Подолаємо грип разом: Прикарпатські мандрівки гуманітарного вантажу із Жешува (фото)

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-11-16 03:07:07

У дні, коли Україна переживала епідемію грипу світ не залишився стояти осторонь чужої біди. Із різних країн Європи та Америки надходила гуманітарна допомога. Переважно ліки та марлеві пов’язки. Велика частка допомоги припадає на Польщу. Майже у кожному, навіть найменшому, місті-партнері, ґмінах, повітах, по костелах та дієцезіях збирали кошти, закуповувати антивірусні препарати та передавали в Україну. Своїми заощадженнями ділилися окремі люди.

Жушув’яни та відома польська меценатка і громадська діячка Вєслава Голік зупинилися у прикарпатському селищі Більшівці Галицького району, де їх гостинно зустрів отець-францисканин Гжегож Цимбала. пані Голік розповідає, що допомогу збирали по всій Польщі. Навіть один із археологів, який ще влітку працював неподалік Більшівців, у Єзуполі, організував збір коштів… на своєму весіллі. Допомогли журналісти телебачення “Жешув”, працівники фармацевтичної фабрики “Польфа”. Останні відмовилися від 13-ої зарплати та віддали ці кошти на закупівлю ліків. Свою частку внесла й жешувська дієцезія, місцевий “Карітас” та президент міста Сопот.

Зібравши потрібні ліки, поляки вирушили в Україну. Не зупинили нікого бюрократичні митні перепони на кордоні. Довгі години чекання, нерозмитнені машини, нерви та втома шоферів і всіх учасників волонтерської команди. “На жаль, але таке трапляється часто, — розповідає Малгожата Божик, журналіст телебачення “Жешув” яка також багато спричинилася для закупівлі ліків для Галицького району та Більшівців зокрема. — Часом вже опускаються руки, побачивши на кордоні в сотий раз таке. Але коли згадаєш, що цей вантаж чекають хворі діти, вагітні жінки, старші люди, то миттю забуваєш про втому”.

У Більшівцях ліки роздавали під наглядом лікарів. у коридорах монастиря вишикувалася довга черга. І хоча за останні дні рівень захворюваності зменшився, ліків у маленьких аптеках розкуповують не менше, а тим паче вони не стали дешевшими. Тремтячими руками та зі сльозами на очах брали люди допомогу та поспішали додому, до хворих родичів.

У районному центрі на представників Жешува вже чекав головний лікар Галицької лікарні, хірург Мирон Матейко. “Ми не сподівалися такого спалаху хвороби, ось і ліками не запаслися, — каже пан Мирон. — Хоча до звичайного сезонного грипу, пневмоній та вірусних захворювань таки готувалися. Масштаби хвороби вразили навіть нас, медиків. Отож робимо все, що можемо. на середину листопада у Галицькому районі було 2700 хворих , в лікарнях перебували 327. Аби забезпечити належний медичний догляд і допомогу, в лікарні додатково розгорнули ліжка. На жаль, одна жінка від пневмонії померла”.

З гіркотою говорить пан Матейко і про довгі черги на кордоні. Лікар співпрацює з представниками Голландії, Німеччини, Канади. І всі вони також готові привезти медпрепарати, але на них потрібні відповідні сертифікати. Отож бюрократичні перешкоди існують, навіть у той час, коли хворі знаходяться між життям та смертю. І при цьому українські політики б’ються в груди, декларуючи свою любов до народу.

Та на місцях влада розуміє, наскільки важливими та потрібними є гуманітарні вантажі. Для розмитнення жешувської допомоги чимало спричинився голова Галицької райдержадміністрацій Григорій Іванишин. від керівництва району та всіх галичан він подякувати всім, хто допоміг хворим людям. Особлива подяка пані Малгожаті Божик та Вєславі Голік, багатолітній приятельці галицького краю, яка незважаючи, на хворобу та складні економічні обставини, продовжує допомагати району.

“Як член спеціалізованої комісії я обіцяю, що все привезене з Польщі дістанеться мешканцям району, — сказав пан Іванишин. — Медпрепарати розподілять між трьома лікарнями. На кожній упаковці буде штамп “Без права продажу”, аби. бува, хтось нечесний на руку не зміг нажитися на людському горі та продати щось із гуманітарного вантажу.

До пізньої ночі тривали зустрічі із владою, лікарями, людьми. Усі були вдячні за допомогу, яка. як і минулого року під час повені була настільки потрібною. Здавалося, що у час сердечних розмов вже не такими прикрими і страшними були бюрократичні перешкоди, проте задуматися таки варто.







Автор: Галина ПЛУГАТОР, Більшівці-Галич-Івано-Франківськ
Обговорити на форумі