’яток під контроль чи у користування, можливо, приватним установам, можливо, громадським організаціям? Як, наприклад, у Британії є недержавна організація, яка опікується пам’ятками культури і збирає з туристів гроші за їх відвідання…

М.Пархоменко: Звичайно, в принципі українське законодавство, зокрема закон про охорону культурної спадщини передбачає можливість передачі пам’яток навіть у приватну власність. Не лише в користування, в оренду чи навіть у концесію, а саме у приватну власність, але окрім пам’яток археології. Лише пам’ятки археології в Україні є виключно державною власністю.

І це треба робити тому, що держава ні сьогодні, ні завтра, ні в найближчому майбутньому не буде мати змоги утримувати все. І більше того, наскільки нам відомо, і в Європі, і зокрема в Сполучених Штатах держава сприяє власникам пам’яток утримувати ту чи іншу пам’ятку і допомагає звільненням від оподаткування.

Бі-Бі-Сі: Але дуже часто це супроводжується також вимогою, що власник, чи організація, чи приватна особа зобов’язані надавати доступ відвідувачам до цієї пам’ятки.

М.Пархоменко: Однозначно, так повинно бути. Це передбачено українським законодавством, тут усе врегульовано. Треба це робити. Але, на превеликий жаль, коли доходить до діла, то місцеві органи влади стають на заваді. Тому, що коли хтось виявив інтерес до тієї чи іншої пам’ятки, навіть до залишків пам’ятки, зокрема до українських замків (у нас був такий випадок на Івано-Франківщині), то одразу настороження: а на що вона їм потрібна? А раптом вона така цінна? І інвестору починають виставляти такі умови, що він просто відмовляється від участі в цьому проекті.

Бі-Бі-Сі: Все ж таки для утримання пам’яток, навіть якби ними володіли окремі особи (навіть заможні) чи недержавні організації, і для багаторічної підтримки потрібен прибуток. Отже, потрібні туристи, потрібні відвідувачі, люди, які би платили гроші. Чи в Україні, на вашу думку, настільки розвинена внутрішня туристична галузь, не кажучи вже про відвідувачів з-за кордону? Настільки люди мають гроші і бажання їздити, щоби підтримувати усі пам’ятки?

М.Пархоменко: Є і достатньо грошей, і бажання розвивати внутрішній туризм з боку держави і є бажання самих громадян України, як і гостей теж.

Сьогодні внутрішній туризм в Україні набуває з кожним роком усе більших обертів. Тому, що закордонний туризм чим далі, тим менш доступним стає. І не кажучи вже про те, що в Україні просто є цікаві туристичні маршрути, є дуже цікаві об’єкти культурної спадщини, це треба робити.

Безумовно, лише треба передбачити, щоб кошти від туристичного бізнесу, хоч би трошки, хоч би якійсь відсоток надходив на ремонт, на реставрацію, на утримання і популяризацію пам’яток.

Цього теж, до речі, в Україні нема, хоча такі пропозиції ми як громадська організація зазвичай вносили, і продовжуємо лобіювати те, що певна частина коштів, які сьогодні у вигляді прибутку отримують туристичні фірми, повинні іти на ремонт і утримання пам’яток.

З паном Пархоменком розмовляв Богдан Цюпин
Джерело: Бі-Бі-Сі
Обговорити на форумі