Нема ручок - нема цукерочки, або дитячі програми на українських телеканалах

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-04-02 07:00:13

Державні канали хочуть, але не можуть, бо не мають грошей; комерційні можуть, але не хочуть, бо немає перспектив заробітку. Огляд плачевної ситуації з дитячим мовленням в Україні.

Кожний суботній і недільний ранок у нашій родині починається однаково. Ледь перевалить за сьому ранку - прокидаються двоє чотирирічних синів і починають гасати по коридору, наздоганяючи один одного. Щоб малеча не розбудила сусідів, звертаємося по допомогу до “теленяні”: швиденько вмикаємо телевізор. Ми з чоловіком свідомі того, що сучасне телебачення більше шкодить дитині, ніж розвиває її, але все одно шукаємо в ньому порятунку, намагаючись ще хоч із півгодинки подрімати. Вмикаючи телевізор, я наївно намагаюся знайти хоча б якісь дитячі програми на різних каналах, які транслюються через супутник зрозумілою для дітей мовою (для наших рідною є українська, російську вони теж уже розуміють). Утім, формуючи сітку мовлення, програмні директори, здається, й не здогадуються, що є діти, які у вихідний не хочуть спати не те що до дев’ятої ранку, а навіть до восьмої. Ми пояснюємо дітям: дядя не хоче ставити мультики чи дитячі фільми, бо він ще спить. І вмикаємо DVD-програвач із мультиками, які вони вже бачили разів зо двадцять. Дитячі ж програми у вихідні з’являються в ефірі зазвичай після 9-ї.

Що ж наразі відбувається з дитячим мовленням в Україні? Як зауважив гендиректор “1+1” Олександр Ткаченко, “дитяче мовлення різне буває…”. Буває, але не в Україні.

Подачки від загальнонаціональних каналів

Якщо проаналізуємо найдоступніші для загалу загальнонаціональні канали, то, згідно з ліценціями Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, дитячі програми в їхньому ефірі мають бути щодоби (від 30 хвилин до двох годин). На практиці ж у програмних сітках деяких каналів їх узагалі не передбачено. До того ж, слово “програми” канали чомусь переважно розуміють як “мультфільми”, тимчасом як Нацрада вважає, що це мають бути саме програми.

“1+1” та “Інтер”, схоже, не надто переймаються потребами дитячої аудиторії. Наразі в телепрограмі “1+1” можна знайти по буднях о 7-й ранку мультфільм, а на вихідні - лінійку мультсеріалів із 10.15 до 12.40 та один художній фільм-казку о 6.20 недільного ранку. Утім, Олександр Ткаченко переконаний: на каналі є дитяче мовлення. “В нас є дитяче мовлення, інша справа, яким йому взагалі треба бути, - каже пан Ткаченко. - В світі першу скрипку в цьому завжди грає державне чи суспільне телебачення”.

На “Інтері” вважають, що умови ліцензії сумлінно виконуються: щосуботи виходить шоу “Найрозумніший” і щонеділі - його повтор. Ще по буднях “Ранок із “Інтером”” приділяє молодому поколінню кілька хвилин в окремій рубриці. Для формальності на сайті телеканалу названо ще два мультсеріали, які йдуть о четвертій та п’ятій ранку. Цікаво, чи дивляться ці мультики діти тих, хто додумався їх поставити о такій порі?

З телеканалів холдингу Пінчука найбільш дитячим можна вважати Новий. Канал має стабільну лінійку мультсеріалів в обідню пору по буднях та недільного ранку. Це переважно куповані мультики непоганої якості.

“С точки зрения общей доли мы меряемся по 14-49. Детская аудитория до 14 лет рекламодателей не интересуют никоим образом. Но мы это делаем, потому что мы знаем, что если те дети, которым сейчас по 10-12 лет полюбят наш канал, то через 2-3 года будут оставаться на этой кнопке. Мы стараемся ставить только качественный продукт для детской аудитории, которая для нас всегда была очень значима. Мы не хотим с ней расставаться, хотя последнее время стало очень тяжело держать детское вещание”, - розповідала голова правління каналу Ірина Лисенко.

У ліцензії СТБ узагалі немає дитячих програм, але в їхній телепрограмі можна знайти слот по вихідних (о 5.50!) “Наші улюблені мультики” та о 7.30 “Еники-беники”. За словами прес-служби, це радше сімейна, ніж дитяча програма (ми її справді дивимося всією родиною). Гадаю, будь-якій людині цікаво спостерігати, як діти трьох-п’яти років намагаються пояснити, наприклад, слова “жадібність” чи “банк”, не називаючи їх.

Телеканал ICTV також оригінальністю не вирізняється, робить для дітей “усе можливе”, транслюючи по буднях із самого рання (о 6.40) мультсеріал. Гендиректор каналу Олександр Богуцький вважає, що дитяче мовлення - це окремий напрям, і кожен до нього може підходити по-своєму, почуваючись упевнено й комфортно. “Цей рік дуже непростий, тому говорити про якісь свої програми чи про власне виробництво взагалі не варто, - каже пан Олександр. - Якщо ж говорити про прості форми (наприклад, мультфільми), то вони є мінімальним пакетом в ефірі кожного каналу. Далі все залежить від можливостей кожного каналу: купити сучасні чи менш сучасні мультфільми. Якщо ж говорити загалом про державне дитяче мовлення, то є багато прикладів різних країн. Якщо ви мене запитаєте, що є важливішим для української держави: український міжнародний канал чи дитячий, то я вважаю, що дитячий”.

Тепер про рекордсменів. На ТЕТі, відповідно до ліцензії, тривалість дитячого мовлення - півтори години. На сьогодні це “Вечірній мультик”, “Ранковий мультик”, “Мультяшний підвечірок”, “Ретро мультик”, науково-пізнавальна програма для дітей про природу “Марві Хаммер” та дитяче шоу “Пустотливі пальчики”. Тривалість кожної програми - півгодини.

“Але якщо говорити про всі програми, розраховані на дитячу й підліткову аудиторію, - мультиплікаційні фільми, дитячі телесеріали, то їхня частка в ефірі ТЕТ значно більша, - зазначає прес-служба каналу. - Загалом, протягом тижня в ефірі ТЕТ 37 годин займають програми для дітей (по 6 годин щодня в будні і 7 годин у вихідні). Це найвищий показник серед загальнонаціональних телеканалів. До того ж, ТЕТ - єдиний із комерційних вітчизняних телеканалів, хто віддає дитячому мовленню час у прайм-таймі: “Вечірній мультик” виходить на ТЕТі о 20.30”. “Вечірній мультик”, “Ранковий мультик”, “Мультяшний підвечірок”, “Ретро мультик” - власні проекти, решта - куповані.

Канал задоволений своїми рейтинговими показниками серед дитячої та підліткової аудиторії. “Так, у 2009 році за аудиторією 4-14 років рейтинг телеканалу становить 0,52%, частка глядацької аудиторії - 5,2% (за даними GFK-Ukraine, панель “50 тис.+”), - повідомляє прес-служба. - Зауважимо, що ТЕТ 2009 року в містах “50 тис.+” за аудиторією 18+ має частку 1,76%, а за аудиторією 14-49 - 2,07%”.

Останнім часом найбільш популярним серед дитячої й підліткової аудиторії телеканалу ТЕТ є дитячий кіножурнал “Єралаш”, який виходить в ефірі каналу з березня. “Рейтинг “Єралаша” за аудиторією 4-14 років - 1,78%, частка глядацької аудиторії - 11,05% (за даними GFK-Ukraine, панель “50 тис.+”, березень 2009 року)”, - повідомляє прес-служба. На сьогодні ТЕТ - єдиний із вітчизняних телеканалів має телевізійні права на показ “Єралаша”.

Отже, порівняно з іншими каналами, ТЕТ справді виглядає непогано. Єдине, що псує картину, - що між “Єралашем” та “Мультфільмами” канал транслює “Дом-2”, який у дитячу лінійку якось не вписується.

У Першого національного, який має найбільше дитячих програм власного виробництва, на сьогодні в ефірі чотири години на тиждень - інформаційно-пізнавальна програма для підлітків “Індиго”, щосереди - ток-шоу “Батьки і діти”, щоп’ятниці - “Пазли”, щосуботи - тележурнал “Доки батьки сплять” та щонеділі “Підсумочки”. Утім, за даними Нацради, Перший все одно не дотримується визначеної кількості годин на програми для дітей.

Дбають про дітей і телеканали КРТ й “Україна”. “На дитяче мовлення на телеканалі відведено 1,2-2 години для трансляції програми власного виробництва “Срібний апельсин” та мультфільмів, - кажуть у прес-службі “України”. - Цього сезону програма “Срібний апельсин” зазнала змін: від формату та нових ведучих до дизайну студії”.

Тетяна Мокріді, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, жаліється на дефіцит дитячих програм: “У ліцензіях п’яти з 15 загальнонаціональних телекомпаній взагалі відсутні програми для дітей. У тих, що за умовами ліцензії мають час, відведений для дитячої аудиторії, він не перевищує двох годин, а в середньому становить 1 годину на добу. Вочевидь, цього недостатньо для належного забезпечення потреб юних глядачів. За даними моніторингу, проведеного Національною радою наприкінці минулого року, повністю дотримувалися вимог ліцензії щодо показу дитячих програм лише дві загальнонаціональні телекомпанії (К1 та ТРК “Україна”), а ще на двох узагалі не було зафіксовано таких програм. Дуже прикро, що серед тих, хто не дотримується кількості програм для дітей, Національна телекомпанія України. Якщо брати середній показник, то умови ліцензій у частині “дитячі передачі”, за даними моніторингу, виконувалися мовниками менше ніж на 45%”.

Крім того, дитячих програми власного виробництва на загальнонаціональних каналах обмаль. Для виконання ліцензійних зобов’язань щодо обсягу дитячих програм більшість телекомпаній показують кіно, розраховане на дитячу аудиторію, замість дитячих програм. “Переважна більшість програм для дітей є розважальними, натомість бракує пізнавальних, які були би спрямовані на розвиток і виховання дитини, - розповідає Тетяна Мокріді. - Спостерігаються порушення і самого процесу показу: під час моніторингу на 4 каналах було зафіксовано переривання програм рекламними блоками, що забороняється Законом України “Про рекламу”“. Нагадаємо, в пункті 4 статті 13 Закону України “Про рекламу” зазначено: забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції програм для дітей.

Водночас, на думку пані Тетяни, картина не вкрай песимістична. Особливо порівняно з 2007 роком, коли жодна загальнонаціональна телекомпанія не дотримувалася ліцензійних зобов’язань щодо показу дитячих програм.

Острівці щастя

Значно більше уваги приділяють дітям регіональні та місцеві телекомпанії, - архіпелаг із островів, мовлення з яких неможливо побачити на материку. Але картина й тут неоднорідна. Часто трапляються телекомпанії, в яких за умовами ліцензії передбачено мовлення для дітей понад 3 години, і ця умова виконується. Найкраще з цього погляду зарекомендували себе обласні державні телерадіокомпанії. А от на комерційних обсяги показу дитячих програм, прописані в ліцензіях, дуже малі, а відсоток виконання незначно вищий, ніж у загальнонаціональних каналів.

За інформацією Тетяни Мокріді, загалом 2008 року за недотримання вимог ліцензій у частині дитячих програм було оголошено попередження 22 телерадіокомпаніям, зокрема ДТРК “Крим”, столичним ТРК “Ностальжі” та “Кіно ТВ”, івано-франківській “Вежі”” та іншим. Згідно з державним замовленням, у 2009 році середній обсяг власного мовлення обласних державних телерадіокомпаній у частині програм для дітей становить 121,8 годин на рік (згідно з даними Держтелерадіо).

Найбільший обсяг мовлення власних програм для дітей мають Вінницька (173 годин на рік), Волинська (151), Дніпропетровська (156), Львівська (406), Одеська (182), Полтавська (257), Рівненська (271), Черкаська (273), Херсонська (245) обласні державні телерадіокомпанії. Приміром, на базі Полтавської ОДТРК вже багато років працює дитяча студія “Разом”. Севастопольська ДРТРК започаткувала цикл тематичних програм для дітей “Дитячий острів” та “Школа для батьків” (прямоефірна програма просвітницького характеру).

Про те, що на місцевому й регіональному рівнях значно кращі справи з виготовленням власних дитячих програм (причому не лише розважальних), каже й пані Мокріді. За її словами, в Конотопі веде мовлення власна дитяча телерадіоорганізація “Кон-такт”, яка має найбільше програмне наповнення за обсягом дитячого мовлення й різноманітністю тематики (загальний обсяг становить 10 годин на добу). У Хмельницькій області діє дитяче телевізійне агентство, в якому навчається більше 100 дітей, що беруть безпосередню участь у виготовленні 14 телевізійних програм. Подібні приклади не поодинокі, оригінальні проекти і студії мають також ОДТРК “Лтава” (Полтавщина), ЗАТ “Псьол” (Кременчук), Рівненська ОДТРК і багато інших.

Нині для популяризації дитячих програм держава проводить низку конкурсів і фестивалів, серед яких - Міжнародний фестиваль фільмів, теле- та радіопрограм для дітей та юнацтва “Золоте курча”, співорганізатором якого є Держтелерадіо. Переможцями минулорічного ХІІ фестивалю стали програми “Індиго” (НТКУ), “Пізнай світ” (Рівненська ОДТРК), “Хатка левенятка” (Львівська ОДТРК), “Чарівний кужелик” (ДТРК “Крим”), “Серця сльози колискові” (Черкаська ОДТРК), “Рідна мова” (Чернівецька ОДТРК), “Геніями не народжуються” (ДТРК “Культура”).

Про перевагу регіональних та місцевих мовників у випуску телерадіопродукції для дітей свідчить і кількість номінантів на конкурсі “Телетріумф” та дипломантів і лауреатів на дитячому, молодіжному фестивалі аудіовізуальних мистецтв “Кришталеві джерела”, що проводяться за участі Національної ради. Зокрема, “Індиго” (НТКУ) - переможець “Телетріумфу” в номінації “дитяча програма”. Лауреатами “Кришталевих джерел” стали: “Острів знань” (Сумська ОДТРК), “Мала Батьківщина Липинського” (студія “Боривітер”, Луцьк), “Перша нота” (радіо “Житомирська хвиля”), “Дзвони пам’яті” (ТРК “Рудана”, м. Луганськ).

На жаль, кияни не можуть побачити більшість із названих програм. Столичні жителі віддають перевагу супутникову або кабельному телебаченню.

Космос нас не рятує

В Україні на супутнику і в кабелі транслюються переважно російськомовні дитячі канали і програми. Зокрема Viasat у пакеті “Сімейний” пропонує для дітей канали Cartoon, Network, Kids Co та “Дитячий”, а в пакеті “Престижний” додається ще Jetix та Nickelodeon. На “Волі” окрім Jetix, Cartoon, Network, Nickelodeon є ще “Детский мир”, “Теленяня” і Baby TV. “Дитячий пакет” Maximum TV складається з чотирьох каналів: “Школьник ТВ”, Nickelodeon, Jetix Play, “Теленяня”. Той, хто користується поки що безкоштовним супутником мовленням, більшість із цих каналів не побачить, хіба що канал Jetix.

Член профільного парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Олена Бондаренко вважає канал Jetix “просто жахом” і взагалі зауважує: “Яка країна, таке й дитяче мовлення”.

“В принципе, есть отдельные очень удачные детские проекты, например, познавательный и качественно сделанный “Самый умный”. Это хороший продукт, рассчитанный на средний детский возраст. Из того, что я видела, еще могу отметить “Уроки тетушки Совы”, “Серебряный апельсин”. Так как мы живем в информационном пространстве, насыщенном зарубежными каналами, то радует, что есть такие каналы, как “Детский мир” и “Школьник. ТВ”. К сожалению то, что нам предоставляет Запад из детского продукта, то здесь я могу высказать только неудовольствие каналами Jetix та Nickelodeon. Это просто ужас. Это те каналы, которые работают не на логику и развитие, а на эмоции”, - ділиться враженнями Олена Бондаренко.

Десятирічна донька Олени спочатку підсіла на телеканал Jetix, але батьки відучили її від нього, просто прибравши кнопку цього каналу. Тепер вона дивиться фільми й мультфільми на DVD. Власним материнським досвідом ділиться й Тетяна Мокріді: “Дуже часто, дивлячись телевізор, хочеться згадати крилату фразу з мультфільму про Карлсона: “Заберіть ваших дітей від наших блакитних екранів”“. Вона теж купувала своєму синові диски з різноманітними навчальними програмами, книги, фільми і мультики, оскільки всього цього бракувало на телебаченні.

Олена Бондаренко вважає, що якщо займатися дитячим телебаченням несистемно, прибутків воно не приноситиме. Найперспективніший в Україні шлях, на її думку, - розвиток нішевих телеканалів. Те, що більшість телеканалів ставлять мультфільми на 5-6-ту ранку, Олена вважає такою собі хитрістю: в ліцензії час виходу програм не обумовлюється, не фіксується він і в програмній концепції каналу.

“Вообще мне видится, что эта проблема не может решиться только на уровне регуляторного органа, а также с помощью законодательства. Есть комплекс решений: это институт семьи, институт школы, институт самого телевидения и общественных организаций. Семья должна культивировать правильные моральные принципы, по которым воспитывается ребенок. Школа - вырабатывать противодействие медиаагрессии, которая потоком льется с экранов. Должны быть медиавоспитание, медиаграмотность. Ребенок еще не имеет стандартов, по которым может оценивать опасность, лживость или правдивость информации. Он все воспринимает на веру. Дети очень восприимчивы к тому опыту, который они получают с экрана. И пытаются его копировать. Почему меня больше всего возмущает сериал “Счастливы вместе”. Да, смешной, да, веселый, он отражает, как оно не должно быть. Но это понятно только взрослому, а ребенку непонятно, он может копировать модели поведения, которые он получил в этом сериале”, - переконана народний депутат.

Стимуляція неможлива?

Виходить, що телебачення робить усе можливе, щоб його глядачі задовольняли свої потреби в інтернеті й за допомогою DVD. Особливо молодь. Якщо канали й далі ігноруватимуть дитячу аудиторію, невдовзі виросте покоління, яке перестане дивитися телевізор.

Як уже неодноразово заявляли фахівці, майбутнє телебачення - за нішевими каналами. Це ж стосується і дитячого мовлення. Торік Національна рада з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензії на супутникове мовлення першому українському дитячому каналу “Малятко-ТВ”, а також кільком “сімейним” каналам. Як повідомив Володимир Кметик, “Малятко-ТВ” почне мовити в серпні цього року.

Також незабаром у мультиплексі МХ-4 має з’явитися й цифровий канал “Котигорошко”, контент для якого має готувати Асоціація дитячого телебачення “Сімба”.

Є ще один шлях розвитку дитячого телерадіомовлення - суспільне мовлення. Проте всім нам відомо, на якому етапі реалізації перебуває цей необхідний суспільству проект…

На загальнонаціональних каналах цього, кризового, року майже не планується нових проектів, тим паче для дитячо-юнацької аудиторії. З власного виробництва незабаром має вийти молодіжна розважально-пізнавальна програма для молоді “3108” та “Не хочу бути чайником” на Першому національному. Ще на каналі мріють повернути програ

“Вечірня казка”. Так само навесні може з’явитися новий дитячий проект на ICTV, який ітиме по буднях.

Чи можна стимулювати ефірних мовників збільшити виробництво програм, розрахованих на дитячу аудиторію? Нині вони користуються фактично єдиною пільгою: Національна рада зменшує розмір ліцензійного збору (який торік значно зріс) на 30%, якщо в програмному наповненні телерадіоорганізації є дитячі програми власного виробництва обсягом не менше 1,5 години на добу, або на 15% - якщо є дитячі програми вітчизняного виробництва. Також, проводячи конкурси на мовлення, Нацрада враховує наявність та обсяги програм для дитячої аудиторії в програмних концепціях компаній, що претендують на користування каналами мовлення. Перевага, відповідно, надається телерадіокомпаніям, що планують більші обсяги програм, розрахованих на дитячу та юнацьку аудиторію.

Думки щодо реальних шляхів стимуляції телеканалів різні. Тетяна Мокріді вважає, що невелику кількість програм для дітей у вітчизняному ефірі можна пояснити тим, що законодавство не сприяє пожвавленню цього процесу. Телеканалам просто не вигідно виготовляти таку продукцію, бо вона справді збиткова. Закон жорстко обмежує показ реклами під час трансляції програм для дітей, тому комерційного зиску від них немає.

Голова правління ЗАТ “Телекомпанія ТЕТ” Григорій Тичина, навпаки, зауважує, що нині є чимало пільг для тих ТРО, які здійснюють мовлення для дитячої аудиторії, щоправда, називає лише одну: “Насамперед це стосується сплати ліцензійного збору, який здійснюється із знижкою 30%. З іншого боку, хотілося б, щоб додаткові пільги існували не лише під час сплати ліцензійного збору, який, як відомо, сплачується один раз на сім років під час отримання ліцензії і в загальному сукупному обігу коштів на ТРО становить дуже невелику частину, а щоб вони встановлювалися для поточної діяльності ТРО, можливо, пільги з оподаткування для телерадіоорганізацій, в ефірі яких є певний відсоток дитячих програм”.

На думку пана Тичини, треба розробити систему градацій, згідно з якою найбільші пільги отримує той, хто здійснює власне виробництво, менші - хто демонструє продукт українського виробництва, пізнавальні програми, потім закордонного виробництва. Він дивується: чому ТРО, що демонструє дитячу програму, під час якої їй заборонено розміщувати комерційну рекламу, не може отримувати додаткові компенсації від держави у вигляді пільг. “Я вважаю, що потрібно було б, у першу чергу, запровадити фінансовий механізм стимулювання такого роду діяльності, - каже він. - Було б непогано, якби можна було розміщувати рекламу в таких програмах. У нас ідуть удень великі блоки для дітей, чотири години поспіль транслюються дитячі програми, у проміжках між якими рекламодавець розміщує свою рекламу, розраховану на батьків дітей”. Голова правління телеканалу ТЕТ вважає, що заборона реклами має умовний характер, оскільки діти все одно дивляться рекламу.

Олександр Богуцький не вірить, що дитячий канал може давати прибутки: “Логіка побудови телевізійного бізнесу досить проста. Кількість грошей, зібраних від реклами, має бути більшою або дорівнювати видаткам на створення телевізійного каналу. В цьому контексті природні рекламодавці в дитячих програмах - це сектор програмної продукції, споживачами якої є батьки й діти. Така продукція становить 5-10% від усіх товарів, які рекламуються на телебаченні. Очікувати, що дитячий канал буде створений як бізнес-проект, я думаю, навряд чи можна в принципі”.

Ірина Лисенко також висловлює впевненість, що поки в дитячих програмах не можна буде розміщувати рекламні блоки, воно залишатиметься збитковим у будь-якому випадку. Хоча до цього вона й заявляла, що дитяча аудиторія не цікавить рекламодавців: “Все то, что сейчас делают каналы с точки зрения детских программ, - это исключительно для воспитания подрастающего поколения. Это их социальная составляющая. Потому что спонсорство в этих программах встречается крайне редко: с точки зрения коммерции для каналов это невыгодно, потому каналы, у которых еще осталось детское вещание, оставляют его исключительно из-за того, что любят детскую аудиторию”.

Також голова правління Нового бачить сенс у державних дотаціях або пільгах для каналів, які займаються дитячим мовленням, хоча й зазначає, що нині в нашій країні думати так утопічно.

А, приміром, Олександр Ткаченко не може дати однозначної відповіді на запитання щодо дозволу переривати на рекламу дитячі програми: “Якщо ми говоримо про дитячі фільми, то очевидно - так, якщо ж про спеціальні освітні програми, то це складніше”. Зате він категорично проти пільг. Олександр вважає, що перш ніж змінювати законодавство, потрібно спочатку провадити спеціальну державну політику стосовно дитячого мовлення, наприклад, щодо освітньо-пізнавальних програм.

Народний депутат Олена Бондаренко зауважила, що загальнонаціональні канали не такі вже й бідні. До кризи в них усе було гаразд: почали розвиватися виробничі бази, зніматися телефільми (їхнім коштом). Але жоден із них не захотів вкладати гроші в дитяче мовлення.

Дитяче мовлення немає кому захистити. Не йдеться про дитячий канал, який давав би прибутки. Навіть про дитячі програми власного виробництва не йдеться. Як бачимо, сякі-такі кошти на це готова виділяти тільки держава. Отже, реально дитячий канал сьогодні може створити тільки держава. Однак дитячі проблеми - така дрібниця порівняно з тим, чим займається наша влада. І меценатам-бізнесменам вигідніше вкладати гроші в щось інше. Тому наше дитяче телемовлення - як та сиротинка.

Автор: Світлана ОСТАПА
Джерело: Телекритика
Обговорити на форумі