Виховне роззброєння. Америка готова скорочувати ядерний потенціал

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-06-01 12:48:02

Америка готова скорочувати ядерний потенціал, очікуючи від Росії підтримки по Ірану і хорошої поведінки у Закавказзі.

Минулого тижня в Москві відбувся перший повноцінний раунд російсько-американських переговорів про новий договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО).

Попередній договір СНО-1 був підписаний ще за радянської влади, і 5 грудня його термін закінчується. У СНО-1 закладена можливість його продовження за згодою сторін, але Москва на це нізащо не погодиться, оскільки договір не дає розгорнути ракети “Тополь-М” із головними частинами індивідуального наведення, що розділяються (РГЧ ИН [разделяющиеся головные части индивидуального наведения]). Уже вирішено, що одразу після 5 грудня буде розгорнутий полк ракет із РГЧ ИН, які офіційно називаються РС-24.

Підписаний у 1993 р. договір СНО-2 не набув чинності та відмінений. Договір СНП (про скорочення стратегічних наступальних потенціалів), підписаний у Москві у 2002-у, який начебто діє до 2012-го, – лише декларація про наміри на трьох сторінках, яка оголошує про скорочення боєголовок обох сторін до 1700-2200, але повністю спирається на засоби контролю, верифікації та підрахунку СНО-1. Тому 5 грудня СНП неодмінно вирушить на сміття разом із СНО-1. Залишилося лише півроку, щоб підготувати новий СНО, в іншому випадку не буде жодного контролю над ядерними озброєннями РФ і США.

Оголошено, що переговори у Москві були успішними. З обох сторін помітне бажання досягти успіху, і вже в принципі узгоджена нижня планка стратегічних ядерних боєголовок – по 1500. Російських переговорщиків очолює Анатолій Антонов. Американських – Роза Готтемюллер, яка при президентові Клинтону була заступником міністра енергетики з ядерних питань, потім багато років очолювала Московський центр Карнегі.

На початку липня до Москви має приїхати сам Обама, і сторони збираються оголосити про суттєвий прогрес у переговорах, чого цілком можна досягти. Інша справа, що узгодити до грудня всі деталі нового СНО буде дуже складно. Існує безліч важливих технічних деталей, які вимагають ретельного опрацювання. Крім того, незважаючи на принципову згоду сторін про скорочення арсеналів до 1500 одиниць, існують серйозні політичні та воєнно-технічні розбіжності.

СНО-1 готували майже рівні за силами США та СРСР, остаточно підводячи підсумок “холодній війні”, виходячи зі спільного бажання закінчити гонку ракетно-ядерних озброєнь, яка розоряла. Сучасна Росія за всіма параметрами у багато разів слабша за США, розрив збільшується і найближчими десятиліттями може стати зовсім непристойним. При цьому основна наша стратегічна мета – зберегти, незважаючи ні на що, загальний стратегічний паритет, насамперед за допомогою нового договору СНО. Росія відчуває труднощі й переживає все більше образливих невдач, намагаючись створити нові міжконтинентальні засоби доставки ядерної зброї на заміну старих радянських ракет, літаків і ядерних підводних човнів, які стають непридатними.

Поки російський ракетно-ядерний потенціал повільно, але впевнено деградує і знижується, в американців немає технічних проблем із підтримкою будь-якого бажаного рівня розвернутих стратегічних боєголовок. Зараз вони оголосили, що добровільно знизили рівень розвернутих бойових блоків до 2200 у відповідності до СНП. Наші хочуть задля збереження паритету примусити американців не лише знімати на склад боєголовки, але під строгим контролем ліквідувати як носії стратегічної дальності, так і боєголовки. Сучасна Росія не в стані підтримувати паритет за рахунок виробництва нової сучасної зброї – отже, треба постаратися поставити США у ту ж позицію за допомогою юридично зобов’язуючого договору. Крім того, Москва хотіла б пов’язати новий СНО з обмеженням перспективних американських систем ПРО, особливо запланованих до розгортання у Польщі та Чехії.

В Пентагоні і в Державному департаменті прекрасно розуміють, що Росії новий СНО потрібен набагато більше, ніж США, але згодні на певні поступки з надією, що у відповідь Москва підтримуватиме Вашингтон по іранській ядерній програмі та в Афганістані, а також поводитиметься стримано у Закавказзі. В принципі можуть дати усні запевнення, що ПРО у Польщі та Чехії наразі не будуть розгортати. При цьому всі у Вашингтоні розуміють, що жодні юридично зобов’язуючі угоди, які принципово обмежують майбутній розвиток глобальної системи ПРО, не мають шансів на ратифікацію в сенаті. В Москві, схоже, вважають, що в умовах кризи Америка має бути більш згідлива, а у Вашингтоні вважають, що саме ослаблена кризою Росія повинна обмежити свої претензії. Раніше, посварившись зі США, Москва шукала підтримку в Європі, де президента Джорджа Буша дуже не любили. Але напружений саміт ЄУ в Хабаровську минулого тижня показав, що стосунки з Європою не надто добрі і покращити їх буде дуже нелегко. Сьогодні в ядерну війну Росії з Заходом не вірить ніхто й ніде. Якщо до грудня СНО не підготують – жодної трагедії. Нової гонки ядерних озброєнь не може бути, оскільки Росія не здатна в ній брати участь, а США це не потрібно.

Посварившись через газ та енергетичну хартію з ЄУ, а з НАТО через Грузію, Москва виявилася як ніколи близька до довгострокової міжнародної ізоляції. У цих умовах означити прорив у двосторонніх відносинах із США дуже своєчасно. Відкладені у багаті роки державні резервні фонди стрімко тануть. Якщо швидкого виходу з міжнародної кризи не буде, доведеться починаючи з наступного року шукати на Заході фінансову допомогу, що означає відповідно корегувати зовнішню, внутрішню й економічну політику. У Вашингтоні це загалом розуміють і готові чекати, поки в Москві нарешті усвідомлять нову реальність. При цьому не забувають вказати, що є в США й інші сили, які вимагають негайно і жорстко поставити Росію на місце. Мета адміністрації Обами – якомога швидше і дохідливіше показати росіянам, що інших друзів у них немає, і краще домовлятися по-хорошому. Так вів свою східну політику Клинтон при Єльцині.

Автор: Павєл Фельгєнгавер [Павел Фельгенгауэр]
Назва оригіналу: Воспитательное разоружение
Джерело: Новая газета, 29.05.2009
Зреферувала Юлія Павлишин, Західна аналітична група
Обговорити на форумі