Початок діалогу між Київським та Московським патріархатом є надзвичайно позитивним сигналом, тим паче, що переговори ведуть представники середнього церковного покоління, для яких головне – авторитет церкви.
Таку думку висловив політолог Володимир Цибулько,
повідомляє Фонд Регіональних Ініціатив ГАРТ.
“Старші, як правило, впадають у меморіальні стани, живуть радше минулим, ніж майбутнім. Тому дуже важливо, що діалог ведуть ті, кому в цій країні немає чого ділити. Це церковнослужителі у межах 40 років. Для них головним пріоритетом є не просто зберегти канонічність, а розвинути авторитет церкви”, – наголосив політолог, зауваживши, що в цьому контексті не варто акцентувати увагу на можливих поступках – діалог зробить свою справу.
Звертаючи увагу на важливість перемовин, Володимир Цибулько зауважив, якщо Київський патріархат завжди декларував готовність до діалогу, проблеми були з Московським, оскільки той перебував під тиском багатьох сил: “Перше - це тиск внутрішній з боку так званих московськозорієнтованих сил. Друге - вплив Москви, себто зовнішній тиск. І третє - певний комплекс стосовно Харківського собору, який ставить представників Московського патріархату в дещо невигідну ситуацію, адже вони прекрасно розуміють його природу, адже з Харківського собору власне й розпочався розкол”.
На думку політолога, і в Московському, і в Київському патріархаті прекрасно розуміють, що вони є не ворогами, а “орачами однієї ниви”.
“З усіх раніше перелічених причин, лише зовнішній тиск був головним стримувачем переговорів. Утім, останні події та насування виборів засвідчили, що Московський патріархат, не пішовши на діалог, міг остаточно втратити паству, адже для неї цікавішими пріоритетами стала більш модерна поведінка і католиків, і київського патріархату, відповідна національним ідеалам на сьогоднішній день”, – наголосив Цибулько.
За словами Цибулька, Московський патріархат нарешті почав займатися тією справою, якою й повинна займатися церква, – порятунком душ: “Питання канонічності тут здобуло трошки інший вигляд: на тлі активної експансії протестантських церков, канонічною залишається не територія, а людська душа”.
На останок експерт додатково звернув увагу на політичний контекст події. “Початок цього діалогу свідчить про фактичне припинення дій Московського патріархату на підтримку одного з кандидатів. Це означає, що жодна з церков у такий однозначний спосіб, як це робилося у 2004 році, не буде вкручуватися у виборчу кампанію. Це значить, що інстинкт самозбереження змушує повертатися церкву до більш природної практики: порятунку душі, а не фінансової чи політичної перспективи когось із політиків”, – підсумував Цибулько.
Обговорити на форумі