Ю.КОСТЕНКО: Українці безправні та незаможні

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-07-13 11:20:45

Америка живе за чинної Конституції 200 років, а в Україні всі 18 років незалежності переписують Основний Закон, який гарантує народу головні права та свободи, - від прав на “садок вишневий коло хати” до прав на освіту й медицину. Може, тому на Заході процвітає “народний” капіталізм, в той час як українці не можуть вибратися зі злиднів? Днями Віктор Ющенко у зверненні до народу заявив, що бачить вихід з кризи в “новій, раціональній Конституції”, яка стане “наступним великим кроком до справедливої і заможної України”. Напередодні Конституцію намагалися змінити БЮТ та ПР, урізавши демократичні свободи народу, - від права обирати Президента на прямих виборах до свободи висловлювати свої політичні погляди.

Чи не загрожують політичні ігри навколо Конституції згортанням демократії і надій українців на заможне життя? Своїми міркуваннями з цього приводу ділиться лідер Української народної партії Юрій КОСТЕНКО.

-І Президент, і прем’єр, і лідер опозиції агітують за зміну Конституції, - мовляв, відразу життя українців покращиться. Українська народна партія була єдиною з політичних сил, яка внесла на розгляд парламенту постанову про мораторій на коригування Основного Закону. Чому ви вважаєте недоцільними конституційні зміни?
- Жодні зміни Конституції не вирішать ні проблем української демократії, ні проблем української економіки. Спроби БЮТ і ПР перекроїти Конституцію і розділити владу між собою на 10-12 років наперед, виходячи з інтересів кланів, а також пропозиції Ющенка, які сильно нагадують пропозиції екс-президента Кучми, не дадуть жодного позитивного результату. За роки незалежності в Україні вже випробувані фактично всі моделі державного устрою, які ефективно працюють в інших країнах на суспільні потреби, однак життя українців лише погіршилося. Уже в нас була й парламентська (до 1996 року), й фактично президентська (до 2006 року) та змішана форми правління (з 2006 й до сьогодні). Водночас, у всіх українських “конституціоналістів” була лише одна мета - відновити єдиний центр управління країною “під себе”, – на кшталт політбюро колишнього СРСР. Оскільки такий підхід не має з демократією нічого спільного, це лише призводило до відмови від радикальних економічних реформ та „консервації” тоталітарного устрою. Взагалі, українська Конституція є демократичною за формою й не потребує якихось особливих змін. Причина в іншому, - вона по суті не діє як Основний Закон, - тобто не забезпечує права громадян, бо ми не маємо в Україні європейської демократії. І ніякі переписування ситуацію не змінять.

- Ви сказали, що Конституція по суті не забезпечує права громадян. Чому?
- Конституція в Україні, як і в інших державах, лише є остовом держави. Аби реалізувати всі конституційні норми, потрібні відповідні механізми – конституційні закони, які в Україні відсутні, хоч парламент мав їх прийняти ще в 1996 році. Якщо цих законів немає, то і демократії немає. В Україні відсутні, як мінімум, 10 основних конституційних законів, що розкривають механізми народовладдя, демократичної, судової системи, ринкової економіки, базованої на різних формах власності. Конституційні закони мають забезпечити регулювання бюджетних відносин, податкової політики, земельного права тощо. Тобто права українця на земельну ділянку, її продаж, обробку, спосіб сплати ним податків мають бути детально виписані законом, щоб не залишалося простору для вільних трактувань чиновництва та хабарництва в судах. Крім того, конституційні закони мають змінити радянську по суті судову систему, репресивні функції органів прокуратури на функції захисту прав людини. Якщо в західних країнах діє принцип “презумпції невинності”, - тобто особа не винна, поки не доведене протилежне, - то українські правоохоронні органи, як і в часи СРСР, виходять з принципу “прокурор завжди правий”. Тому українці по суті залишаються беззахисними, а чиновники всемогутніми. Конституційні закони також мають встановити систему народовладдя через самоврядування, - а саме, змінити бюджетну політику й формувати основні доходи на місцях, а не розподіляти їх в центрі. Нині, як і в радянські часи, чиновники ділять в Києві кошти, які зароблені в регіонах, і на свій розсуд віддають їхні залишки назад. Ця система консервує корупцію в столиці та злидні в регіонах. Мають також бути розмежовані функції президента та уряду, щоб не було постійної колотнечі на вищих щаблях влади. Однак діючий парламент, який на 90% складається з лобістів олігархічних груп, не зацікавлений в затвердженні конституційних законів, які обмежать права великого капіталу та чиновництва, яке йому служить, і передадуть ці права українському народу.

- Президент наголошує, що “хибні зміни” Конституції 2004 року порушили баланс повноважень між гілками влади. Постійні суперечки між ним та прем’єром викликані дублюванням повноважень у виконавчій владі. Конституційними законами цього не владнаєш. Як, на ваш погляд, вирішити цю проблему?
- Суперечки за лідерство між президентом та прем’єром вщухнуть в разі запозичення досвіду Франції, - механізму ефективної системи балансів і противаг під назвою “коабітація”. Цей механізм полягає у плавній зміні обсягу повноважень президента та уряду, в залежності від результатів всенародних виборів до парламенту. Якщо президент та його політична сила отримує більшість у парламенті, то він набуває ще й повноважень керівника уряду. При цьому, прем’єр виконує здебільшого технічну функцію. Якщо ж президентська політична сила є в меншості в парламенті, то – навпаки, президент виконує суто представницькі функції, а більшість урядових – переходить до прем`єра. Однак таку систему можна запровадити, внісши відповідні зміни в Основний Закон, коли у Верховній Раді буде 300 народних депутатів, котрі дбатимуть про український національний інтерес, а не свою кишеню. Зміни Конституції в даний час є нереалістичними, оскільки нема кому ухвалювати державний, стратегічної ваги документ. У парламенті домінує не національний, а клановий інтерес. Саме тому УНП не вносить сьогодні свій варіант змін до Конституції, однак звертається до народу за підтримкою задля покращення Основного Закону в перспективі. Взагалі, потрібно передбачити додаткові запобіжні заходи, щоб політичні сили не змінювали Конституцію в залежності від своїх тимчасових політичних потреб. Приміром, в Естонії, щоб змінити Конституцію, потрібно, як мінімум, два скликання парламенту, тоді як в Україні – всього дві сесії. Така легкість щодо змін Основного закону в Україні врешті-решт може призвести до згортання демократичних процесів.

- Конституційний заколот зупинено. Однак Блок Юлії Тимошенко та Партія регіонів заявляють про наміри продовжити переговори про створення єдиної коаліції. Чи можливе, на вашу думку, повторення критичної ситуації щодо спроб спільного коригування ними Конституції?
- Коаліція ПРіБЮТ не відбулася, оскільки суспільство категорично не сприймає ні штучних політичних об`єднань, ні трансформацій, які загрожують Україні поверненням в тоталітарне минуле. Малоймовірно, що два олігархічні мегаутворення ПР та БЮТ зможуть домовитися до президентських виборів, хоча після цього не виключені спроби утворення неприродних політичних союзів. БЮТ та ПР уособлюють інтереси великого капіталу, який сповідує принципи взаємознищення, а не співпраці. Вони не здатні порозумітися а ні з економічних, а ні з політичних питань, оскільки не мають ідеологічних основ для співпраці. Водночас Янукович напередодні виборів не захоче брати на себе відповідальність за діяльність уряду Тимошенко, який довів економіку до катастрофічного стану.

- Наскільки небезпечними для України були поправки до Основного закону щодо скасування прямих всенародних виборів, які начебто планувала внести коаліція ПРіБЮТ?
- Україна могла повернутися до обіймів Росії, втративши ті здобутки, які надали їй 18 років державної незалежності. В новій парламентській коаліції, де домінувала б проросійська Партія регіонів, БЮТ змінила б свою популістську доктрину на принципово антиукраїнську.

Президента обирали б 300 кнопкодавів у ВР, що зробило б його цілком залежним від кланів. Українська олігархія отримала б повний контроль над парламентом та урядом, активно розпродаючи національні інтереси країни в обмін на преференції Росії. Україну б очікував масштабний розпродаж стратегічного державного майна, - приміром, нафто- та газотранспортної інфраструктури, - переділ приватизованих підприємств. Нікому було б зупинити постанови щодо подовження перебування ЧФ РФ в Криму, надання російській мові статусу другої державної, відмови від інтеграції в ЄС та євроатлантичні структури. Не діяв би механізм оголошення всенародного референдуму, накладення президентського вето на парламентські закони та постанови уряду.

- Пробачте, а що до спроб конституційного заколоту пересічному українцю? Здається, кіно про олігархів, парламент та президента він бачить тільки по телевізору…
- Україні довелося б розпрощатися з благополучним Євросоюзом та змиритися зі статусом бідної околиці Росії. За умови створення олігархічної республіки імені Тимошенко-Януковича, життя пересічного українця стало б нестерпним. Сьогодні уряд Тимошенко майже задушив малий та середній бізнес - вже вдвічі підвищені податки з доходів на “підприємців-середняків”, наполовину – акцизи на пиво, сільгоспвиробник несе збитки від завезення в Україну дешевого імпортного м`яса та цукру. І це при тому, що в демократичних умовах Тимошенко змушена йти на поступки, маскуючи свою антинародну політику популістськими закликами. В разі створення ПРіБЮТ, - за умови всевладдя великого капіталу, – демократичні процеси було б згорнуто, й уряд повів відверто жорсткий наступ на малих підприємців. Приміром, навіщо олігарху - власнику мережі магазинів одягу – конкуренти на ринку, які продають якісніший та дешевший товар? Уряд, який контролювали б “грошові мішки”, почав би масово закривати речові ринки, викидаючи людей на вулиці. Така ж ситуація була б й в інших секторах економіки, що врешті-решт призвело б до знищення малого та середнього бізнесу. А це – основа народного капіталізму, базис демократії!

Обговорити на форумі