Олександр Дугін: Розпад України неминучий

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-10-20 03:50:26

Щодо України, я вважаю, що ця країна заходить на свій останній виток, вступає в останній етап своєї незалежної суверенної існування. Справа в тому, що з геополітичної точки зору Українська держава було надзвичайно тендітним утворенням з самого початку. Тому що ті межі, в яких вона утворилася, вона включали в собі два народи з протилежного геополітичною орієнтацією.

Є народи, які більше менш … валонці та фламанци, наприклад, які живуть у Бельгії, вони різні, у них є безліч тертя, але ці два народи, загалом, европейські, вони поділяють один і той самий комплекс цінностей, вони не сильно відрізняються з точки зору реліґійної або культурної. Хоча у них відмінності є і, взагалі, якщо подивитися життя Бельгії, де два народи живе в одній країні, воно кипить. Більшість же европейських країн, переважна більшість европейських та неевропейських країн, є, загалом, один народом. Або один народ з якимись …, з добавками, з меншинами.

А Україна – це два народи, з протилежними ґеополітичними орієнтаціями. Один народ – це східно-Український народ, скажімо, народ який складається, не стільки етнічно, але саме народ, як спільність людей, що об’єднана єдністю долі. Цей народ … по-перше, у ньому велику роль відіграють русскіє, великороси, етнічні великороси, які населяють практично весь Крим та значну частину східних територій України. Плюс за культурним типом до них примикають малороси, чадо Русской православної церкви, орієнтовані, теж саме, на єдність з Росією. І є другий народ, западенський народ, який зовсім іншої культурної орієнтації. Це представники, переважно, західних областей, які в останні століття жили в складі або Австро-Угорщини, або Польщі і, загалом, стали частиною европейського культурного простору. Ну, може, зубожілого, але европейського та культурного. У Европи теж є своя периферія … Це недоевропейці, але саме вони зовсім не русскіє, просто недоевропейці і все. Можуть мити посуд, працювати десь там малярами в Европі і вони будуть почувати себе адекватно. У них є своя етнічна самобутність, як у будь-якого народу, це завжди прекрасно, завжди чудово. Є свій говір специфічний, який не збігається, до речі, з офіційною Українською мовою, яка взагалі є штучним утворенням. Якщо б у цій державі, державі Україна, ці два народи змогли домовитися між собою, встановити який небуть баланс, що ми трошки в Европу, але не відриваємося від Росії, отримуємо російський газ і поважаємо Росію, але тихесенько повземо і туди, гастрабайтерами ближче до Парижа, до Риму, до західних територій або до польських панів традиційно, чий чобіт давно не був …, або до австрійських бюргерів. Давно просто не бачили німецько-польського чобота, мабуть, западенські жителі, заскучили. Тому їм треба це все дати, безумовно. І, загалом, одночасно східно-Українському народу треба було дати наш безкоштовний газ, свободу їздити до родичів, інтеграцію до Росії, велику Росію, чиєю частиною вони є. Інтеграцію яку? Культурну. Якщо б взяти, Українське керівництво взяло курс такий, раціональний, виважений, і вашим, і нашим, багатовекторний він називається, нейтральний, з точки зору … Хай вони не вступають у ВОДКБ, але вони не повинні вступати у НАТО, а хай вони не приймають русскій язик державним, але нехай він зберігає статус другої мови офіційної, не єдиної, а другої. І ось такий баланс – це єдиний спосіб був зберегти Україну як суверенну незалежну державу. Звичайно, вона була б суверенною лише до того ступеня, у якій баланс західних і східних інтересів, тобто вплив Заходу і вплив Росії, якось врівноважується у політичній еліті. Частина б їздила туди, частина б до нас, і десь між собою вони б полемізували. Але курс пішов по-іншому, курс української історії після Помаранчевої революції. До цього за ЯНУКОВИЧА можна було сподіватися, ні не на про русску орієнтацію, ЯНУКОВИЧ не прорусский політик. ЯНУКОВИЧ, він спадкоємець КУЧМИ, тобто багатовекторний політик. Він був штучно зміщений ультразападнікамі у таку, у просхідну орієнтацію. Почувається там зовсім невпевнено, не на своєму місці. І ось в Україні почався розкол, ось тоді ось у Помаранчевій революції. Чому? Тому що владу захопили представники половини народу, які сказали: “Все держава – наша”. Тим самим, друга половина народу виявилася просто відчужена від влади, відчужена від культури, відчула себе забитими, приниженими, ображеними. І незважаючи на те, що це пасивна частина, західняки були активні, а це пасивна частина, вона була тихою, спокійно, думала: “Ну, нічого, все розсмокчеться”. Але діяльність помаранчевих поступово і їх почала мобілізовувати. Зараз ось цей процес розколу України виходить на завершальну пряму.

Я думаю, що ці вибори будуть останніми в єдиній Україні, більше нічого попереду їм не світить. Результатів ці вибори не можуть дати жодних. От розумієте, що як би Українці не вибрали, вони не можуть нічого вибрати. Якщо вони виберуть ТИМОШЕНКО – це Захід, тоді будуть незадоволені східні. Якщо виберуть ЯНУКОВИЧА – Захід не піде під ЯНУКОВИЧА, бо його вже перетворили на такого східняка. Тому Українці зараз займаються вибором, який вони зробити не можуть. Це вибір без вибору. Вони можуть вибрати лише одне: розпастися сьогодні або відкласти цю справу на завтра. Я думаю, що тягнути нема чого, насправді. Россия довгий час намагалася закривати очі на цю ситуацію. То вентиль відкриють, то закриють, то відкриють, то закриють. Але, зрештою, ми ж не можемо вирішувати за ці два народи. А ці два народи, по суті справи, кожен день розходяться. У вибори, на наближенні до виборів, ми побачимо дві України, дві. Одна Україна буде на Україні, інша в Україні. По суті справи, це не означає, що половина піде до Росії. Я думаю, просто мова йде про створення двох форм Української державності: західно-Українська державність і східно-Українська державність. Одна буде орієнтуватися на Росію, але насправді і на Захід теж, і на Европу. Інша буде орієнтуватися проти Росії і на Европу. Звичайно, конфлікт вирішений наперед, тому що він неминучий, конфлікт. Тому що, де проводити кордон? Як формально політично це фіксувати? Кордон піде десь по Києву. Зараз він піде сім’ями, всередині сім’ї, він піде душами людей. І тут дуже складно провести історичні моделі. Тому що зараз баланс, тому що зараз баланс і настрій у соціумі Українському трохи змістилися, змінилися історично. Тобто на словах, звичайно, ми будемо до кінця визнавати суверенність України, але по суті справи, я думаю, що питання про її розділ вирішений наперед. Там немає політиків, немає сил, немає ситуацій, немає політичних партій, немає соціальних настроїв, які б змогли утримати Україну від розпаду. Зараз це не може зробити ніхто.

Йому, до речі, не можуть запобігти й американці, тому що американцям не переварити Крим та Східну Европу. Якщо вони спробують в такому складі нехай Україну в НАТО, включити, або навіть у ПДЧ, то в одній з країн НАТО спалахне громадянська війна. Воно їм треба? Тоді це буде поганий знак для інших країн НАТО, що й там можна переглянути ставлення до НАТО, і НАТО не є ґарантією територіальної цілісности нікого. Ну тоді, Ви знаєте, звідти всій вийдуть і все. Скажуть, якщо ще й цього НАТО не може забезпечити, то навіщо це потрібно. Тому американці не будуть заперечувати проти поділу України і ми теж не будемо заперечувати, тому що ЮЩЕНКО, ТИМОШЕНКО, ось ці дійсно збожеволілі западенські політики, які задають тон у Києві останні роки, вони є недоговороздатними сторонами переговорного процесу, дипломатичного. Тому газу не буде, нічого не буде і буде тільки … Швидше колеги-Українці, друзі і брати, родичі наші визначайтеся, створюйте східно-Українську та західно-Українську держави, визначайтеся з межами, постарайтеся пролити трохи менше крові, а краще взагалі зробити це мирно. А хто виграє? Ніхто. В Україні ніхто не може виграти на цих виборах, ніхто. Там ніхто ні до чого і не бере участі у них. Те, що там відбувається – це безумство, чисте безумство, агонія. Так закінчуються держави. Всі визнають, наприклад, Олександр РАР, відомий німецький ліберальний европейський політолог чітко, однозначно говорить: “Україна – не відбулася як держава, failed state”. Питання у тому, що треба побудувати дві держави які більше б відбулися. Тому я думаю, що стежити за виборами абсолютно байдуже, треба стежити тільки за відповідністю майбутнього кордону між західними і східними Українськими державами цивілізаційним особливостям. Щоб він не надто відрізнявся від тієї межі, яка розділяє ці два народи. При цьому межі цивілізацій проходять не тільки по територіях, але у деяких випадках, якщо вже не змогли ужитися, не змогли збудувати розумну політику, збалансовану, доведеться креслити її по землі, тобто у просторі вже фізичному. Це болюча річ, нам би хотілося, краще б русскім орієнтуватися, як би відсунути її далі на Захід. А, напевно, у Вашингтоні сидять аналогічні ґеополітики, ламають собі голови, як би зсунути цей кордон подалі на Схід. Ось проблематика Українська.

Якщо нам хтось говорить щось інше щодо України, це або дипломатичний жест, або просто люди не чітко усвідомлюють тих ґеополітичних реальних процесів, які розгортаються у братській Україні.

Автор: Алєксандр ДУГІН
Джерело: Распад Украины неизбежен [08.10.2009 Статья №1405]
Переклад: Петро А. ВЛАСІЙЧУК, директор Інституту імени БАРВІНСЬКОГО для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі