Пластуни таборували у військових льотчиків

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-04-04 03:51:01

Представники пластунського табору “Чота крилатих” Національної скаутської організації стали гостями 114-ї бригади тактичної авіації, що дислокується в Івано-Франківську. 22 хлопців та дівчат з Рівного, Львова, Коломиї та Івано-Франківська є частими відвідувачами військовослужбовців.

– У минулому році ми відвідали одну з аеромобільних бригад Збройних Сил України, – розповів референт летунського пластування Олександр Красили. – Тепер ми попросили командування авіаційної частини розповісти нам про особливості служби військових крилатих захисників неба. І щиро вдячні за те, що командир частини полковник Сергій Биховець відгукнувся на наше прохання. Нас цікавлять саме ті війська, які пов’язані з повітрям, польотами, адже саме це є спеціалізацією нашого табору.

Пластуни ознайомилися з територією частини, військові льотчики розповіли їм про надзвичайну та трагічну історію споруд, що колись були тюрмою, а в часи Великої Вітчизняної війни – німецьким концтабором. Юним гостям запропонували переглянути документальний фільм про повсякденне життя особового складу частини, який власними силами відзняли льотчики.

Втім, найбільше вразила молодь зустріч з пілотами. Запланована на менш ніж тридцять хвилин, зустріч із справжніми бойовими льотчиками затягнулась мало не на годину. Адже пластуни буквально засипали авіаторів питаннями. Їх цікавило абсолютно все: як діє перевантаження, скільки часу може провести літак у повітрі, які завдання можна виконувати за допомогою винищувачів МІГ-29, що стоять на озброєнні в цій бригаді, чи беруть дівчат у військові льотчики, і що для цього потрібно.

– Я відверто здивований тим, як діти цікавляться нашим життям, – зазначив згодом командир ескадрильї підполковник Вадим Головцов. – Видно, що вони підготувались, коли йшли до нашої частини. Адже питань було багато і всі вони були, як то кажуть, “по темі”. Я вже давно не зустрічав, щоб школярі з такою щирістю захоплювались романтикою неба. Це по-справжньому приємно бачити, що такі діти все ще є, і, можливо, хтось із них згодом поступить у вищі військові навчальні заклади і прийде нам на заміну.

Однак не тільки цим здивували пластуни військовослужбовців. На території частини вони рухались чітким строєм, крокуючи в ногу. Їхню дисциплінованість і швидкість виконання наказів командира можна поставити у приклад багатьом військовим підрозділам. Після смачного обіду в солдатській їдальні (який, до речі, пластуни почали і закінчили молитвою) їх запросили відвідати військовий аеродром. Спочатку вони потрапили до техніко-експлуатаційної частини авіаційної техніки, де механіки розповіли їм та показали на справжньому винищувачі, як працюють різноманітні вузли та агрегати літака. Діти могли не тільки подивитись зблизька та торкнутись грізної машини, але й посидіти у кабіні винищувача, взяти до рук штурвал та подивитись у приціл. Після цього вони пішли до командного диспетчерського пункту. Тут їм розповіли і навіть зімітували роботу військових диспетчерів та показали, яким чином працюють прилади спостереження та контролю за літаком у повітрі.

А на завершення пластуни потрапили до парку бойових машин, де побачили, яким чином проводиться сезонне обслуговування техніки. Особливе захоплення у пластунів викликав трактор, у якого замість звичайного двигуна стоїть авіаційний. Діти розцінили це як своєрідний військовий першоквітневий жарт. Однак їх дивуванню не було меж, коли заступник командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення майор Сергій Дерев’янко розповів, що це справжня машина, завдання якої – прибирання злітної смуги аеродрому.

– Мені було дуже цікаво побувати в цій частині, – розповіла пластунка Дзвенислава Петришин. – Я вперше побачила військовий літак так близько. Чомусь у кіно та по телебаченню він здавався мені якимось велетенським, та насправді виявився невеличким і граціозним.

– Я теж уперше побачив справжній винищувач, – розповів пластун Микола Яриновський. – І можу сказати, що коли береш у руки штурвал, то серце починає битись якось швидше. Так і хочеться, щоб літак відірвався і піднявся у повітря. І ще я не думав, що навіть один виліт літака – це така складна і копітка справа, в якій задіяно чимало людей. Для мене це справжнє відкриття.

Екскурсія частиною затягнулась на весь день. Однак пластуни нічим не виказали своєї втоми, а наприкінці подякували військовослужбовцям та керівництву 114-ї бригади тактичної авіації за змістовні та цікаві розповіді.

Автор: Тарас ГРЕНЬ (на фото), підполковник, Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України
Обговорити на форумі