25-річний іванофранківець приймав участь у проекті “БУМ” на ”Інтері”

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-04-09 12:03:42

Щороку кожний телевізійний канал, щоб привернути до себе увагу телеглядачів, запускає якийсь проект. Один — короткого “вживання”, інший розрахований на довший період життя. Один із недовгих проектів народився на “Інтері” — “Боротьба українських міст” (“БУМ”). Не політична боротьба, а спортивна…

Що це за проект і яким чином вписався він у його формат, розповідає чемпіон України серед юніорів зі штовхання ядра, кандидат у майстри спорту 25-річний іванофранківець Назарій Павлів.

— Як ви, пане Назарію, потрапили на “Інтер”?

— Про проект я дізнався з інтернету, де йшлося про змагання “БУМ” в Аргентині. Думаю, ризикну, можливо, щось з того вийде. Заповнив анкету і на запрошення “Інтера” поїхав до Києва на кастинг, а там уже перебувало 30 моїх земляків. Згодом виявилося, що по всій Україні таких охочих зареєстровано понад тисячу. На поїздку до Аргентини сформували 27 команд з обласних центрів, Києва, Севастополя і команда з телеканалу “Інтер”. У кожній — по п’ять чоловік на чолі з капітаном. Сформували дев’ять груп, до кожної з яких, згідно з жеребкуванням, входило три міста. Відбір жорсткий. В одній із кімнат “Інтера” засідала коміся, що визначала фізичні можливості учасників. Випробування — різні, наприклад, якнайвище стрибнути, піднятись по канаті, встигнути пролізти через гімнастичний круглий обруч, який котиться. Всі мали право показати щось своє. Не пригадую звідки, але один хлопець так надув грілку, що вона тріснула. Мені на кастингу запропонували піднімати гирі й одночасно розповідати про особливості рідного міста. Я успішно впорався з усіма завданнями.

— А хто був капітаном івано-франківської команди?

— Проект на “Інтері” — це, як-не-як, насамперед шоу, тому задля його вагомості капітанами хотіли бачити відомих людей, незважаючи на сферу діяльності. Спочатку таку роль пропонували учасникові трьох Літніх Олімпійських ігор начальникові управління спорту ОДА Романові Вірастюку, однак він з певних причин відмовився. Кажуть, що не дала згоду і співачка Лама. В останній момент запросили легкоатлетку-семиборку Блонську з Криму. Власне, команда складалася з двох хлопців та двох дівчат і капітана незалежно від статі.

— А ви були досі знайомі з членами нашої команди?

— Ні. Познайомилися лише в Києві на кастингу.

— Чи не виникали підозри щодо чесного відбору на поїздку?

— Ходили різні чутки, мовляв, хтось з кимось домовився або слово замовив… Наголошую: все на кастингу проходило чесно і поїхали в Аргентину тільки найсильніші.

— А чому в Аргентину?

— На околиці Буенос-Айреса є парк зі своєрідними атракціонами. Ось сюди і приїжджають, щоб позмагатися. Україна стала 26-ою серед країн світу.

— Всі фінансові витрати взяв на себе “Інтер”?

— Так. Страхування за максимумом, бо під час виконання складних вправ можна зазнати травм, переліт до Аргентини через Рим туди й назад, двотижневе проживання в чотиризірковому готелі, харчування. Тільки кишенькових грошей не видавали. Наші затрати — поїздка до Києва і повернення додому.

— Склад дев’яти груп, як я зрозумів, визначили в Києві, а що далі?..

— В Аргентині відбулося жеребкування — хто з ким змагається. Нам довелося мірятися силами з командами із Дніпропетровська та Житомира. Жодних тренувань. Перед стартом пояснювали правила — як, де і що робити. Було чотири конкурси — “смуга перешкод”, “іронія долі”, “володар кілець” і “зона змиву”. У деталях хід боротьби між містами важко описати, зрештою, за скороченою годинною програмою кожен може це побачити щонеділі на “інтері” о 17 годині. Програма триватиме, мабуть, до середини травня.
У нашій групі переміг Дніпропетровськ. А те, як змагалися за повною програмою іванофранківці, можна переглянути відео на сайті www.bum.inter.ua. Для наочності наведу перебіг змагань у конкурсі “іронія долі”: по чотири учасники від команди розташовуються на стійках над водою висотою три з половиною метра; палиця, яка обертається і піднімається вгору, збиває учасників, а наше завдання — якнайвище стрибнути, щоб найдовше встояти. Два дні змагальні, а один — відпочинковий. Відносно, звичайно, бо групи змушували бути присутніми на знімальному майданчику, щоб у телевізійному кадрі створювалася уболівальницька атмосфера з оплесками, розмахуванням прапорів і т. д. Хоч і не ведеш суперництва, проте, перелетівши з українських холодів у 40-градусну спеку, сидіти і галасувати, повірте, не так просто. До речі, в столиці Аргентини в повітрі більше вологості, ніж кисню, тому організм дуже важко відновлюється.

— Як далі розвиватимуться події в проекті “Інтера”?

— Проведуть жеребкування серед дев’яти переможців, і знову поділ на три групи. У фіналі дізнаємося про найсильнішу в проекті команду.

— Беручи участь в проекті, ви познайомились і, напевно, поспілкувались з багатьма людьми, зокрема зі східних і південних регіонів. Чи не виникали якісь непорозуміння, адже відголосок президентських виборів міг певним чином вплинути на ваші стосунки.

— Про політику менш за все говорили. Щоправда, з українською мовою були проблеми. На змаганнях — суперники, а в готелі жили дружно. Східняки всі люблять Україну, свої міста, інша річ, можливо, не люблять владу. Наведу лише один приклад. Для реклами нам роздавали прапори “Інтера” та національні українські, і більшість учасників проекту намагалися брати синьо-жовті, щоб тримати їх і розмахувати ними перед телекамерами.

Автор: Богдан БІЛЕЦЬКИЙ, Газета “Галичина”
Обговорити на форумі