Безкарне вбивство на Прикарпатті

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-07-04 10:03:42

Ця трагедія сталась у Тлумачі ще 2002 року. Вночі з 18 на 19 жовтня вбили неповнолітню Людмилу П. Удень звістка про це сколихнула містечко. Й оперативники місцевого райвідділу міліції взялися розслідувати резонансний злочин, як мовиться, по гарячих слідах.

Проте й досі вже майже семирічні зусилля правоохоронців області знайти й домогтися покарання винних не увінчались успіхом.

Правда, в самих міліцейських колах дотримуються дещо іншої думки. “Я на своїй посаді, вважаю, зробив усе можливе, щоб жахливий злочин було розкрито”, – заявив в інтерв’ю районній газеті “Злагода” 16 лютого 2008 р. тодішній начальник Тлумацького РВ УМВС в Івано-Франківській області Олег Цимбалюк. На той час співробітники карного розшуку вже арештували трьох молодиків, підозрюваних у причетності до злочину. Невдовзі до них додали ще одного. Комусь із них інкримінували зрвалтування, іншому – лише те, що не повідомив про злочин. Але найтяжча вина лягала на п’ятого, котрого ще розшукували, оскільки він перебував на заробітках за кордоном.Проте й без нього, тобто за відсутності одного з підозрюваних, справу таки передали до суду. Однак через недотримання міліцейськими слідчими якихось процедурних моментів дату її слухань усе переносили й переносили. і нарешті аж 3 лютого 2009-го Калуський міськрайонний суд розглянув справу. Але… направив її для проведення додаткового розслідування. Цю ухвалу суду першої інстанції.

7 травня залишив без змін Апеляційний суд Івано-Франківської області, коли розглядав і не задовольнив прокурорське оскарження її.

Чому ж справу повернули на додаткове розслідування? Бо суд першої інстанції, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, “вказав на неповноту і неправильність досудового слідства” – констатує ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області. В ході судового слідства з’ясовано, йдеться в тому документі, “суперечності, що мають суттєве значення для прийняття рішення, а усунути їх в судовому засіданні неможливо”. Тому суд і доручив слідчому управлінню УМВС в області перевірити й уточнити ряд “фактичних даних”.

Справляє враження вже сам перелік судових доручень та рекомендацій. Приміром суд констатує, що замордували неповнолітню в квартирі № 18 на вулиці 1 Травня, 4-а, що на околиці міста, як і стверджується в матеріалах кримінальної справи, а відтак перевезли-перенесли її тіло до недобудованого житлового будинку № 10 на вулиці Кармелюка в центрі (!) Тлумача, де заховали на п’ятому поверсі. Але все ж судді доручили “розслідувати обставини щодо розміщення трупа на п’ятому поверсі, а особистих речей потерпілої на другому” тієї самої незакінченої споруди № 10. Чому ж доти це не з’ясували?

Більше того, суд рекомендував “встановити та допитати” одну дівчину, прізвище якої з етичних міркувань не вказуємо, котра проживала у тій злощасній квартирі № 18 і повернула ключі від неї власникові помешкання до 18-19 жовтня. Адже в одних матеріалах карної справи йдеться, що після цієї особи в названій оселі “проживали працівники міліції(!)”, а в інших – що на момент злочину помешкання винаймали п’ятий підозрюваний разом із громадянкою К., котра виступала в суді як свідок злочину. Тож суд доручив усе-таки “встановити, хто проживав у цій квартирі після передачі ключів власникові та в який період”. Але чому цього не зробили ще під час розслідування вбивства?

Суд рекомендував також “встановити особу”, яку один зі свідків бачив уночі на 19 жовтня разом зі ще живою П. біля будинку на вул. Кармелюка (!). Як пояснює свідок, він зустрів на хіднику потерпілу, “яка йшла із незнайомим йому чоловіком”, котрий “був міцної тілобудови, високий, волосся темного кольору, одягнутий в куртку з піднятим коміром”. (Судячи з усього, під цей опис не потрапляє жоден із п’яти підозрюваних арештантів). А коли, розповідав далі той свідок, він повернувся на вул. Кармелюка на автомобілі, то вже не побачив ні потерпілої, ні її супровідника, хоча з моменту зустрічі з ними минуло не більше п’яти хвилин. Такі показання, наголосив суд, свідок давав і під час досудового слідства. Але правоохоронці їх не перевірили. Тому суд “обррунтовано” доручив слідчим не лише встановити особу, знайти того, хто прогулювався з Людмилою П. нічним Тлумачем за годину-другу до її вбивства, а й допитати “чоловіка міцної тілобудови” “щодо обставин злочину”.

Впадають в око й інші неоковирності. Скажімо, одна зі свідків розповіла суду, що жертва перебувала у “близьких стосунках” з певним парубком (прізвище його теж не розголошуємо), з котрим, мовляв, і “спілкувалася в той вечір”. Однак органи досудового слідства цю обставину не вивчали, покази в “того хлопця” не відбирали жодного разу, отже, резюмував суд, “слід допитати його”ѕ Словом, “як видно з матеріалів кримінальної справи”, – висновує ухвала Апеляційного суду, яку цитуємо далі з незначними стилістичними поправками, – “відсутні будь-які інші докази щодо обставин вчинення злочину, крім показань, які не збігаються між собою, самих підсудних, що їх вони давали під час адміністративного арешту, і з котрими проводили слідчі дії як зі свідками без участі захисників, чим порушено їхнє право на захист”.

Отож виходить так, що в матеріалах карної справи, як випливає з судової ухвали, допущено більше кричущих огріхів, ніж наведено доказів. Чи змінить цю картину додаткове розслідування? і доки воно триватиме? Адже громадськість Тлумача, родина вбитої дівчини чекають на справедливе покарання винних у трагічній загибелі Людмили П., незалежно від того, хто скоїв той жахливий злочин.

Автор: Василь МОРОЗ
Джерело: Галичина
Обговорити на форумі