Лікарі відмічають значне зниження імунітету і опірності до різних інфекційних захворювань, підвищення захворюваності, обумовлених порушенням обмінних процесів, збільшенням пухлинних процесів. Водночас в різних областях нашої держави зростають отруєння, особливо серед дитячого населення.
Що проходить? Адже населення нашої держави навчилося не економити на власному здоров’ю, купуючи продукти в різних супермаркетах, надіючись, що ці продукти допоможуть відновити сили і енергію. А тепер так виходить, що ці куплені у магазинах продукти загрожують нашому здоров’ю. Справа в тому, що майже в усіх продуктах появилися хімічні барвники, консерванти, антиокислювачі, загусники, стабілізатори, емульгатори, середники для покращення смакових якостей, глазирувальники, підсолоджувачі, розрихлювачі. Тому продукти не мають терміну зберігання, вони не викидаються, просто перештамповуються терміни зберігання тощо…
Ось так виробники у прагненні легких прибутків почали готувати продукти з сюрпризом. А для того, щоб ми не дуже орієнтувалися, що вони виробляють з продуктами ввели цифру Е. Такий собі шифр.
Ось барвники – Е від 100 до 199. Ними підкрашують сир, практично всі вироби ковбасних виробів, морожене, конфети, кондитерські вироби, напої. А барвники є причиною харчової алергії, а також провокують захворювання щитовидної залози.
Наступне, консерванти – це Е 200-299. Вони збільшують термін зберігання продуктів, але є причиною алергічних і запальних реакцій, головного болю, печінкових колік, роздратованості і втоми, а деякі з них є причиною отруєнь і здатні спровокувати виникнення злоякісних новоутворів.
Що стосується антиокислювачів, то вони сповільнюють окислювальний процес в жирових і масляних емульсіях. Це Е 300 до 399. Вони небезпечні алергікам і асматикам, а деякі з них, особливо Е 320 затримують воду в організмі і підвищують вміст холестерину.
Загусники і стабілізатори – Е400-499 додають у продукти з пониженою жирністю: майонези, йогурти. Дієтологи стверджують, що вони можуть спровокувати хвороби травної системи.
Емульгатори – Е від 500 до 599 – створюють однорідну суміш із продуктів, які не змішуються, наприклад, води і масла. Проте, вони мають властивість перевантажувати печінку і бути причиною розладів шлунку.
Підсилювачі смаку – Е від 600 до 699. Сюди часто входить глутамат натрію, що є причиною головного болю, підвищення серцебиття, слабості у м’язах, жару і розпирання в грудях.
Підсолоджувачі, розрихлювачі: Е від 900 до 999. Як і підсилювачі смаку, підсолоджувачі (аспартам, цикламат, сахарин і ін.) дуже зручні для виробника. Наприклад, для одержання одного і того ж смаку аспартама треба у 200 раз менше ніж цукру, сахарину (Е 954) в 500 раз менше, сукрелози (Е 955) – в 600 раз, а туаматину (Е 957) – у 200 000 раз (!). Із підсолоджувачів дуже серйозні претензії до аспартаму. Виявляється при 300 С він починає розпадатися на метиловий спирт і формальдегід, який є дуже сильним канцерогеном.
Підсолоджувачі широко використовуються у виробництві прохолодних напоїв, які підвищують апетит і є причиною спраги. А людям з порушенням обміну речовин, захворюваннях серцево-судинної системи підсолоджувачі протипоказані.
Спеціалісти попереджують, що на кожному продукті треба уважно вивчати список Е. Якщо він складає більше 3-5 найменувань, то слід обов’язково задуматися, чи не загрожує цей продукт здоров’ю?
А тепер повернемось до ковбас. За послідні роки в Україні ковбасу роблять в основному з імпортної сировини – частіше вона приїжджає до нас з Польщі. Сьогодні вартість польської сировини на закупці нижча української в середньому на 25-40% (в минулому році – на 10-15%) – повідомляє експерт – агропромисловець Євгеній Мороз. За його даними минулого року об’єм імпорту складав біля 10% від усього переробленого м’яса. В 2009 році він збільшився в 5-6 раз. Таким чином власного виробника задавили повністю. Чим? Імпортне м’ясо мабуть скороспіле, тому воно дешеве. Селянин може здати м’ясо заготовлювачам по 7-8 гривень за кілограм. А в магазині вже воно коштує 40 гривень. Молоко селяни здають по 70-80 копійок з 1 літру, а в магазині 4 гривні з 1 літру. Оце називається турбота уряду за виживання селянина (!). Одні приємні слова, як у нас все добре.
Деякі не чисті на руку виробники, щоб нічого не втратити, а ще зекономити, виробляють ковбасу з не свіжого м’яса, а щоб скрити цей факт додають у протерміновану сировину різні хімічні ароматизатори, підсилювачі смаку або соєвий ізолят. За спостереженням спеціалістів, приблизно на 7 підприємствах з 10 порушуються санітарні умови. Цікаво, як уряд охоронив їх від перевірок санепідстанцій. Санепідконтроль може контролювати ці підприємства чи фірми тільки за умови попередження про перевірку за 10 днів (!).
Більші м’ясокомбінати майже законно використовують при виробництві ковбас – сою і інші “м’ясозамінники”, старанно скриваючи реальну рецептуру. Це приносить великі прибутки, адже один кілограм сої вбирає 5-6 літрів води, вона дешева, а приготовлену таким чином ковбасу можна продати за ціною “м’ясної”. Реальний рецепт ковбаси виробники не дають. А коли у Верховній Раді підняли питання про затвердження державного стандарту на дрогобицьку ковбасу, то зразу його лобіювали з дивною відговоркою, що це приведе до скорочення робочих місць (!).
Але член президіуму Українського товариства онкологів Вілен Степула розкрив рецепт лише деяких ковбасних виробів, які найчастіше купують у нашій державі, думаючи що споживають м’ясні вироби.
Сосіски – 45% емульсії, 25% соєвого білка, 15% пташиного м’яса, 5% муки, крохмалу, 5% смакових добавок, 7% м’ясного матеріалу.
Сардельки: 35% емульсія, 30% соєвий білок, 15% м’ясний матеріал, 10% пташине м’ясо, 5% мука, крохмал, 5% смакові добавки.
Шпикачки – 35% емульсії, 30% соєвий білок, 15% м’ясний матеріал, 10% ферментована шкіра свиней, нутряне і некондиційоване підшкірне сало, 5% мука, крохмал, 5% смакові добавки.
Варена ковбаса – 30% пташиного м’яса, 25% емульсії, 25% соєвого білка, 10% м’ясного матеріалу, 8% мука, крохмал, 2% смакових добавок.
При чому у рецепті значиться, що емульсія – це субпродукти, відходи м’ясо виробництва. Їх розмелюють і варять до стану каші.
Мука – кукурудзяна або картопляна.
Смакові добавки – це згусники, барвники, консерванти, сіль, перець.
Користуючись безконтрольністю влади оптові продавці м’ясо підкрашують, витримують його в чадному газі, який реагує з міоглобіном, білком, що міститься у м’ясі і кістковій тканині. Дрібні торгівці підкрашують м’ясо фуксином (барвником, що використовується в гістології). Часто у воду, якою наморожують на тушу тварин, додають антибіотики. Помічено, що на такі вироби не сідають мухи.
На етапі розділення м’яса, в нього вводять желіруючий агент – речовину, яка надає йому свіжий вигляд, додаткову вагу, немає завітрювання і витікання крові.
Спеціалісти також попереджають, що в м’ясі, рибі, м’яких сирах і овочах, упакованих у вакуумний поліетилен, у безкисневому середовищі швидко заводяться хвороботворні мікроби.
Що стосується упаковок, то раніше харчові продукти загортали у сірий папір. І це було екологічно безпечно. Тепер, у кращому випадку загортають у білий папір, а білий папір – це відбілений хлором сірий. Значить, в білому папері є токсичні хлорорганічні сполуки, які можуть легко переходити з цього паперу в жирні продукти (масло, ковбасу, сир). Тому дуже шкідливо загортати навіть бутерброди у білий папір.
В склад пластику входять отруйні отрутохімікати, ядохімікати. Особливо небезпечні бісфенол А і фтолати. Про кількісний вміст їх можуть сказати лише висококваліфіковані експерти. Ці речовини подібні до жіночих гормонів естрогенів. Нагромадження їх в організмі може заважати завести здорове потомство. Якщо вагітна жінка постійно пила воду або сік із пляшок, у склад яких входили бісфенол і фталати, то велика вірогідність, що в дитини будуть проблеми з розвитком статевої системи. Тому краще купувати продукти у скляній пляшці або банці, відмовившись від небезпечних пластиків.
З цього всього давайте задумаємось, куди ідуть величезні гроші від торгівлі неякісними продуктами, які загрожують здоров’ю? Чому не відповідають ті, хто повинен відповідати за купівлю такої великої кількості дешевого польського м’яса і чому воно таке дешеве? Чиїми руками нищиться виробник сільськогосподарської продукції. Хто в уряді дає дозвіл на проходження цих продуктів через митницю, за їх облік і реалізацію.
Підсумовуючи вищесказане виникає запитання. Чому, враховуючи таку шкідливість для людського здоров’я величезна маса різноманітних продуктів без належного стандартизування та оцінки користі чи шкоди для здоров’я поступає в торгівельну мережу? Сумнівно, що ціна його немовби як природного продукту відповідає тому складу інгредієнтів, але в більшості ці інгредієнти штучного походження. Значить вона повинна бути набагато дешевшою. Немаловажне значення для споживача має те, що написи на упаковках в основному набираються дуже дрібним шрифтом і пересічній людині майже неможливо зорієнтуватися.
А тому складається враження, що бездіяльність агропромислового комплексу, торгівлі і держстандарту пояснити можна тим, що вони цих продуктів не споживають. Чому?
Думається, що ми знову повернулись до тих “золотих радянських часів”, коли для харчування партійної еліти різних рівнів існували елітарні закриті радгоспи, ферми, сільськогосподарські угіддя, стави, де вирощувались екологічно чисті продукти тваринництва та рослинництва, які за такою ж ціною подавались до столу.
То як нація може бути здоровою, якщо вона споживає практично синтетичний продукт, який не приносить жодної користі. При такому харчуванні появляється роздратованість, хворобливість, невпевненість у завтрашньому дні, значне зниження імунітету, депресивність. То від кого шукати захисту?
Держава повинна навести порядок на споживчому ринку. А якщо вона цього не робить, значить це комусь потрібно. Кому?
Автор: Степан ГЕНИК, професор, для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі