Земля потребує професіоналів

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-02-23 05:38:02

Одна з найгостріших проблем сільського господарства Івано-Франківщини – брак кваліфікованих агрономів, механізаторів широкого профілю, токарів, механіків для обслуговування устаткування майстерень, ферм тощо.

Та попри цей дефіцит в агросекторі наразі ще працюють з несогіршими показниками. Правда, досягають цих результатів головно завдяки застосуванню новітніх технологій, що десь інтенсифікують виробництво просто неба. Тоді як про дбайливе ставлення до землі, про збереження її родючості, тобто про основу основ хліборобства нині мало хто думає. А тим часом наші ррунти рік у рік виснажуються. Найрадикальніші аграрні експерти взагалі кажуть, що вітчизняний АПК вже висмоктує останні соки з матері-годувальниці, що поживних речовин у ній – гумусу, азоту, фосфору, калію – меншає в геометричній прогресії.

Звичайно, свою роль у цьому відіграло і реформування колгоспних земель, недостатньо обррунтоване з точки зору науки. Роздержавлення господарств призвело до роздрібнення земельних масивів на окремі ділянки (паї) та до глобального порушення системи рільництва – аж до так званого перелогового способу вирощування сільгоспкультур, внаслідок чого на колишніх нивах “колосяться” лише бур’яни, а фітосанітарний стан ланів – украй критичний. Власне, ситуація в агросекторі така, що чимало, якщо не більшість сільгоспвиробників працює за принципом “після нас хоч потоп”, тобто намагається взяти від землі щомога більше, вклавши натомість якнайменше, а то й нічого. Але так вічно тривати не може. Земля – не дівка, як кажуть мудрі разди, якщо її здуриш, то вона не вродить.

Водночас щороку збільшуються площі ррунтів, змитих водою, зруйнованих зсувами та карстовими явищами, продуктивні шари землі активно знищує й вітрова ерозія. А ррунтознавців, гідрологів, ерозіоністів, агрохіміків та інших висококваліфікованих спеціалістів нової генерації, які могли б кваліфіковано запобігати цим негативним тенденціям, захищати і примножувати родючість годувальниці та вирішувати інші складні завдання у цій сфері, в області ще менше, ніж представників так званих виробничих професій. Мало того. Якби нині стартував ринок сільгоспземель, то явно забракло би фахівців, спроможних правильно оцінити рівень продуктивності тієї чи іншої земельної ділянки, що виступатиме як товар. Навряд чи нині знайдеться господар, готовий придбати кота в мішку, – купити землю без сертифікату якості на неї. Себто селянин, який забажає продати власний пай, аби поліпшити своє матеріальне становище, не зможе реалізувати намір, не маючи агрохімічного паспорта ррунтів на той земельний наділ. А виготовити його можуть лише відповідні фахівці, яких бракує.

Усвідомлюючи цю проблему, ще 2001-го в інституті природничих наук Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника налагодили підготовку фахівців за спеціальностями “агрохімія” і “грунтознавство”. Відтоді стіни цієї альма-матер покинули більше півсотні випускників з дипломами про здобуття вищої освіти за обраною професією. Це, звичайно, крапля в морі з огляду на потребу таких фахівцівѕ Правда, нині на всіх п’яти курсах тут навчається ще близько 140 студентів. Але й це досить скромна цифра. Вона свідчить, що фах агрохіміка чи ррунтознавця поки що не викликає надмірного попиту серед абітурієнтів. Адже відповідно до обсягу щорічного ліцензованого набору на названі спеціальності (50 осіб), тут могли б нині навчатися майже вдвоє більше студентів.

– На жаль, уявлення широкого загалу в Україні про престижність професій справді доволі спотворене, – розповідає завідувач кафедри агрохімії і ррунтознавства Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Мирослав ВОЛОЩУК. – Через те вже впродовж доброго десятиліття наші ВНЗ продукують економістів, фінансистів, юристів тощо. Кажуть, до речі, що на кожного засудженого в Україні, який відбуває покарання в тому чи іншому місці позбавлення волі – а це майже 290 тисяч осіб, – налічується п’ятеро юристів.

Але, сподіваюся, потроху люди повертатимуться обличчям до мовби забутих, але вкрай потрібних суспільству професій. На нашій кафедрі навчаються студенти не лише з Івано-Франківщини, а й із Львівської, Тернопільської, Волинської, Київської та Закарпатської областей. Фахівців готуємо за системою ступеневої освіти і відповідних кваліфікацій: бакалавр – “технолог з агрономії”, бакалавр-спеціаліст – “фахівець з агрохімії і грунтознавства”, бакалавр-магістр – “дослідник з агрохімії і ррунтознавства” за спеціалізаціями “агрохімсервіс” та “моніторинг ррунтів і відтворення їхньої родючості”.

Втім, ці кваліфікації та спеціалізації – річ доволі умовна. Адже готуємо, по суті, універсальних фахівців нового покоління, які, до того ж, закріплюють здобуті знання на навчально-виробничих практиках у Харківському національному аграрному університеті ім. В. Докучаєва та у фірмах Англії й США. Свідченням того – перелік установ та організацій, в яких працюють наші випускники: Івано-Франківський державний проектно-технологічний центр охорони родючості ррунтів і якості продукції, головні управління – Держкомзему в області та агропромислового розвитку ОДА, обласне виробниче управління водного господарства та державне управління охорони навколишнього природного середовища області, державна обласна інспекція захисту рослин, науково-дослідні інститути і сортодільниці області, районні відділи земельних ресурсів та центри державного земельного кадастру, банки, профільні технікуми й коледжі, агрофірми.

Власне, всі наші випускники влаштовані на роботу за фахом. Незайнятих працею чи таких, котрі змушені були здобувати іншу спеціальність, аби знайти собі роботу, серед них немає. Більше того, чимало нинішніх студентів-четвертокурсників поєднують навчання з роботою, на яку їх запросили з названих вище установ та організацій. А обдаровані вихованці продовжують навчання в аспірантурі, яка функціонує при кафедрі.

Автор: Василь МОРОЗ, Газета “Галичина”
Обговорити на форумі