В.Ющенко: Велика небезпека захована у дефіциті бюджету

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-07-07 12:13:02

Президент України Віктор Ющенко завтра прийматиме у Києві Федерального президента Австрії Гайнца Фішера. Недільній “Ді Прессе” він розповідає про питання, які його турбують.

Віктор Ющенко справедливий. Чим більше він запізнюється на зустріч, тим більше часу він потім приділяє своєму співрозмовнику. Як банкір і колишній Голова Національного банку, український Президент знає, що речі часто є значно більш комплексними, ніж вони виглядають на перший погляд. Під час розмови він олівцем на папері наглядно пояснює деталі про свою країну і її постраждалу економіку, яку МВФ повинен рятувати від банкрутства за допомогою кредиту в розмірі 16,4 млрд. доларів.

Через 5 років після Помаранчевої революції, під час якої він вижив після отруєння лише завдяки віденським лікарям, 55-річний Віктор Ющенко вважає, що його країна під загрозою як ніколи. Там - Європа, яка не чує закликів України, там - Росія, яка постійно провокує газові конфлікти, а там - Юлія Тимошенко, його колишня політична соратниця, яка хоче завести країну назад в авторитарну систему. Те, що сам Віктор Ющенко на виборах у січні навряд чи має шанси перемогти, є теж наслідком його задумливості, яку вважають його слабкою рисою як керівника.

З нагоди державного візиту в Україну Федерального президента Австрії Гайнца Фішера, що розпочинається у понеділок, Віктор Ющенко дав недільній “Ді Прессе” ексклюзивне інтерв’ю.

- Раніше Україна асоціювалась з Помаранчевою революцією, сьогодні - з газовими конфліктами. Через те, що ваша країна не може платити, скоро може початись нова ескалація. На що нам орієнтуватись?
- Природа проблеми української газотранспортної системи є не технічною, а політичною. І для деполітизації їй потрібна допомога Європи. Оскільки газотранспортна система - це проблема не лише України. Дуже важливо, щоб у питанні організації газового ринку Європа навчилась говорити в один голос. Для більшої газової безпеки їй потрібна цілісна конструкція із залученням України. Ми відкриті для такого багатостороннього діалогу. Але ми як волаючі в пустелі.

- До того, як Європа виробить єдину позицію, може пройти багато часу. Як зараз запобігти ескалації, яка в січні призвела до припинення газопостачання?
- Договір з Москвою, який поклав край припиненню газопостачання, принижує Україну і базується не на ринкових принципах. Отже, нестабільність була прогнозована. Звичайно, з цієї теми знову отримуватимуть політичну користь і захочуть показати Україну як ненадійного транзитера. З січня 2009 року, на жаль, Європа теж поводиться так, наче це є суто проблемою України. Напевно, не вистачає сміливості, щоб розібратися, що насправді сталося. Як ми можемо бути винними у припиненні поставок, якщо нашу ГТС ми вважаємо найкращою формою інтеграції у Європу? 45 років транзит газу функціонує без проблем, і так залишатиметься і надалі. Але є інші фактори.

- Крім російських, ще й внутрішньоукраїнські?
- Так, внутрішній газовий ринок ми повинні реформувати, модернізувати, а ціни - лібералізувати. Але уряд боїться сказати суспільству правду. Під час дебатів щодо кредиту МВФ я рекомендую виходити з одного критерію: глибокої реформи внутрішнього газового ринку.

- Моє питання стосувалося Ваших розбіжностей з керівником Уряду Тимошенко, які не обмежуються газовим сектором. Впродовж років цей тривалий політичний спір паралізує країну: колишні соратники перетворилися на ворогів? Чи це пояснюється проблемами у співвідношенні повноважень, записаних у конституції?
- З одного боку, це пов’язано з Конституцією. З іншого - з Урядом, оскільки він вже давно не є колегіальним інститутом, а зменшився до однієї солістки. Але найбільше нас розділяє ідеологічна дивергенція. Є колізія двох концепцій: з одного боку - ринкова економіка, з іншого - популістська політика Тимошенко, запізнілі реформи і адміністративне управління. Також глибока економічна криза є не лише наслідком глобальної кризи, а відсутності ринкової політики у ключових секторах.

- Популізм стоїть над ринковою економікою?
- Курс економіки будується на ілюзіях. У той час, коли Міжнародний валютний фонд прогнозує мінус вісім процентів на цей рік, Уряд говорить про зростання економіки на 0,4%. Сотні бюджетних програм не можуть бути проведені. Минулого року за один місяць уряд підвищив соціальні видатки на 73%. В кінці ми мали інфляцію у розмірі 23% - найвищу у Європі, на яку відповіли регулюванням цін. Є десятки таких рішень. У 2008 році Freedom House вперше за 18 років назвав нас репресивною економікою.

- Від розчарування очевидно зростає бажання про сильну руку. Чи несуть майбутні вибори загрозу докорінного повороту?
- Вибори 2010 року є важливішими, ніж ті, що відбулись під час Революції 2004 року. Тоді панувала ясність у розмежуванні двох систем оцінок. Ми боролися не за перемогу, а за чесні вибори і повагу до закону. Сьогодні ми бачимо, що корпоративні інтереси Тимошенко і Віктора Януковича (лідера опозиції) можуть домінувати на виборах. Жоден із них не думає, куди ітиме Україна з такими цінностями. Замість того, вони зосередились на змінах до Конституції, які є загрозою здобуткам демократії.

- У 2004 році спроба Росії керувати виборами в Україні не вдалася. Чи не здається Вам, що зараз можливості впливати у Росії зросли?
- З одного боку - ні. З іншого - в Україні з’явилась група політиків, які вимагають впливу. А саме через власні зв’язки, в той час, коли у 2004 році канал зв’язку вів у Москву через керівництво держави.

- Називають кілька причин того, що дух Помаранчевої революції був втрачений. Серед іншого, що ще на початку колишніх фальсифікаторів виборів не було покарано і не вирублено стару номенклатуру. Інші вважають, що ЄС фатально упустив можливість надати Україні сигнал перспективи вступу. Що думаєте Ви?
- Що стосується міліції, прокуратури і так далі, то проблема 2005 року є приблизно такою ж, як і 2009. Діяльність прокуратури закінчується у парламенті. У парламенті ви можете знайти людей з трьома, з п’ятьма колишніми судимостями. Помаранчеві сили мали півтора роки часу для підготовки до ефективної моделі. Я в той час (через отруєння) був змушений перенести 26 операцій. Підтримки помаранчевих сил, на які я в той час розраховував найбільше, не було.

- “Східне партнерство”, започатковане ЄС у травні, на Вашу думку є якісно новим кроком чи лише старим вином у новій посудині?
- Це є доброю платформою. Але коли я думаю про відносини з ЄС, у мене серце кров’ю обливається. Через економічну кризу Європа може втратити в економічних чи політичних якостях. Європі не вистачає стратегічних рішень. Вона повинна думати про те, чи хоче вона посилити свою геополітичну вагу. Я вважаю, що Європа була би політично ефективнішою, якби розширила свою стабілізаційну політику і європейські принципи на всю Східну Європу.

- Ви маєте на увазі розширення у формі прийняття нових членів?
- Так. Україна з її 46-мільйонним населенням є сьогодні хорошим тестом для європейської політики. Питання, куди сьогодні прямує Україна, є питанням для Європи. Якщо ми не керуватимемось спільними принципами, наступить хаос. І так само, якщо Україна рухатиметься назад до “Радянського Союзу”, чого багато хто хоче. Але я цього не хочу. Як європеєць, я переконаний, що наше місце завжди було у Європі і за останні 4 роки ми досягли того, що за 17 років до цього було неможливим. Проте, багато хто у Європі бачить це не як рівне партнерство, а як вулицю з одностороннім рухом. Питання зовсім не в тому, коли ми станемо членом ЄС. Якщо говорити про те, як каспійська нафта найкоротшим і найдешевшим шляхом потрапить до Європи, власне, через Україну. Якби не було політиків, нафтопровід вже би давно працював.

- Чи перейшла Україна вже найнижчу точку фінансової кризи?
- Проблему торгівельного і платіжного балансу легко подолати за допомогою грошей МВФ. Але велика небезпека захована у дефіциті бюджету, який є значно більший, ніж зазначається офіційно. Найгірше, що немає уявлення про справжній дефіцит. А також, що Уряд ще не почав рекапіталізацію банківської системи. Ресурси для цього є. Чого немає, це оцінки ключових макроекономічних процесів і розуміння, що є наслідком, а що - причиною. Якщо рекапіталізація не буде проведена у липні, то домашнє завдання для кредитної програми МВФ можна вважати невиконаним.

Джерело: Офiцiйне Інтернет-представництво Президента України
Обговорити на форумі