О.ТОДІЙЧУК: Україні свого газу та нафти вистачить на кілька десятків років

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-03-02 05:39:48

Після українсько-російської газової війни в Україні заговорили про заходи, покликані запобігти таким кризам. Одним із таких заходів повинно, на думку експертів, бути об’єднання української енергетичної системи з європейською.

Не встигши ретельно обговорити цю тему на експертному рівні, українські та європейські чільники вже запланувати побалакати про українську ГТС на конференції в Брюсселі в кінці березня. Крім того, енергобезпека України залежить від розвитку власних розвіданих резервів та розвідки потенційних паливно-енергетичних покладів.

Про перспективи та шляхи зближення нашої енергетики з європейською та чи врятують Україну національні вуглеводневі резерви “Главреду” розповів колишній президент ВАТ “Укртранснафта”, а тепер керівник Київського міжнародного енергетичного клубу “Q-Club” Олександр Тодійчук.

Пане Олександре, на вашу думку, які фактори сприятимуть зближенню української енергетичної системи з європейською?

Треба найбільш активно просувати ті проекти, які цікаві для Європейського союзу. Наприклад, інфраструктурні проекти. ЄС ставить перед собою нові завдання і для їх виконання щораз частіше є необхідність залучити країни-сусіди, серед яких є і Україна. Якщо піднімати питання газу, то 80% імпорту російського газу в Європу проходить через Україну. Є питання нафтопроводу, а також створення стратегічних запасів нафти та газу. І в цих консультаціях Україна має знаходити для себе не якісь глобальні проекти, а шукати там, де є найближчі інтереси та взаємна зацікавленість, і почати займатись окремими, хай навіть не дуже великими, проектами.

Є необхідність інтеграції української системи електропостачання. У нас є Бурштинський острів, який уже сьогодні постачає енергію до ЄС. Україна брала на себе зобов’язання покращити якість власної електричної енергії до рівня європейських стандартів. Думаю, тут ми мали б піти назустріч ЄС, бо нові країни ЄС щораз частіше розміщують на своїй території заводи зі збирання автомобілів та інші енергоємні виробництва, які потребують енергії. Коли Словаччина вступала до ЄС, то погодилась закрити власну атомну електростанцію. Через це Євросоюз надасть Словаччині кілька сотень мільйонів євро для пошуку інших видів та інших джерел енергії. І словаки готові поділитись цими грішми з Україною, і для нас кращого варіанту не може бути. Україна створить добрі умови для інвестицій і одразу ж отримає надійного постійного споживача.

Думаю, якраз у цих напрямках Україна мала б працювати за окремими проектами, які б реально інтегрували нас до європейського енергетичного сектора. І якби Україна була більш інтегрованою, хоча б за тими зобов’язаннями, які взяла на себе раніше, позиція Європи щодо проблем України була б зовсім іншою. Тобто українці, не роблячи навіть півкроку назустріч європейцям, постійно питають європейців, чому ті їх не підтримують і чому вони такі прохолодні до України? А тому що нема зустрічного руху. Нас до цієї енергетичної інтеграції з Європою можуть підштовхнути тільки конкретні проекти.

А високі ціни на енергоносії можуть підштовхнути до цього?

Можуть. Але це “шокова терапія”. Тут перш за все потрібно зменшити споживання енергії, змінити культуру споживання енергії. Коли важко, люди завжди об’єднуються. Думаю, це ще один потужний мотиватор до змін.

Як, на вашу думку, можна об’єднуватись з енергетикою Європейського союзу, який не має єдиної концепції енергетичної політики? З ким саме об’єднуватись? Крім того, у нас одна енергетична політика є у Президента, інша – у прем’єра.

Зверніть увагу на те, що з кожним роком ЄС стає більш консолідованим. Якщо ми будемо тільки те робити, що аналізувати, наскільки об’єднана Європа та наскільки об’єднані наші політики без якихось конкретних енергетичних проектів, то все на цих розмовах і завершиться. Треба робити справу. І потім саме енергетичні проекти можуть стати фактором об’єднання урядів, гілок влади та країни. Чим швидше ми прийдемо до конкретних справ, тим швидше буде вирішено проблеми і в Європі, і у нас.

Кілька років тому, коли Європа пропонувала нам нові енергозберігаючі технології, Україна сказала, що вони дуже дорогі. Скільки повинна становити ціна газу для України, щоб ці енергозберігаючі технології стали для нас доступними та виправданими?

Думаю, ціна газу вже стала такою, яка виправдовує нові технології. Сьогодні ми практично працюємо за європейськими цінами. Невідомо, з якими цінами завершиться цей рік, але далі експериментувати вже неможливо. Будь-який тверезомислячий керівник вже починає ставити себе в умови, в яких перебуває будь-яке підприємство в ЄС. Періоди дешевих газів, дешевої робочої сили та сировини вже відійшли в минуле. Тому що в умовах системної кризи ми або переходимо на єдині правила гри і маємо ще якусь перспективу, або маємо ще якісь маловартісні крихти навколо нас та ідемо в нікуди. Тому я не виключаю, що ми втратимо цілі галузі.

Які наприклад?

Наприклад, ми можемо значно змінити своє місце на металургійному ринку чи в хімічній промисловості. Можемо перейти до якихось інших видів продукції, що завжди відбувається під час криз, коли одні технології замінюють іншими, а окремі пріоритетні напрямки промисловості стають другорядними. І якщо держава не здатна забезпечити підприємство новими технологіями та зробити його конкурентним, вона повинна його продати.

Як можна оцінювати запаси вуглеводнів у Чорному морі?

Дуже багато експертів дають різні оцінки. Але ті, яким я більш-менш вірю, говорять про 1,5-2 млрд. кубометрів газу. Багато це чи мало? Розділіть їх на наші потреби – останнім часом річне споживання становить 50-60 млрд. кубометрів. А нафти є щонайбільше 0,5 млрд. тонн, але це дуже оптимістична цифра. Підтвердженими можна назвати кілька сотень млн. тонн нафти. Ще з радянських часів є розвідані родовища, які через неспроможність залучити інвестиції або відсутність відповідних технологій не розробляються. Думаю, що тут Україні потрібно використати досвід наших азербайджанських та казахстанських друзів, які в 1990-х роках навчилися створювати спільні підприємства з 51% державних акцій, а решта залишалася під контролем інвесторів або тих, хто володіє технологіями видобутку на великих глибинах. Для України розвідані родовища в Чорному морі значущі, але для європейського ринку великої ваги не мають.

У якій перспективі розвідані поклади нафти та газу в Чорному морі можуть вирішити наші енергетичні проблеми?

У середньостроковій перспективі Україна могла б себе повністю забезпечувати вуглеводнями, які видобуваються на суші й на морських територіях за умови активного і правильного залучення інвестицій, а також скорочення споживання газу щонайменше на 25 млрд. кубометрів. Щороку в Україні видобувається 20-21 млрд. кубометрів газу. Експерти ще минулого року говорили про те, що за умови активних дій років через п’ять можна збільшити видобуток нафти до 7-7,5 млн. тонн, а газу – до 27-30 млрд. кубометрів. І якщо ми замінимо частину експортного газу нашим, то прийдемо до цілком нормальної енергозалежності – не більше 25% від зовнішніх постачань.

Якщо порівнювати всі українські родовища енергетичних запасів, то яке місце посідатимуть розвідані резерви Чорного моря?

Морські родовища менш вивчені, ніж ті, що на суші. Наприклад, зараз у Дніпровській впадині компанія Shell проводить розвідку родовищ, які на глибині близько 3-4 км виснажені. Там є ще газоносні шари на глибині 5-6 км. Наразі розробляється проект Shell щодо розвідки цих запасів. Якщо там щось знайдуть – буде велика підтримка і з суші. Для України дуже важливо розробляти родовища там, де вже створена інфраструктура. Для такого процесу на морі потрібні значні кошти, а надто низькі ціни на нафту та газ роблять такі розробки, зокрема видобуток в тяжких умовах, менш рентабельними. На мою думку, зараз слід займатися розвідкою і визначенням стратегії, адже згодом ціни зростатимуть, і потрібно буде переходити на власний газ та нафту.

Чи може Чорне море за енергозапасами стати українським Каспієм?

Зважаючи на дослідження, які сьогодні існують, можна дійти висновку, що до Каспію нам далеченько. Але для власних потреб Україні свого газу та нафти вистачить на кілька десятків років.

Джерело: Главред
Обговорити на форумі