За два вбивства і розбій - довічне ув

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-09-21 03:33:06

На лаві підсудних - двоє молодих закарпатців. Невинними, навіть благальними поглядами вони ковзають раз у раз по аудиторії в залі суду, шукаючи співчуття.

Важко повірити, що ці хлопці - жорстокі убивці. І навіть тепер вони анітрохи не збираються шкодувати про скоєне. Їх переповнює страх перед покаранням. Ще б пак! Адже один з них за розбійний напад та замах на умисне позбавлення життя людини свого часу був засуджений на вісім років ув’язнення, п’ять з яких відсидів на “зоні”. А цей злочин обидва скоїли навесні 2007 року, повідомляє Закарпаття он-лайн.

Страшна знахідка. …Понівечене тіло молодого чоловіка, прикидане у копиці сіна, виявив місцевий житель одного з волинських сіл. Про страшну знахідку чоловік одразу ж повідомив голову сільської ради, а той зателефонував у чергову частину тамтешньої районної міліції. На місце події прибула слідчо-оперативна група. Не треба було бути експертом, щоб зрозуміти – бідолашний пішов зі світу не з власної волі. На шиї чітко виднілися сліди удушення. Згодом це підтвердили й результати судово-медичної експертизи. Встановити особу покійного відразу не вдалося. Жителі цього села та навколишніх населених пунктів не впізнали у ньому нікого зі своїх. Тож довелося орієнтування розіслати не тільки в межах Волинської, а й в інші області. Здавалося б, смерть невідомого молодого чоловіка так і залишиться загадкою для працівників міліції

Проте згодом на Волинь з Ужгорода приїхала сім’я, де недавно зник син. У покійному батьки впізнали свого сина Олександра. Кілька днів тому хлопець поїхав у Луцьк. Навчався в одному з ужгородських коледжів. Аби мати змогу оплатити навчання, Сашко у вільний час таксував. Дружив з дівчиною, з котрою мав намір одружитись. Та не судилося.

Невідомі попутники. Щоб вийти на слід убивці волинські оперативники стали відпрацьовувати т.зв. спецконтингент. З’ясувалося: наступного після вбивства вечора в одному з сіл цього краю автомобіль “Жигулі” із закарпатськими номерними знаками потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Водій пошкодженого авто пред’явив правоохоронцям усі необхідні документи, котрі, як виявилося, були оформлені на ім’я загиблого Олександра. У вечірніх сутінках інспектори Державтоінспекції не розгледіли обличчя водія. До того ж, стверджували правоохоронці, людина на фото у посвідченні була схожа на водія. У салоні “Жигулів” знаходився пасажир. Склавши протоколи про адмінправопорушення, працівники ДАІ направили їх у суд за місцем проживання власника авто. Батьки загиблого підтвердили: цим автомобілем Олександр на прохання знайомих виїхав у Луцьк. Далі хлопець загадково зник. Як стверджувала його дівчина, близько сімнадцятої вечора Сашко перестав відповідати на її дзвінки. Усі намагання додзвонитися до свого хлопця були безрезультатними. Тоді про зникнення дівчина повідомила батьків юнака. А коли з іншої області надійшла інформація про виявлення тіла молодого чоловіка, котрий за описом схожий на Олександра, родичі вирішили одразу ж туди їхати.

Ужгородські “гастролі”. …Ранкової пори в один з ужгородських магазинів “АВС” зайшли двоє невідомих молодиків. Один з них поцікавився у продавщиці Лариси (назвемо її так), де тітка Оля? Почувши, що жінка буде не раніше, як через тиждень, хлопці пошепотіли і вийшли з приміщення. За кілька хвилин повернулися. Зачинивши за собою двері, один з них витягнув з поліетиленового пакета обріз “двостволки” і спитав у продавщиці, чи знає, що це таке? Далі наказав дівчині віддати касу, а спільникові тримати її на прицілі. Однак у касі було лише десять гривень. Переконавшись, що грошей дійсно немає, нападники вирішили брати товар. Молодики поскидали у пакет з полиць крабові палички, горілку, пиво, солодощі, сигарети, сухарики тощо, а продавщиці наказали написати записку з переліком усього поцупленого товару. Поставивши на ній підпис, молодик власноручно дописав: “Оля, я взяв у вас в долг товар, буду через неділю, готовте гроші” (подається мовою оригіналу). Нагадавши переляканій до смерті Ларисі про погані наслідки в разі звернення в міліцію, обидва молодики покинули приміщення магазину.

Чергове вбивство. Та на цьому зловмисники не зупинилися. Вештаючись по місту, вони вирішили роздобути собі автомобіль. Опинившись на Білому озері в мікрорайоні “Східний”, із незнайомим рибалкою розпили не одну пляшку спиртного. Коли остання ємність спорожніла, вирішили навідатися до дачних будинків. На одній із земельних ділянок біля металевого вагончика зауважили якогось чоловіка. Неподалік знаходився легковик “Жигулі”. Один з молодиків в ультимативній формі зажадав у чоловіка ключі від машини. Але той не погодився та поспішив покинути цих неприємних типів. Така відповідь явно не сподобалася зухвальцям. Витягнувши з пакета обріз, один з них направив зброю убік власника “Жигулів”. Тільки-но він повернувся, зловмисник натиснув на гачок.

Однак обріз чомусь не вистрелив. Друга спроба була вдалою. Чоловік заточився і упав на землю. Зловмисники підбігли до своєї жертви і заходилися швидко нишпорити по кишенях. У гаманці знайшли 400 гривень, ключі та документи від машини. Але легковик чомусь не заводився. Остерігаючись, що чоловік може бути живим, нападники потягнули його до металевої будки. Знайденим неподалік дротом обкрутили шию своєї жертви і сильно здавили. Витерши руки від крові та ті частини автомобіля, куди торкалися, поспішили зникнути з місця події. Тіло нещасного через годину знайшов син, який і зателефонував у міліцію. Зловмисники так і не змогли викрасти автомобіль, оскільки не знали однієї хитринки.

Пошуки. Тим часом волинські і закарпатські оперативники проводили численні відпрацювання, розшукуючи ймовірних убивць ужгородця Олександра. Правоохоронці добре розуміли: зухвальці можуть не зупинитися на “досягнутому”, а далі скоювати злочини. Згодом правоохоронцям вдалося встановити особи попутників Сашка. Це були 27-річний (на той час) житель Луцька Віталій Кухарчук та 19-річний ужгородець Віктор Гусар. На їх пошуки та затримання створили кілька посилених оперативних груп. До уваги бралася кожна, здавалося б, дріб’язкова деталь, ретельно перевірялася будь-яка інформація. Згодом міліціонери довідалися, що підозрювані зупинилися у готелі, і прийняли рішення про їх затримання.

Несподівана зустріч. Віктор та Віталій, певно вже обмірковували подальші плани, коли в номер несподівано постукали. Далі все трапилося буквально у кліп ока. У кімнаті опинилися оперативники. У кілька прийомів вони скрутили молодиків. Під час санкціонованого обшуку в готелі знайшли обріз та чотири набої до нього. Відпиратися не було змісту. Адже факти, а вони, – як відомо, річ уперта, свідчили не на їхню користь. На безпосередню причетність підозрюваних до убивств та розбою вказували відбитки пальців та “почерк” рушниці. Під час відтворення Віктор та Віталій показали на манекенах, як позбавляли людей життя.

Як все було. Як вже зрозумів читач, Кухарчук та Гусар, переслідуючи свої злочинні наміри, виманили Олександра у Луцьк. Мовляв, там їм вкрай необхідно зустрітися з одним чоловіком. За дорогу обіцяли добре заплатити. На автотрасі Віталій попросив Олександра зупинити автомобіль. Пересвідчившись, що на вулиці нікого немає, кивнув своєму напарнику. Той із заднього сидіння миттєво обхопив правою рукою свою жертву за шию і щосили почав здавлювати. На допомогу кинувся й Віталій. Коли справу було зроблено, зловмисники обшукали салон. 400 гривень, мобільний телефон та документи сховали в кишені. Перенесли потерпілого на заднє сидіння й одразу ж поїхали. Неподалік одного з волинських сіл побачили копицю сіна і вирішили заховати труп.

З пальця вже мертвого хлопця зняли золоту каблучку, котру потім продали за 100 гривень, а понівечену машину реалізували одному із волинських селян за 500 доларів. Через день після злочину Віталій придбав собі мисливську рушницю та набої. У готельному номері переробили її на обріз. Далі молодики рейсовим автобусом виїхали в Ужгород. Зброю по черзі носили в поліетиленовому пакеті, а скористатись нею вирішили для вибивання боргу у пані Ольги.

Судовий процес і вирок. На судовому процесі молодики виправдовувалися, намагаючись заплутати правосуддя. Але їхні старання виявилися марними. Суддя Закарпатського апеляційного суду Іван Стан аргументовано довів вину зловмисників. Вибираючи міру покарання, правосуддя врахувало низку обставин. Пом’якшуючих обставин не було встановлено, а обтяжуючими виявилися вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння та рецидив. І ось лунає вирок: Віталія Кухарчука та Віктора Гусара засуджено на довічне ув’язнення з конфіскацією всього належного їм майна.

Обговорити на форумі