Справді цікавою є УП. І глибина думок іноді просто вражає. Навіть іноді дивно, чому при такій глибині теоретичних філософських роздумів авторів ми до цих пір не знаємо – куди йдемо і для чого?
Пишемо і підтверджуємо, що незалежні і потенційно багаті. Що чорноземи світові – в основному наші. Що розвиваємося ми в напрямку демократії. Як весь “прогресивний” світ! І все “прогресивне людство”!
Кажуть, що якщо щось ти добре знаєш – це саме той час, коли треба придивитися до цього пильніше.
В чому суть нашого розвитку – хтось мені підкаже? Чому одну частину світу називають “прогресивною” – комусь достеменно відомо?
Який наш, український, внесок у розвиток світу?
І головне: а ви впевнені, що інші, “прогресивні” країни, хочуть бачити нас вільними , багатими і незалежними?
Країна наша – безідеологічна. Тобто, офіційно не підтримує жодної ідеології. Просто країна, яка чомусь вирішила, що її світле майбутнє – у її власних руках. І сказала світові: “Ось яка я гарна! Співаю і танцюю. Граю в футбола і декламую вірші. Тому й маю право бути на рівних з вами всіма. І крапка”.
Дивлячись на кожноденне погіршення оточуючої мене громади, її освіти і екології, права власності та ведення підприємництва, становище українців як нації, яка виборювала для себе (а не для інших) свою за суттю державу – у мене все більше і більше закрадається підозра: може ми чогось в побудові цієї держави не розуміємо?
Може чогось – таки не врахували?
Говорячи про незалежну українську державу ми практично боїмося порушити питання: а яка ж функція цієї держави?
Для чого вона нам? Чого чекати від неї в майбутньому?
Виходячи з власного 19 річного досвіду, спробую підбити підсумки 18-літніх завдань цієї “нашої” безідеологічної держави, які вона успішно виконала.
1. Втрачено ядерний статус.
2. Втрачено Чорноморський військовий та торговий флоти.
3. Порізано на металобрухт тисячі промислових підприємств.
4. Розкрадено і знищено колективне сільське господарство: ми завозимо цукор, м’ясо, молоко (яке завжди експортували).
5. Втрачено надзвичайний науковий потенціал: ми перетворюємося на недорозвинену і малоосвічену масу.
6. Ми чисельно скоротилися на більше 6,5 мільйонів українців.
7. Кількість олігархів і їхній статок є показовим для всього світу.
8. Більше 5 мільйонів українців шукають щастя за кордоном, втрачаючи сім”ї, дітей, Батьківщину.
9. Споєно і деградовано молодь – нашу надію на майбутнє.
10. Не створено ефективної системи оборони: армія деградована і деморалізована.
11. Кількість чиновників та депутатів перевищила допустимий тягар, який міг би нести народ.
12. Українці за походженням в своїй державі займають місце, не гідне назви держави.
13. Втрачено контроль над інформаційним простором.
14. До половини втрачено національну банківську систему.
Звичайно – це досить грубий підхід. Пунктів подібних знайдеться ще досить багато. По кожному з них – можна дискутувати.
Однак загальна тенденція є безсумнівною: або держава – поганий інструмент для того, щоб покращувати наше становище у світі.
Або цим інструментом непрофесійно/злочинно користуються ті, кому вона належить.
Спочатку хотілося б дізнатися: а для чого нам ця, законно грабуюча, тихо деградуюча, ідейно безлика держава?
З “русскоговорящімі” українськими депутатами, безнаціональними пріоритетами і поливаючими брудом всіх , крім “совєцьких” героїв, громадянами? Можливо не варто триматися неї?
Для цього мусимо визначитися : яка ж основна функція української держави?
Як на мене, вона лежить не в сьогоднішньому дні. Не в економіці чи політиці. Бо це все – лише інструменти в досягненні поставлених перед нацією цілей.
А основними для нації (будь-якої, і української в тому числі) були, є, і будуть наступні завдання:
Виконання Божого завдання українській нації – нації хліборобів – воїнів Добра.
Не просто бути близьким до Бога. А зрозуміти свою сутність в цьому світі. Свою Місію. Будуючи ракети, автомобілі і кораблі – ми забули про свій основний скарб – родючу українську землю.
Хіба є що важливіше і природніше для нас, як марка “Найкращий екологічно чистий хліб світу”. Або “М’ясо з України. Без аналогів по якості”.
В яких сорочках мають ходити українці – найбагатші за можливостями люди?
Весь світ має знати: це льон, бавовна. Без хімії.
Взуття – це натуральна шкіра. Будинки – це дерево і вогнетривка цегла.
Що ще потрібно нам від іншого світу? Його мультфільмів для наших дітей? Цього м’яса для наших котів?
Друге наше завдання – якнайкраще продовження роду українського. Продовження це – не в пенсіонерах і інвалідах. Не в приватній чи колективній власності. Не в кількості народних депутатів та їхній “горлатості за народ”.
Продовження в наших дітях і онуках.
Воно – в створенні умов навчання, виховання, здоров’я та в здатності протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. В постійній готовності бачити загрози ( як зовнішні, так і внутрішні), в розумінні їх причин та наслідків.
А ще краще – в передбаченні таких загроз для нащадків і плануванні контрдій стосовно цього. Однак до цього – ще дуже і дуже далеко.
Чого не вистачає нам найбільше?
А найбільше нам все-таки не вистачає сприйняття себе як іншої, особливої своїми історичними і світоглядними коренями, нації.
Зі своєю непростою, але чомусь незнищенною долею. Своїм по-дитячому добрим сприйняттям цього дикого і жадібного до життєвого простору світу.
Світу, для якого наша доброта є страшною через свою близькість до Бога. Адже Бог – це Добро і Любов.
Не вистачає гордості, стосовно нікчемних цінностей, які прийняв для себе весь світ. І який хоче втягнути до цього Армагедону і нашу Русь.
Тому маємо вибиратися на нову духовну дорогу. Дорогу, де сприйняття прогресу відбувається тільки через справжній прогрес людської думки та ідеї в розумінні філософії Життя – по образу і подобію Божому.
Сьогоднішній же “прогрес” – це знищення природи, масова деградаційна культура, асиміляція, статева розбещеність – прямий шлях до смерті нації та людства.
На цю дорогу ставати нашим дітям – це піддатися смертельній спокусі. Для нас це – смертельний гріх.
Виходячи з цього – повинні прийняти і певну ідеологію держави. Яка всю конструкцію свою будуватиме під цілі і завдання. А не під заклинання чорних по своїй суті політиків.
Україна-Русь має призначення зупинити людство на межі прірви. У відношенні людини до людини, до природи, до екології, до виховання дітей.
Інакше – ми продовжуватимемо писати світлі коменти при згущуванні темноти біля наших вікон.
І душ.
Автор: Петро Камінь, Товариство “Мале Коло”, для Українська правда
Обговорити на форумі
друкувати
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
