“Газове питання” між Україною і Росією майже завжди піднімалося у двох випадках — взимку і перед виборами. Взимку - тому що в України, яка не забезпечує свої потреби у газі у повній мірі, в цей період позиція набагато слабше, ніж влітку, коли потреба у газі знижується.
Перед виборами — бо є привід в черговий раз дорікнути колишнім “помаранчевим” у тому, що вони не дотримуються домовленостей, а Україна “тирить” газ. Природно, що такі випади у бік колишніх “помаранчевих” дещо піднімають рейтинг “біло-синіх” (якщо, звичайно, не “перегнути палицю” із звинуваченнями — тому що не один раз було таке, що занадто явні наміри покарати Україну робили патріотами навіть найбільших русофілів).
Не так давно російський прем’єр Володимир Путін вкотре заявив, що Україна знову не може заплатити за газ. І запропонував відкритим текстом країнам Євросоюзу дати “зайвий мільярд” Україні як оплату.
При цьому Путін, як і завжди, заперечував політичний тиск — мовляв, нічого особистого, тільки бізнес. А в останній раз, буквально днями, він же заявив, що Росія готова скоротити постачання газу в Україну — і знову ж мотивував це суто фінансовими потребами Росії.
Російська влада регулярно відпрацьовує один і той же прийом в інформаційній війні: потрібно показати своїм громадянам, що є конкретний зовнішній ворог, який підло краде російське національне багатство — природний газ.
Так можна закрити очі на інші проблеми і об’єднатися в єдиному пориві “газового патріотизму”, не помічаючи найголовнішого — прибуток від торгівлі цим національним багатством зовсім не розподіляється рівномірно між населенням Росії.
Корупцію, неефективність роботи органів влади, конфлікти на етнічному та релігійному ґрунті теж можна не зауважувати — адже є ж такий привід ненавидіти сусідню державу, який глушить всі інші проблеми.
Мало того, Росії треба переконати Євросоюз у тому, що Україна є ненадійним транзитером газу для того, щоб отримати кошти на будівництво газопроводу в обхід України.
Хоча Росія, в принципі, не зможе прокачувати через всі обхідні газопроводи разом узяті той обсяг газу, який щорічно йде через “Дружбу”. Але все одно вона намагається побудувати ці “потоки”, тому що тоді у неї з’явиться більше можливостей для тиску на Україну.
Але альтернативи українській шляху не буде в найближчі п’ять років. Та і далі альтернативні варіанти будуть набагато слабкішими.
Закономірне питання — чому Україна майже не користується цією стратегічною перевагою, адже аналогів “Дружбі” вже не буде (декларація про створення європейського газотранспортного консорціуму так і залишається декларацією)?
Виходить, що нашу політичну еліту влаштовує наявний стан — постійний тиск на межі шантажу з боку Росії, непрозорі формули ціни на газ, непрозорі схеми, незмінна з 1990-тих років ціна на транзит, яка не може повністю покрити витрати на закупівлю газу. Або ж наші політики (точніше, бізнесмени від політики) звикли бути “тимчасовиками”, яких турбує тільки отримання прибутку тут і зараз.
Є й інше припущення — свідомо слабка позиція України вигідна українській еліті тому, що вона пов’язана з російськими колегами корупційними схемами, в яких за слабку державну позицію України окремі українські бізнесмени і чиновники отримують свою частку прибутку. І тому не переглядають ціну за транзит, не “впираються” в “Дружбу” (хоча могли б аналогічно тиснути на Росію, підключаючи європейські ЗМІ), погоджуються на всі варіанти, запропоновані російською стороною, не виділяють коштів на розробку власних родовищ нафти і газу, а також на розвідку родовищ.
До речі, можливо, що саме з такої позиції і виходить потенційно можливе банкрутство НАК “Нафтогаз України”. Чому компанія, яка повинна приносити державі прибуток в десятки мільярдів гривень, зазнає збитків? Можливо, в “Нафтогазі” частково залишився старий менеджмент з оточення колишнього міністра з ПЕК Юрія Бойка, і ці люди не підкоряються нинішньому керівникові Олегу Дубині… А вищезгаданий Юрій Бойко є не тільки близьким соратником власника “РосУкрЕнерго” Дмитра Фірташа, але й одним з головних лобістів інтересів “Газпрому” в Україні.
Так що, цілком імовірно, що в скрутному фінансовому становищі “Нафтогазу” прямо зацікавлений “Газпром”, який планує викупити після банкрутства контрольний пакет його акцій або якимось іншим способом одержати над ним контроль. Не виключено, хоча і дуже малоймовірно, що в банкрутство “Нафтогазу” зацікавлені і окремі представники БЮТу, які хочуть отримати повний контроль над цією держкорпорацією.
При збільшенні штрафів цей сценарій для “Нафтогазу” цілком ймовірний. Про що нещодавно заявляв Віктор Ющенко, критикуючи енергетичну політику уряду Юлії Тимошенко (звучала цифра про дефіцит бюджету корпорації в 33 млрд. грн.).
Проте останнім часом надійшли повідомлення і з українського, і з російської сторони, що штрафів не буде, принаймні — найближчим часом. Але тоді напрошуються питання: чому Володимир Путін за кілька днів до цього заявляв, що штрафні санкції можливі і яким чином Юлія Тимошенко переконала “Газпром” не штрафувати українську сторону?
А може, все йде набагато прозаїчніше і справа навіть не в політиці і не в імперських амбіціях Кремля, а в тому, що видобуток власне російського газу падає, обсяги продажів теж знижуються, а норму прибутку в “Газпромі” міняти ніхто не збирається?
Принаймні, саме керівництво “Газпрому” про це заявляло в 2008 році, проте цифри падіння були незначними - по газу на 1,2% менше, ніж у 2007, і по нафті — на 0,5%. Хоча реально цифри спаду видобутку можуть бути набагато більшими та занижуються самою компанією, щоб уникнути шкоди для іміджу.
Але високий прибуток втрачати ніхто не хоче, тому що “Газпром” - одна з основних держкорпорацій Росії, від якої годується чимала частка чиновників і навколовладних бізнесменів.
Тому, мабуть, скорочення власного видобутку газу ретельно приховувається і компенсується підвищенням цін (в тому числі на реекспортований середньоазіатський газ) і винаходом нових схем, одна з яких — “бери або плати”.
Так що, швидше за все, ми маємо справу саме з цим варіантом розвитку подій — коли “Газпром” говорить про те, що перекриє газ Україні, можливо, він прикриває гучними заявами свою власну економічну неефективність і непомірні апетити російської політичної еліти,
повідомляє Новинар.
Обговорити на форумі
друкувати
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
