Р.Вірастюк: Чому “бабло” добро перемогло…

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-07-09 04:08:20

Серед багатьох захоплень спорт займав і займає особливе місце в житті людей. Правда, через певні обставини він має припливи і відпливи. Якщо, приміром, брати Україну в складі СРСР, то ситуація була простішою, ніж тепер.

Потужна пропаганда, відповідне фінансування, нарощування матеріально-технічної бази давали чималі можливості для розвитку масового і великого спорту. Хоча нерідко це виглядало надто заідеологізовано, зокрема щодо масовості з її звітними дутими цифрами, однак попри плюси і мінуси, все-таки спортивне життя нуртувало, в тому числі й у нашій області. Нині дещо інші реалії. Які вони, ми поцікавилися в учасника трьох літніх Олімпійських ігор капітана легкоатлетичної збірної України на них, начальника управління спорту облдержадміністрації Романа Вірастюка.

— Пане Романе, минулий рік наша область, здається, закінчила з непоганими показниками: тут і майстри спорту, і майстри спорту міжнародного класу, і два призери Олімпійських ігор у Пекіні — срібний та бронзовий (Василь Федоришин і Роман Гонтюк), і непогані командні результати на республіканських та міжнародних змаганнях. Як виглядає Прикарпаття на рівні інших областей з подібними людськими і фінансовими ресурсами? Можливо, ми обігнали й потужніші регіони. Втім, недавно на розширеній колегії ОДА заступник міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Мирослав Дутчак сказав, що наша область “є однією з найспортивніших в Україні”.
— Наш земляк мав на увазі передусім обмежені фінансові можливості області і при цьому порівнював їх із спортивними досягненнями. Звісно, у нас позитивна динаміка у встановленні майданчиків зі штучною травою. Йдеться не тільки про обласний і районний центри, а й про навколишні та далекі села. Сьогодні настає друга хвиля їх матеріально-технічного забезпечення. За активну роботу кожний район визначає п’ять найкращих сіл, і згідно зі специфікою та захопленнями молоді, комусь дістануться вже згадані майданчики, а комусь, наприклад, — тенісні столи з усією амуніцією.

Це мова про масовий спорт. А є ще великий. і там теж найболючіша проблема — матеріальна. Звичайно, легко говорити, що треба будувати щось нове, а питається: за які кошти? Відповідь однозначна — треба ефективно використовувати те, що є. Тож, вважаю, своєчасно прозвучала на колегії ОДА заява голови Миколи Палійчука, що обласна влада готова перебрати до своєї власності бази олімпійської підготовки, які перебувають тепер на балансі спортивних товариств і у приватних руках, не приносячи належної користі суспільству.

Зроблено вже перший крок. За нашим клопотанням Центральна рада ФСТ “Україна” погоджується передати Бурштинську веслувальну базу. І це дуже добре, бо останніми роками там все розвалюється попри наші щорічні грошові вливання для підтримки бази в сумі 60-80 тисяч гривень. А от узявши її на свій баланс, ми спробуємо створити непогані умови як для змагань веслувальників, так і для їхнього відпочинку. До речі, часто сюди повеслувати приїжджає збірна України, тому варто планувати й будівництво готелю, щоб гості давали прибуток нам, а не приватникам.

Наступний крок — оживлення “Льодової арени” в Калуші. Для цього підготували пакет документів і надіслали їх до Кабміну. В них передбачено тримати арену не на плаву, а активно діючою, зі штатом і всіма комунальними витратами. Опісля провели нараду з керівництвом міста і дійшли висновку, що об’єкт державної власності слід передати у спільну власність громад міст і сіл області. А помаленьку визначимося, з яких джерел буде фінансування. Певна річ, і арена також приноситиме якийсь прибуток.

Третій об’єкт, який хочемо забрати у власність, — це Ворохтянська база “Авангард” з трамплінами. Федерація профспілок віддала її в оренду ЗАТ “Захід”, і чомусь цей чудовий спорткомплекс називається майновим. Тому, мабуть, що власників цікавили не так трампліни, як саме майно. Маючи добротний готель, вони говорять про брак прибутків і таким чином неможливість реконструювати аварійні трампліни. Сумнівне твердження. Лише один факт. Торік 200 спортсменів з Росії два місяці були тут на зборах… Словом, якщо з допомогою Кабміну і НОКу ми не зуміємо відвоювати у профспілок “Авангард”, — його назавжди можемо втратити для великого спорту.

— А що зі спорткомплексом “Олімп”, який колись в Івано-Франківську був, без перебільшення, центром спортивного життя?
— Дуже болюче питання. Я боровся за “Олімп” три роки. Суди затягували то вправо, то вліво, а в результаті, як кажуть, — “бабло” перемогло добро. На жаль, ми не зуміли вистояти перед натиском потужної фінансової структури. Щоправда, тепер є надія, що нам, можливо, вдасться щось зробити й іванофранківцям повернуть “Олімп”: на колегії Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту голова ОДА Микола Палійчук пообіцяв, що цей об’єкт разом з тенісними кортами викупить держава. Я аж тоді полегшено зітхну і почуватимусь щасливою людиною.

— Поговоримо про приємніші речі. Ви так і не відповіли мені на частину питання щодо наявних людських і фінансових ресурсів області та їхнє місце в Україні.
— Тут маємо парадоксальні речі. За спортивними річними звітами ми є серединою, а от за матеріальним забезпеченням спортсменів, котрі досягли високих результатів, вважаємося чи не найкращими в Україні. Посудіть самі. Торік кожен ліцензійний спортсмен, готуючись до Пекінської олімпіади, півроку отримував щомісяця п’ять тисяч гривень. А вирішення квартирного питання? За останній олімпійський цикл (а це чотири роки) всі області виділили 11 квартир, а ми — 12. Затверджено рішення обласної ради про виділення ще чотирьох квартир. Їх отримають легкоатлетки Тетяна Ляхович (учасниця трьох Олімпіад), Ірина Шепетюк (двох), лижник Роман Лейб’юк (двох) і боксер Віталій Поляков (однієї).

— А тепер знову про погане. Економічна криза вдарила боляче по всіх сферах нашого життя і, мабуть, не обминула і спорт. Наскільки дошкульно вона б’є, адже без належного фінансування важко просуватися вперед?
— Нічого трагічного немає, треба завжди бути оптимістом. Справді, все подорожчало — відрядження, проживання в готелях, харчування. Та й ніхто зі спорту більше грошей не зняв, ніж з інших галузей. Ми планували вищу цифру, тож порівняно з минулим роком вона стала навіть плюсовою. У межах законодавства підтримуємо громадські спортивні товариства, фінансуємо дорослі та юнацькі змагання. Особливу увагу звертаємо на дитячий і юнацький спорт, бо тут є серйозні проблеми з оздоровленням і залученням молоді до занять фізичною культурою і спортом. Адже це ненормально, коли 80-85 % призовників непридатні до військової служби. Самі розумієте, на все грошей не вистачає, тому доводиться всіляко залучати позабюджетні кошти. Навіть для того, щоб у місті в дворі заасфальтувати майданчик і встановити на ньому один баскетбольний щит.

— Кажуть, що ви для цього наполегливо залучаєте меценатів?
— Звичайно, вони є. Боюся назвати імена, щоб когось не забути. Маю багато друзів. Однак уже є й такі, що, побачивши мене здалеку, насторожено зустрічають, щоб я знову не просив щось асфальтувати….

— Пане Романе, великий спорт, можливо, будує свої плани, зважаючи на Олімпійські ігри — літні чи зимові. На черзі Зимові ігри у Ванкувері, в Канаді. Що область має до них на сьогодні?
— Шість ліцензій і плюс одна по лінії “інваспорту” на Параолімпійські ігри. і, мабуть, ліцензій більше не буде. Повірте, це теж багато. Хоча є питання стосовно того, чи взагалі з наших спортсменів хтось поїде на Олімпіаду, бо у зв’язку з економічною кризою Міністерство збирається до Ванкувера везти тільки тих, хто реально претендуватиме на нагороди. Вибір тут невеликий — біатлон і одна пара фігуристів.

Автор: Богдан БІЛЕЦЬКИЙ
Джерело: Галичина
Обговорити на форумі