Герб — це умовне зображення, що є символом і відмінним знаком держави, своєрідним художньо-графічним паспортом землі, міста, роду чи окремої особи. Герби пережили віки і дійшли до нас як історичні пам’ятки. Новостворені герби розробляються з урахуванням класичних правил, відповідають вимогам геральдики.
Відповідає цим умовам і герб Верхнього Вербіжа Коломийського району, автором якого є мешканка села Оксана Селезінчук.
Читачі нашої газети вже мали змогу познайомитись з цією чарівною жінкою, котра кохається і розуміється у квітах, особливо рідкісних, та й узагалі якій близьке усе красиве (за професією вона — художник-дизайнер). Цікаво було спілкуватися з нею і як з ініціативним очільником громадської ради села Верхній Вербіж. І ось знову приємний привід для зустрічі й розмови.
— Пані Оксано, відколи Ви захопилися геральдикою?
— Від минулого року, коли наш сільський голова Віктор Андрійчук запропонував оголосити конкурс на кращий герб села. У голові цього чоловіка стільки ідей, а в душі стільки бажання зробити для села корисного, доброго, започаткувати щось нове, чого в інших нема, або за що не наважуються взятися, що нам, громаді, активу села, просто хочеться його підтримати.
— Але ж геральдика — це передусім наука, зі своїми правилами і вимогами.
— З усім цим довелося стикнутися пізніше, а спершу було просто бажання і цікавість пізнати щось нове.
— І з чого Ви почали?
— З вивчення того, чи, можливо, Верхній Вербіж уже мав колись свій геральдичний символ. Геральдика загалом на українській землі часто змінювалася, бо сама земля Україна не раз міняла власника. Герби були так звані “надавані” — вони отримувались від короля і часто містили геральдичні символи, які не були пов’язані з місцевою історією. Інколи владою затверджувались “довільні герби” — ті, що використовувались з давніх часів і характеризувалися конкретною особливістю місцевості, наприклад: фігури святих, фортечні мури, хрести.
Перша письмова згадка про наше село в архівних документах датована 1373 роком. Верхній Вербіж належить до найдавніших поселень Коломийщини, але ніяких відомостей про існування давніх знаків села не вдалося виявити, тому були опрацьовані нові пропозиції символів територіальної громади.
— Де і завдяки кому Ви черпали необхідні знання?
— Спершу у розвідках мені дуже допомогли працівники районної бібліотеки, зокрема, Наталія Тарновецька. Разом ми вишукували архівні видання, гортали пожовклі сторінки періодичних видань, де були опубліковані краєзнавчі статті. А потім пошуки привели мене до Львова, в Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, де я вже працювала під патронатом Івана Сварника — голови археологічної комісії цього товариства, засновника і заступника голови Українського Геральдичного Товариства, автора понад 200 наукових і науково-історичних праць з історії, джерелознавства, археології, геральдики, співавтора багатьох гербів. За змістовні консультації щодо опрацювання кінцевого варіанту я завдячую члену комісії з питань заснування державних нагород і геральдики при Президенті України, члену Міжнародної Академії геральдики, голові УГТ Андрієві Гречилу.
— Отже, вивчення проблем геральдики в Україні проводиться на солідному рівні, а коли беруть початок першооснови?
— Починаючи з 1722 року, проблемами геральдики стала займатися спеціально створена геральдмайстерська контора. Вона вивчала наявність ремесел, розвиток торгівлі, історію міст, походження, видатні події. 22 березня 1918 року старовинний княжий символ “Тризуб” був затверджений в якості малого герба Української Народної Республіки. В період з 1920—1940 років усім повітам і населеним пунктам, що мали статус, було надано герби, розроблені спеціальною комісією при Міністерстві внутрішніх справ. У 1991 році після встановлення незалежності України геральдика набула нових вимог. Так нові герби були розроблені з урахуванням основних класичних правил і 28 червня 1996 року статтею 30 Конституції України затверджений малий герб держави — тризуб, а починаючи з 2000 року герби розміщені за сучасним обласним поділом в алфавітному порядку для кожної з областей. Сьогодні проблемами геральдики займається Українське геральдичне товариство, яка є головним спеціалістом по розробці, затвердженнях та рекомендаціях згідно науковим, археологічним та історичним досліджень.
— Можу собі лише уявити, скільки Вам довелося разів доопрацьовувати проект, аби він відповідав усім вимогам прискіпливих фахівців.
— Так, робота над уточненнями зайняла найбільше часу, варіантів одного і того ж ескізу було чимало, дрібниць, на які можна не зважати (наприклад: яблуко червоне чи зелене, з листочком чи без та інші нюанси), у гербі просто не може бути. Всі елементи повинні бути чіткими, зрозумілими, доречними і їхнє виконання має бути графічно точним, незмінним, з якого б матеріалу не робився герб — дерева, гіпсу, міді.
— Що зображено на гербі села, який зміст несе кожний його елемент?
— На пшеничному полі в центрі дерево — верба, яке є основним символом щодо назви села. Вгорі ліворуч — схематичне зображення яблука зеленого кольору — це різновид плодового дерева, характерного для села, місцева назва — “рупчинка”. Вгорі праворуч — гроно калини з зеленим листочком — символ краси та чистоти України. Нижню частину відокремлює схематичне зображення річки — символ багатих водних ресурсів села. Внизу квітка — білоцвіт весняний, “панський клекоцет”, занесена в Червону книгу України, яка зустрічається на околицях села.
Всі елементи зображені на щиті заокругленої форми. Обрамлений щит фігурним картушем та увінчаний короною у формі пшеничних колосків, котра свідчить про аграрність території села. Жовтий колір, означає багатство, силу та справедливість, зелений — здоров’я та прагнення до життя.
— Окрім герба, Ви розробили й прапор?
— У співавторстві з вищезгаданим уже Андрієм Гречилом. Прапор села — це квадратне полотнище, яке складається з трьох вертикальних смуг — зеленої, жовтої, зеленої, співвідношення їх ширини рівне 1:2:1. На середній жовтій смузі — зображення верби з чорним стовбуром і гілками та зеленими листочками.
— Отже, герб і прапор набули чинності?
— Українське Геральдичне товариство зареєструвало й опублікувало герб села Верхній Вербіж у своїй газеті “Знак” (“Вісник геральдичного товариства”) під номером 47. Сесія сільської ради затвердила відповідне рішення 28 червня цього року.
— Задум здійснено. Що далі?
— Затверджений та прийнятий герб стане візитною карткою села. Використовуватиметься на офіційній документації. Усе це, гадаю, сприятиме зацікавленню селом. Дозволить нам налагоджувати ще кращі стосунки з нашими сусідами з інших областей, інших районів України, закордонними друзями. Це, в свою чергу, дасть змогу розвинути туристичну сферу послуг, а кошти, що з часом надійдуть, зможуть бути використані на розвиток благоустрою села, на допомогу малозабезпеченим жителям, на медичну допомогу пенсіонерам, для багатьох інших добрих справ. Це, зрештою, і мав на увазі наш сільський голова, започатковуючи конкурс.
<
— Бажаю, щоб усе задумане — сповнилось і герб приніс Верхньому Вербіжу ще більше процвітання і добробут. А Вам особисто, пані Оксано, подальших успіхів у царині геральдики. Бо, гадаю, що львівські фахівці вже не втратять Вас зі свого поля зору.
— Дякую. Час покаже.
Автор: Вікторія КОХАН
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі