А.Гриценко: Корупція перетворилася на проблему національної безпеки

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-07-09 06:11:53

Серед багатьох проблем, що стоять сьогодні перед Українською державою та суспільством, питання корупції посідає “почесне” місце. Адже хабарництво процвітає, незалежно від зміни президентів, прем’єрів, складів парламенту. Особливо болючою ця проблема стає за умов економічної та політичної кризи, коли єдине, що мало б залишатися незмінним та непорушним – влада закону. Натомість, вона фактично знищена. На всіх рівнях – від дитячого садочку до міністерського крісла – часто правий той, хто має більші гроші.

Наш гість, Анатолій Гриценко, вважає, що корупція перетворилася на проблему національної безпеки, тому що жоден з громадян нашої держави не може почуватися захищеним. Саме на подолання цього ганебного явища Гриценко спрямовує свої законодавчі ініціативи.

- Анатолій Степанович, нещодавно Верховна Рада прийняла Ваш закон щодо протидії хабарництву. В чому його суть, що дасть цей закон суспільству?
- Так, я дуже задоволений тим, що мої колеги-парламентарі підтримали законопроект. За нього проголосувало 364 депутата, а це свідчіть – парламентарі розуміють, якого розмаху набула проблема хабарництва.

Закон передбачає неабияке підвищення відповідальності для чиновників та працівників правоохоронної і судової системи. Якщо чиновника буде піймано на отриманні хабара в 10 тисяч доларів або більше – його позбавлять волі на 15 років з конфіскацією майна. Якщо ж з таким хабаром буде взято суддю, прокурора або слідчого – його засудять на довічне ув’язнення.

- А чи не надто жорстоко це? Довічне дають за вбивство…
- Так, я чув такі застереження, але впевнений – кара справедлива. Якщо вбивця відбирає життя у людини – це горе, трагедія і він заслуговує на суворе покарання. А якщо через нечесні дії судді, прокурора або слідчого вбивця гуляє на свободі, а замість нього сидить невинна людина – це вже злочин державного масштабу. Бо таким рішенням вбивається право, закон та сподівання на справедливість для кожного.

Якщо Чикатило вбив 52 людини, то корупціонери-судді, слідчі й прокурори вбивають 46 млн., чи скільки нас залишилося? Бо сьогодні ніхто – ні президент, ні пересічний громадянин не може почуватися у безпеці. Будь-якого суддю можна купити, будь-яке рішення змінити, можна скоїти злочин – і уникнути покарання. Так країна жити не може.

- Знаєте, в нас через цей закон в судах ніхто працювати не захоче…
- Ви натякаєте, що хабарники будуть масово звільнятися?

- Ну, можливо, не тільки хабарники. Просто люди боятимуться довічного ув’язнення.
- Повірте, якщо людина чесна – їй нема чого боятися. Якщо до прокуратури чи в суди йдуть працювати, а не хабарі брати, - то людині байдуже, що там за корупцію дають – довічне або смертну кару. А у випадку сподівання заробити на чужому горі, ґвалтуючи закон, - то хай втикають. “Колядники” мають сидіти за гратами, а не в мантії у суді.

- Ви сподіваєтеся за допомогою цього закону подолати корупцію?
- Звичайно, ні. Позбавитися корупції через прийняття одного закону, яким би досконалим він не був, неможливо. Корупція і хабарництво, метастази яких проникли в усі гілки влади, усі сфери взаємодії між державою та суспільством – це системні явища. Вирішувати їх треба не тільки через закони. Насправді треба міняти наше ставлення до закону як такого. До тих пір, поки всі не зрозуміють, що краще мати чесний суд для всіх, а не знайомого суддю, що чиновник має допомагати всім, а не окремому бізнесмену тощо – доти в Україні пануватиме безлад.

- Але на це потрібен час. До того ж, корупція – це не тільки хабарі.
- Згоден. Я впевнений, що нам самим вкрай важливо розвивати громадське суспільство, позбавляючи державу зайвих контролюючих та хабароємних функцій.

Наприклад, я запропонував законопроект, який має за мету відміну державного техогляду автомобілів. Бо впевнений – процедура отримання раз на два роки квіточка в ДАЇ нічого спільного з безпекою на дорогах немає.

- Але ж, Анатолій Степанович, чи не боїтеся Ви, що через скасування державного ТО збільшиться число аварій на наших дорогах?
- Знаєте, саме таку аргументацію я чую з боку представників Державтоінспекції та міністра Луценка. Мовляв, скасуємо примусові огляди – взагалі ремонтувати нічого не будуть. Це не так. І зі мною погоджуються пересічні водії та навіть деякі “даїшники”, коли їх керівництво не бачить.

Я сам – водій з багаторічним стажем і з власного досвіду знаю, що отой папірець на лобовому склі жодним чином не гарантує справність машини. Навіть якщо чесно пройти всю процедуру, можна на першому ж перехресті потрапити в яму і розбити собі “ходову”. Всі знають, які в нас дороги. Крім того, значна кількість водіїв ці техогляди просто купує.

Державний техогляд – це загальнонаціональний обман та побори. Система, що залишилася нам від радянських часів і жодним чином не впливає не безпеку дорожнього руху. Навпаки, краще б ти працівники ДАЇ, що перевіряють роботу фар та наявність вогнегасника в наших авто, йшли на дороги і допомагали водіям. Не з приладом в кущах під знаком “40”, а насправді допомагати дорожньому руху.

Крім того, техогляди – це також одна з сфер, де процвітає корупція. Це не для кого не секрет. Впевнений, водій сам має відповідати за справність свого авто. Не треба державі втручатися в особисте життя громадян, до того ж створюючи проблеми і бюрократичні процедури, які не мають сенсу.

- Анатоліє Степановичу, Ви багато подорожуєте регіонами країни. Що найбільш за все турбує людей?
- Так, останніми місяцями я проїхав багатьма регіонами – від Львова до Криму. Бо вважаю, що депутат має безпосередньо спілкуватися з людьми, звітувати перед виборцями, а не сидіти в Верховній Раді, втрачаючи зв’язок з реальністю.

Проблеми всюди схожі – політична та економічна криза, податки, безробіття, безпека, виховання дітей. Проблем дійсно багато, але є те, що пов’язує більшість з них – місцева влада не має важелів для вирішення цих питань, тому що всі вони належать губернаторам, міністерствам у Києві – будь-кому, але не місцевим громадам.

- Чи маєте якісь законодавчі ініціативи щодо врегулювання такої проблеми?
- Так, я вніс у Верховну Раду проект, що є революційним та конституційним по своєї суті. Це проект закону про територіальний устрій нашої держави. Насправді питання територіального устрою треба було врегулювати ще у 1996-му, відразу після прийняття Конституції.

- Так що саме Ви пропонуєте?
- Уявіть собі карту України. Ось області, межі яких підходять один до одної, утворюючи таким чином карту країни, де немає розривів. Далі – межі районів. Вони також щільно підходять один до одного. Тобто на цьому рівні також все нормально. А далі починаються чудеса. Між городами, селами та містечками – великі проміжки, начебто нічийні зони. Я подавав офіційний запит і мені відповіли, що такої землі 88 %, тобто лише 12% території України контролюється місцевими громадами!

- А решта?
- Решта знаходиться в підпорядкуванні у губернаторів, міністерств, тобто представників виконавчої влади, що призначаються не мешканцями земель, а указами зверху. В результаті складається парадоксальна картина: місцеві жителі не можуть розпоряджатися землями, на яких живуть, вони фактично гості на своїй рідній землі. І якщо якийсь міністр чи губернатор приймуть рішення побудувати хімічний завод біля річки, де відпочивають люди, - громада нічого не зможе зробити, якщо ця річка знаходиться за межами міста чи села.

- Ви пропонуєте передати людям контроль над територією?
- Так, я пропоную розширити межі населених пунктів і звести їх щільно один до одного. Тим самим території населених пунктів збільшаться і, відповідно, збільшиться ресурсна база для вирішення питань, що хвилюють територіальні громади. Не буде такого, що хтось з Києва вирішує, що робити з землею, яка належить людям. Принцип місцевого самоврядування набуде реального змісту.

- А як ставляться до такої ідеї представники влади?
- В регіонах я багато спілкувався з мерами, депутатами рад, сільськими та районними головами – вони двома руками за такий закон.

Також хочу додати, що коли не буде отакої начебто “нічиєї” землі, якої невідомо хто розпоряджається, - зникне ще одне поле для корупційних дій. Україну ділять, а місцеві громади не отримають нічого, крім проблем й головного болю. Якщо не змінити ситуацію, скоро нема чого буде ділити.

- Сподіваєтеся, що Верховна Рада підтримає Ваш проект?
- Так, я розраховую на підтримку депутатів, а ще більше – на допомогу громад та представників місцевих органів влади. Вони, як ніхто, розуміють, що їм може дати цей закон. За Конституцією власником землі є народ України. Я хочу повернути людям право бути господарями власної країни.

Джерело: ВГО “Громадянська позиція”
Обговорити на форумі