Що робити, коли люди вже знають, що є в газеті?

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-06-17 09:23:44

Читач, що має мобільний телефон і ноутбук, знає нині більшість заголовків газет, перш ніж вони потраплять до кіосків. Чи це значить, що їхній друк втрачає сенс? – Ні! – каже Маріо Ґарсіа, експерт із дизайну газет.

Він невисокий, має великий ніс і жваві чорні очі. У чорному шикарному костюмі, у рожевій краватці та із золотим браслетом на руці він виглядає наче мешканець Гавани з 1930-х років. Маріо Ґарсіа [Mario Garcia] 61 рік, але попри це він із легкістю користується цифровими ґаджетами – ноутбуком, телефоном, фотоапаратом, відеокамерою, mp3-плеєром iPod і пристроєм для читання текстів та книжок Kindle. Він записує відео і завантажує його на YouTube, має профіль на Facebook, користується Twitter та регулярно пише у блог. “Без цього я не міг би встати і виступати перед людьми. Я був би старими меблями”, – пояснює він, посміхаючись від вуха до вуха.

Хоча його фірма Garcia Media відома перш за все як місце, де виникають новаторські графічні оболонки, її шеф невпинно підкреслює, що за освітою є перш за все журналістом, а не дизайнером. І він допомагає газетам, які – як і він сам – хочуть знайти місце у новій, цифровій реальності. Послугами Маріо Ґарсії користуються такі видання, як The Wall Street Journal, Die Zeit чи Paris Match.

Маріо Ґарсіа повторює: цикл життя інформації змінюється, і газети повинні до цього пристосуватися. “Раніше журналіст не міг оприлюднити текст, поки не знав на цю тему всього. Нині він повинен написати коротку інформацію відразу, як сталася подія. Це величезна зміна”, – відзначає Ґарсіа. Сьогодні інформація починає життя в інтернеті, тому багато газет повторює новини, які їхній читач уже прочитав в інтернеті. Як цього уникнути?

У березні 2007 р. кур’єрська компанія UPS анулювала замовлення на літаки A380, які виробляє Airbus. Того самого дня The Wall Street Journal підготувала про це інформацію і опублікувала її на своєму інформаційному порталі. Наступного дня читачі паперового WSJ прочитали такий заголовок: “Анулювання замовлення UPS не таке страшне для Airbus”. Це вже була не інформація, а аналіз. Так само газета зробила у вересні минулого року, коли неочікувано пішов у відставку Роберт Нарделлі, президент американського концерну Home Depot. Наступного дня заголовок звучав так: “Куліcи раптового відходу Нарделлі”. “Ми знаємо, що ви знаєте, отже, зараз дізнаєтеся ще більше”, – коментує Ґарсіа стратегію WSJ.

За його словами, шукаючи інформацію в інтернеті, люди виробляють певні навички, і надалі переносять їх на паперову газету. Це означає, що перша сторінка газети повинна дедалі більше нагадувати головну сторінку інтернет-порталу. “Перша сторінка є лише картою подорожі, люди вже не очікують від неї інформації, і я глибоко у цьому переконаний”, – підкреслює Ґарсіа і знову вказує на WSJ, який половину першої сторінки присвячує скороченим новинам, що знаходяться на подальших сторінках газети. І вона це робить уже 81 рік. Видавець прийняв це рішення, тому що вважав, що його читачі мають дуже мало часу на перегляд усієї газети сторінка за сторінкою. “Так склалося, що вони ідеально вгадали з цим у нинішні часи”, – вважає Ґарсіа.

Думати, як читач

Вадім Макарєнко: Ви стверджуєте, що газети не помруть, тим часом із досліджень випливає, що вони постійно втрачають читачів. То як воно є насправді?
Маріо Ґарсіа, керівник та засновник компанії Garcia Media: На жаль, багато з них помре, але найкращі протримаються завдяки тому, що інвестують у нові ЗМІ. На мою думку, до грудня з ринку зникнуть чергові 6-7 американських газет. На продаж виставлені Miami Herald, Los Angeles Times, Chicago Tribune – але ніхто їх не хоче. І цей список можна продовжувати, але багато також виживуть. І знаєте де? В регіонах. Трохи легше буде тижневикам, а також тим газетам, які інвестують у випуски на вікенд. У буденні дні задовольнятимуть потреби читачів через інтернет, а на суботу і неділю даватимуть їм поважне вікендове число.

Регіональні видання? У Польщі регіональні видання до зірок не належать.
Але такі газети перебувають у кращому становищі, оскільки їхнє поле боротьби набагато менше, ніж у випадку загальнонаціональних газет. У майбутньому ніхто не буде в стані продавати новини зі світу, не можна буде заробляти також на іноземних економічних чи спортивних новинах. Все це є вже в інтернеті та в електронних ЗМІ, крім того швидше, ніж триває друк газети. Але ніхто швидко не зробить інформацію про місцеву баскетбольну чи футбольну команду, про проблеми з міським транспортом або про виставки в місцевих галереях. Окрім місцевої газети. Тому такі видання, як New York Times чи Washington Post, повинні будуть забути про свої прагнення та зосередитися на міській тематиці.

А The Wall Street Journal? З успіхом продає глобальні економічні новини.
Не можна її порівнювати з іншими великими газетами, оскільки вона спеціалізується на економіці. Її читачі просто повинні читати газету, щоб вижити.

Але чи обов’язково у паперовій версії?
Тому The Wall Street Journal чинить мудро, беручи гроші за свою інформацію в мережі. Крім того, її редакція вміє запропонувати читачеві щось більше, ніж швидкі новини, доступні в інтернеті. У свою чергу, New York Times має проблеми. Козирями видання є унікальний портал та прекрасний мультимедійний контент. Але паперова газета залишається дуже консервативною. Я дивлюся на першу сторінку і бачу, що редактори NYT досі вважають, що новина дня майже повністю повинна бути на ній. Нині перша сторона повинна перш за все інформувати про те, як рухатися газетою.

Згідно з Вашою думкою, читачі The Wall Street Journal нають аж 60% заголовків, що знаходяться в газеті, перш ніж та потрапить до кіоску. Для чого, отже, робити газету, якщо все відомо з мережі?
Що ж, потрібно піти на крок далі, і The Wall Street Journal власне це зробила. Вони вже не пишуть у газеті про те, що індекс Доу-Джонс [Dow Jones] впав на чергові 20 пунктів, це вже є в інтернеті. У паперовому виданні вони мають п’ятірку експертів, яка аналізує це в різний спосіб і пояснює, що стоїть за падінням і чи охоплює воно всі галузі, а також те, що може з цього випливати. Крім того, філософія журналістики повинна змінитися. Газети повинні почати цікавитися тим, що відбувається у соціальних мережах чи блогах. Це вже не можна ігнорувати. Подивіться на Twitter чи Facebook – там нині люди висловлюють свої емоції. Газети хочуть мати велику, видиму новину і проходять повз малі речі та важливі хвилини для їхніх читачів. “Мій кіт має депресію”, – пише користувач Facebook, і раптом отримує кількасот порад від інших людей, створюється якась група. Журналіста це не обходить, але я повторюю: “Ми живемо в інший час”. Люди відповідають на такі повідомлення, отже, це для них важливо. ЗМІ повинні нарешті це помітити.

Це тому The Wall Street Journal пише на першій сторінці, що мільйони американців ненавидять коріандр і засновують групи підтримки на Facebook?
Власне! Це економічна газета, але її репортери знають, що пульс світу б’ється не тільки на біржах, але й також у Twitter чи Facebook. Я сам користуюся цими порталами. І що я на них роблю? Я розповідаю історії, тобто роблю те, чого я вчився. Шкода, що мені не є нині 25 років! Журналіст майбутнього вмітиме розповідати історії у кожному з можливих форматів. Використовуватиме мікрофон і камеру і вмітиме підготувати матеріал для YouTube. Вестиме блог і буде готовий до обслуговування довільної події за допомогою Twitter, в якому має у своєму розпорядженні 140 знаків. Роками я викладав у Сиракузському університеті, і зараз я вживаю Twitter для викладання. Підготувати урок і вкластися у 140 знаків, оце виклик! Сідаєш і редагуєш, редагуєш, редагуєш. Аж врешті виходить. Я роблю по 8-9 таких речей щодня. Я хочу дійти до тисячі, а потім зробити з цього книжку.

І Ви вважаєте, що одна особа зможе засвоїти усі ці навички?
Звісно. Я сам це роблю. Моя порада: ставати перед камерою чи мікрофоном і говорити. Адже наша професія полягає у розповіді. А як і де ми це робимо, це вже другорядне питання. Нині вже, напевно, жоден журналіст не вірить у те, що інформація не існує, поки не буде опублікована на папері. Чи ви знаєте скільки рядків тексту зазвичай вміщується на екрані комп’ютера?

Ні.
21. Потім читач має пересувати курсор, щоб читати далі. Пам’ятаючи про це, варто вміщати у тексті у кожен 21 рядок щось, що підтримає увагу читача. Наприклад, коли я пишу у своєму блозі і бачу, що я вже у цій точці, я маю щось зробити. Наприклад, поставити запитання “Що далі з New York Times?”

Ми можемо ставати на вуха, щоб задовольнити нашого читача. Але дуже важко його переконати, аби він платив за наші історії в інтернеті.
Ех, це зміниться! Американці першими почали відкривати доступ до новин задарма і будуть першими, хто почне брати за них гроші. Інформація не існує сама по собі, люди її потребують. Буде достатньо того, що всі видавці почнуть брати гроші за перегляд своїх матеріалів у мережі, і люди почнуть платити. Як на мене, це виглядатиме більш-менш так само, як і у випадку продажу музики в магазині iTunes. Євро тут, євро там – і є що почитати.

Але це розкладе продукт, яким є газета.
Такими будуть наслідки. Ніхто не купуватиме всієї газети. Ми зможемо заплатити лише за тексти про країну або за відділ культури. Решту – якщо не є нам потрібною – ніколи нам не продаватимуть.

Це знищило музичну галузь.
Мені так не здається. Я щасливий, коли можу купити тільки одну пісню Даяни Кролл, а не весь диск. Я розумію, що студії не тішаться з цього приводу, але це, напевно, єдиний спосіб, щоб як-небудь вижити. Ви є журналістом-інтелектуалом, який не думає як читач, це я вже бачу. Є маса людей, які читають спортивні новини в USA Today, блок культури – у New York Times, а економічні новини беруть із The Wall Street Journal. Я так роблю, Ви так робите, інші так роблять, отже, чому ми критикуємо декомпозицію газети, завдяки якій читач є одночасно редактором?

Тому що в нас немає серйозної формули, як заробити на цьому.
З’явиться! Я прошу не засмучуватися. Австрійська економічна газета WirtschaftsBlatt вже тестує нові ідеї, наприклад, стягування плати за щоденну розсилку. Ми говоримо тут про суми близько 1 євро щомісяця.

Автор: Вадім Макарєнко [Vadim Makarenko]
Назва оригіналу: Co robić, gdy ludzie już wiedzą, co jest w gazecie?
Джерело: Gazeta Wyborcza, 12.06.2009
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група
Обговорити на форумі