Скелет із шафи на виборах Президента

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-08-26 05:00:58

Російська мова як фактор передвиборчої кампанії надійно посіла своє місце серед програм партій лівого спектру та Партії регіонів. Як свідчить досвід використання гасла другої державної мови, він є напрочуд популярним під час проведення електоральних перегонів і напрочуд незручним в період між виборами.

Віктор Янукович під час свого останнього перебування на посаді прем’єр-міністра навіть вагався, яким чином краще ввести російську мову у ранг державної – шляхом проведення референдуму чи внаслідок отримання парламентської більшості його політичної сили.

З огляду на наслідки кризи в Україні, риторика Партії регіонів не може базуватися виключно на питаннях розбіжностей у підході до державної мови. Однак для зовнішньополітичного відомства Російської Федерації фактор російської мови залишається одним з пріоритетів і важелів впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні та інших пострадянських республіках.

Офіційний представник МЗС РФ Андрій Несторенко на прес-конференції у Москві від 9 червня заявив, що російське зовнішньополітичне відомство розраховує, що верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллебекен дасть об’єктивну оцінку “дискримінаційним діям” влади України щодо російської мови і російськомовного населення.

Того самого дня у Верховній Раді розглядався законопроект Комуністичної партії України, який передбачав надання російській мові статусу державної. Законопроект не був підтриманий Партією регіонів. Таким чином, зовнішньополітичне відомство РФ продемонструвало доволі високий рівень обміну інформацією з парламентською фракцією комуністів, адже повірити в подібну “синхронність” дій доволі важко.

Однак зрозуміло, що рівень електоральної підтримки кандидата в Президенти від Компартії не настільки високий, тому російські речники роблять максимум можливого, щоб в риториці Віктора Янукович як кандидата в Президенти була присутня риторика другої державної мови.

У статті від першого липня 2009 року Костянтин Шуров, голова Російської общини України заявив, що для Віктора Януковича російська мова – не більш ніж бізнес-проект. Називаючи прізвища головних “ідеологів” проросійської орієнтації серед депутатів Партії регіонів, він виділяє Дмитра Табачника, який, будучи головою передвиборчого штабу Леоніда Кучми, ставив головним питання надання російській мові статусу другої державної.

Схоже, що багаторічні обіцянки вирішення питання другої державної мови можуть під час цієї передвиборчої кампанії зіграти проти Віктора Януковича, оскільки його тривала мовчанка і відсутність підтримки позицій КПУ в парламенті, дає можливість для маневру на мовному полі іншим кандидатам, насамперед Інні Богословській та Петру Симоненку.

В свою чергу, зовнішньополітичне відомство Росії в особі директора департаменту з роботи зі співвітчизниками за кордоном, нещодавно знову заявило про свій рівень амбіцій у світі: “Принципово важливим стало визнання того, що Росія та закордонні росіяни належать до одного цивілізаційного простору, хоча останні залишились на його периферії, в той час як Росія являє собою центр російської мови, культури та ментальності”. Визнаючи пострадянські республіки периферією російського світу, директор департаменту Олександр Чепурін наголошує, що російські общини мають стати речниками Російської Федерації на території країн, де вони проживають.

Головними ворогами процесів з перетворення російських громад на діаспору він вважає розпад СРСР, який нібито розділив російський народ, антиросійську пропаганду та різнорідність представників російської діаспори. Для тих, хто уважно ознайомиться з текстом доповіді Три кити російської діаспоральної політики, побачить, що речник зовнішньополітичного відомства свідомо змішує поняття “российский” та “русский”, що фактично означає повернення у лоно імперського підходу.

Про це свідчить і бажання уточнити термін “співвітчизники за кордоном”: “Зафіксоване у чинному законі декларативне зарахування до співвітчизників всіх осіб, які мали громадянство СРСР та попередніх державних утворень, не відповідає сьогоднішнім реаліям і на практиці лише перешкоджає роботі зі співвітчизниками. Насправді до цієї категорії потрапляють мільйони осіб, в тому числі титульних націй, не тільки в республіках Радянського Союзу, але і в Польщі, Фінляндії, інших країнах”.

Як бачимо з результатів нещодавнього візиту Патріарха РПЦ Кирила, метою проросійських та російських речників в Україні вже давно не є визнання другої державної мови, а відновлення “Російського світу”. Під ним вони розуміють створення єдиного етнокультурного та інформаційного поля з центром у Москві. Відповідно, майбутні кандидати у Президенти України, які захочуть грати на цьому полі, будуть змушені прийняти додатковий набір гасел з північної столиці.

Автор: Станіслав ФЕДОРЧУК
Джерело: Новинар
Обговорити на форумі