Як правило, в Україні дії російських лідерів сприймаються як продумані кроки, що, можливо, є частиною складних політичних комбінацій. В такому дусі, переважно, коментується й останнє звернення президента Медведєва до Віктора Ющенка.
Як мінімум, його пов’язують із заявкою на “участь” у виборчий кампанії, а іноді рекомендують сприймати як останнє попередження, за яким можуть слідувати і більш серйозні, зокрема, силові акції.
Той факт, що звернення було оприлюднене дещо несподівано і саме зараз, теж воліють пояснювати наближенням виборів. Інший варіант — його приурочили до річниці початку Південно-осетинського конфлікту. З натяком, так би мовити.
Так, дійсно, дати співпали. Але нагадаємо суть послання — приїзд в Україну нового посла Росії відкладається. Тому більш вірогідною здається інша версія — його різкий тон, а до того той факт, що воно стало публічним, стали реакцією Дмитра Медведєва на непристойно довгу, за дипломатичними мірками, процедуру погодження українською стороною кандидатури нового керівника російського посольства в Києві.
Цьому передували затримання у Севастополі російських ракет, що перевозилися з порушенням умов базування ЧФ, скандал із висилкою дипломатів. Та й загалом, список гострих кутів українсько-російських стосунків дуже довгий, його озвучує у зверненні й сам очільник Кремля.
Тобто ситуація постійно нагніталася і, можливо, Медведєв не витримав першим, або ж просто піддався на провокацію української сторони, якщо така мала місце.
Будемо виходити з того, що лідери держав, навіть за наявності такої потужної адміністративної машини як російська, є живими і емоційними людьми. Тим більше, що у Медведєва сьогодні є всі підстави для демонстрації рішучості.
Його владний тандем з Володимиром Путіним поки що не давав очевидних збоїв. Але натяки на можливі протиріччя є. Останній дзвіночок — заява Медведєва про необхідність перегляду ролі держкорпорацій в Росії.
До такого кроку підштовхує криза — бюджет не в стані безкінечно підтримувати цих “монстрів”. Але якщо перегляд відбудеться, це означатиме демонтаж усієї путінської системи в економіці.
Та й, як подейкують, однією з причин затримки прибуття в Україну російського посла може бути те, що фігура пана Зурабова, який є людиною Володимира Путіна, не влаштовує російського президента.
Медведєв змушений набирати бали щоб почуватися реальним, а не номінальним лідером. Український напрямок завжди був для російського керівництва пріоритетним. Бажання перебрати на себе ініціативу на цій надзвичайно важливій для Москви ділянці виглядає цілком логічно.
Він вчинив послідовно і враховуючи медійну складову російської політики. На суспільну легітимацію в Росії заслуговує лише той державний діяч, який не забуває регулярно, через ЗМІ, критикувати Захід, або декого з колишніх сусідів по радянському табору.
В цьому контексті слід розглядати і тональність виступу Медведєва, адже російське суспільство давно “підсаджене” на агресивність. Про її зростання, між іншим, регулярно попереджають і російські соціологи.
Саме ця агресивність у виступі Медведєва може бути ключем для розуміння всієї ситуації.Станом на сьогоднішній день зовнішньополітичний курс Росії фактично привів її до ізоляції. Не тільки серед далекого, але й серед близького зарубіжжя кількість держав, з якими у Росії є надійні стосунки, можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Тріщину дали навіть стосунки із Білоруссю — країною, з якою у Росії укладений союзний договір.
І російськими, і західними аналітиками неодноразово вказувалася причина такого становища — курс на відновлення колишнього впливу, взятий Кремлем. При цьому зрозуміти чого саме домагається Москва важко.
В ідеологічному плані процеси у сучасній Росії являють собою суміш із радянських, імперських та націоналістичних компонентів. Радянський Союз, як всі пам’ятають, прагнув встановлення в світі соціалістичного ладу. А яку саме ідею може запропонувати Росія своїм гіпотетичним партнерам — питання залишається відкритим.
Тим не менше, упродовж останнього десятиліття російське керівництво зробило все, щоб мобілізувати суспільство. І це йому вдалося. Говорити про синдром “фортеці, що перебуває в облозі”, знову стало актуальним.
Мобілізаційний потенціал російського суспільства традиційно скерований на зовнішню експансію. І, здавалося, потужність, яку набирала Росія із зростанням цін на енергоносії, — основну частиною свого експорту — створює всі умови для неї. Перший акт драми розігрався минулого року у Південній Осетії. Але другого може і не бути.
Результати візиту до Москви президента США Барака Обами, та заяви, зроблені після відвідання Києва і Тбілісі віце-президентом Джо Байденом, не дають підстав говорити про “перезавантаження” відносин між Сполученими Штатами і Росією, так, як це уявляли в Москві.
США не погодяться віддати пострадянський простір під повний контроль Росії. Більше того, Джо Байден висловив недвозначну підтримку Грузії й Україні, і, фактично, у своїх висловлюваннях понизив статус Росії як геополітичного партнера США.
Йдеться про характеристики, які він дав, зокрема, російській економіці. Байден хоча й попередив, що від Російської Федерації можна очікувати на якісь “сюрпризи”, втім зробив висновок, що у найближчий перспективі на неї очікує спад.
Для продовження експансії прикордонних територій Росія не має політичних умов і, внаслідок глобальної економічної кризи, замало ресурсів.
Деякі особливо радикально налаштовані російські автори, на кшталт Дугіна та Леонтьєва, закликають російське керівництво розпочати глобальну війну — за цієї умови, справді, у Росії з’являється шанс переписати міжнародні правила за своїм сценарієм.
Але на це зважитися можуть зовсім відірвані від реальності люди. Натомість є великі ризики того, що російському керівництву буде непереливки від тієї політики, яку воно сповідувало впродовж останнього часу.
Адже доведеться мати справу з тією самою агресивністю, яку роками підживлював Кремль за допомогою телебачення, і своєю власною войовничою риторикою. Суспільні настрої це не те, що можна швидко “відіграти назад”. Джина, як кажуть, випущено з пляшки.
Це означає, що складніше буде розв’язувати соціальні проблеми, що їх спровокувала економічна криза. Взагалі, важко прогнозувати їх наслідки, пам’ятаючи вислів про російський бунт, жорстокий і безжалісний, та звичку російської влади вдаватися до силових методів.
Ситуація буде погіршуватися і внаслідок застарілих проблем російського суспільства. Зокрема, вже після свого послання до президента Ющенка, Дмитро Медведєв у своєму виступі охарактеризував як критичну ситуацію із вживанням алкоголю росіянами. За його словами, вона вже набула стану “національного лиха” (цією своєю заявою Дмитро Медведєв нагадав іншого відомого політика — Михайла Горбачова).
До того ж Північний Кавказ залишається для Росії проблемною точкою. Активізація бойовиків, вбивства міністрів в Дагестані і Інгушетії, замах на президента республіки — все це говорить про те, що Кремль не зовсім контролює ситуацію в регіоні.
В кінці кінців, не можна виключати, що наснага російської політичної еліти, яку планувалося використати для повернення в російське імперське лоно бунтівних “окраїн”, не буде спрямована на внутрішньополітичну боротьбу.
Дмитро Медведєв, зокрема, показав що він не тільки просунутий блогер, який знає як зробити свої повідомлення популярними, але й амбітний політик. Але й Путін не погодиться на перекроювання політичної карти.
Не варто забувати й про впливових регіональних лідерів, які відійшли в тінь під час встановлення путінської “вертикалі влади”, але можуть знову заявити про себе, якщо її підвалини захитаються.
Росія з власної волі почала підігрівати температуру всередині держави, але тепер, коли важко знайти вихід для пари назовні, доведеться вигадувати, що ж робити із цією парою.
Зараз вже зрозуміло що резонансне звернення Медведєва не принесло дивідендів російський стороні. Віктор Ющенко міг на нього взагалі не реагувати. Кризу українсько-російських стосунків слід розглядати через призму кризи російської політики. Проявом цієї кризи є й дещо поспішний виступ глави РФ.
Хто знає, можливо саме витриманий у сучасному дусі, із застосуванням інтернет-технологій, демарш Медведєва на адресу України стане символічною відправною точкою в нових політичних процесах всередині самої Росії.
Автор: Євген БУЛАВКА
Джерело: Українська правда
Обговорити на форумі
друкувати
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
