Із тисячі дітей 15 відсотків дітей Калущини мають високий рівень схильності до самогубств.
Безпосереднім приводом до написання цієї статті стали результати психологічного дослідження, яке проводили практичні психологи загальноосвітніх закладів міста з метою виявлення дітей суїцидального ризику. Як повідомила методист методкабінету управління освіти міської ради Іванна Гриців, із 1054 учнів восьмих та дев’ятих класів, які взяли участь у тестуванні, у 166 (15,8%) рівень схильності до суїцидальної поведінки — високий. Оскільки зараз настала пора літніх канікул, відпусток, то з метою психологічної профілактики та корекції суїцидальних тенденцій в учнівської молоді психологічна служба міста надає рекомендації батькам, як їм поводитися, коли зауважать у поведінці своїх дітей таку схильність.
Ці підлітки перебувають у кризовому стані, потребують підтримки оточення, членів родини, педагогів, однодумців, корекційної роботи психолога, присутність якого у навчальному закладі надзвичайно важлива, каже І.Гриців. Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування в сім’ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності, самоповаги дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки дитини, рекомендує методист, батькам варто завжди підкреслювати все добре й успішне, що їй властиве. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан. Не варто чинити тиск на підлітка, висувати надмірні вимоги до навчання, життя тощо. Батьки повинні демонструвати дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять. Приймайте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтеся її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини, продовжує І. Гриців.
Тактовно й розумно підтримуйте усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішної власної діяльності і життєдіяльності. Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя та праці, виробити власну життєву позицію. Якщо ж ви помітили, що у дитини є певні проблеми, і ви не знаєте, як їй допомогти, то найоптимальнішим варіантом буде звернення до практичного психолога навчального закладу. Він професійно подбає про дитину, допоможе подолати труднощі, гострі ситуації життєвої кризи.
Як же поводитися батькам у випадку, коли діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай? Практичні психологи радять залишатися самими собою, щоб дитина сприймала батька чи матір як щиру, чесну людину, якій можна довіряти. Дитина має відчувати себе на рівних з батьками, як з друзями, що дозволить встановити з донькою або з сином довірливі, чесні стосунки. Важливо не те, що говорять старші, а те, як вони це говорять: чи є в голосі батька або матері щирі переживання, турбота про дитину.
“Майте справу з людиною, а не з “проблемою”, наголошує батькам І.Гриців, говоріть з дитиною на рівних, не припускайтесь діяти як вчитель або експерт чи розв’язувати кризу прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати вам і сину чи доньці. Виявляйте щиру участь та інтерес до дитини, не вдавайтеся до допиту з пристрастями, задавайте прості, щирі запитання (“Що трапилося?”, “Що відбулося?”), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, “розслідувальні” запитання. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі”.
Батькам треба намагатися побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, прийняти її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче. За словами методиста, батькам варто надати сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді навіть тоді, коли вважають, що знають вихід із кризової ситуації. Ваша роль, наголошує вона, полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, яка страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадним і нерозумним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінювати життя — ваш син або донька врятуються самі й врятують своє життя: слід тільки довіряти їм. І останнє — якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або відбулася спроба, то, як стверджують фахівці, першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з дитиною і водночас здолати страх перед бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію. До речі, іноді корисною стає невербальна комунікація — жести, доторкання тощо. Якщо батьки відчують, що дитина начебто відвертає їхню допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її. Тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідна м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття та любові, наголошує І.Гриців.
Автор: Дарія МЕЛЬНИК, “Дзвони Підгір’я” для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі