Плани ОГРИЗКО

Міністерство закордонних справ поділилося планами на 2009 рік. Обійшлося без глобальних несподіванок: знайомий курс на Європу і в НАТО, стратегічне партнерство з найближчими сусідами і поліпшення міжнародного іміджу країни. А й деякі незвичайні “дрібниці” серед пріоритетів теж присутні.

У короткому переказі “Пріоритетних завдань МЗС України на 2009 рік” знайти значні сюрпризи важкувато. Стандартні “продовжити”, “забезпечити”, “розвивати”, “сприяти”, “впроваджувати” непринципово відрізняються від планів попередніх років. Більше того, специфіка взаємовідносин України зі світом призводить до того, що деякі позиції списку повторюються з року в рік. Наприклад, ті, які стосуються предметної розмови зовнішньополітичного відомства з НАТО чи ЄС. Щороку МЗС планує максимально “поглибити і розширити”, а в умовах президентства Віктора ЮЩЕНКА глава держави дає ще додаткові установки - максимально близько наблизиться до членства. Згідно з встановленою традицією, установки ці звичайно “благополучно” переносяться на наступний звітний період. І 2009 рік не буде винятком.

Як відомо, на початку 2008 перед Україною на деякий час замаячіла можливість приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО якщо не в квітні, то хоч до кінця року. Але зустріч глав зовнішньополітичних відомств країн-учасниць Альянсу в минулому грудні поставила на цих мріях жирну крапку. Блок обмежився тим, що запропонував Києву продовжувати співпрацю в рамках Річної національної програми (ДПН). З тих пір чарівна абревіатура ПДЧ стала вживатися менше, а на наступному саміті НАТО-країн Україна навряд чи стане “зіркою сезону” - Альянс має поповнитися Албанією та Хорватією.

В силу того, що найближчі перспективи дещо стінкові, МЗС у формулюваннях, що стосуються євроатлантичної інтеграції, був стриманий. У 2009 році відомство поставило перед собою 2 завдання - підготувати та реалізувати ДПН під номером один, а заодно і продовжити просвітницьку роботу серед населення. Зайнятися реалізацією першого пункту передбачається найближчим часом - програма повинна бути готова до квітня. Малоймовірно, що від зміни назви співробітництво України з країнами Блоку зазнає кардинальних змін: в МЗС визнають, що ДПН на 95% буде співпадати із заздалегідь затвердженим Кабміном річним Планом дій Україна-НАТО. Якщо ж взаємодія дійсно буде здійснюватися за знайомим курсом “поглиблювати і розширювати”, то стає трохи незрозуміло, чому в грудні 2008 року Володимир ОГРИЗКО вважав, що ДПН - це той же ПДЧ, тільки називається по-іншому.

Можливо, правда, це пов’язано з тим, що словосполучення “кандидати в члени” стає непопулярним у багатьох НАТО-країн. Недавно глава МЗС Польщі Радослав СІКОРСЬКИЙ у відповідь на запитання про те, коли ж Україну і Грузію візьмуть в НАТО, пояснив: “Не зараз. У цей момент існує воля заохочувати їх реформуватиметься”. Те, що про “досить віддаленій перспективі” заговорив глава зовнішньополітичного відомства саме Польщі досить показово. По-перше, Варшава завжди була послідовною прихильницею ідеї щодо євроатлантичної інтеграції України - отже, найближчим часом Києву дійсно нема на що розраховувати. По-друге, Радослав СІКОРСЬКИЙ вважається одним з можливих кандидатів на пост генерального секретаря Альянсу (повноваження Яапа де Хооп СХЕФФЕРА закінчуються в липні 2009 року) - і, судячи з усього, його думку компетентно вдвічі. У такому випадку, Україні залишається “наводити мости” з новою адміністрацією США і працювати, працювати і ще раз працювати. Обійтися без реформ не вийде, та й над думкою населення треба працювати і працювати.

Якщо в плані НАТО-співробітництва 2009 рік не обіцяє сюрпризів, то з євроінтеграцією справи йдуть кілька цікавіше. Про членство в Європейському союзі мова не йде - з цього пункту Брюссель був досить категоричний. Але МЗС припускає, що до кінця року буде готовий текст угоди про асоційоване членство України в ЄС. З одного боку, у минулому році українські “євроінтегратори” очікували того ж. З іншого, 12-й саміт Україна-ЄС, який пройшов у вересні 2008 року, дозволив понадіятися на краще. До кінця минулого року Україні запропонували співпрацювати з Євросоюзом у рамках Східного партнерства (як і з Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією та Молдовою). Основні цілі співробітництва для Києва не дуже цікаві, оскільки частина з них (на кшталт створення Зони вільної торгівлі), поступово реалізується, а деякі (наприклад, спрощення візового режиму) вже діють. Але Східне партнерство передбачає не тільки багатосторонні, але і двосторонні відносини. Тому не виключено, що Україні вдасться випередити “сусідок” по програмі.

У вересні 2008 року передбачалося, що завершити підготовку угоди про асоціацію вдасться в першому півріччі 2009 року. Зараз плани змістилися на друге півріччя - час лідерства лояльної до України Швеції. Тим часом співробітники МЗС запевняють, що “політична” частина угоди вже “утрясена”, справа за “малим” - поки що проблеми впираються в економіку. Одним з суттєвих моментів асоційованого членства є створення Зони вільної торгівлі. І, хоча профільні переговори вже давно ведуться, помітних результатів поки що немає. Євросоюз ставиться до такої перспективи без ентузіазму, а про Київ не можна сказати, що він в повній мірі “переварив” вступ нашої країни до СОТ. З урахуванням того, що в кризових умовах українське керівництво з великою часткою ймовірності буде тягнутися до ручного управління системою “імпорт-експорт”, європейцям буде на що подивитися. Врешті-решт, попереду ще не один місяць “ритуальних танців” навколо асоційованого членства. І факт існування такого каменю спотикання, як скасування візового режиму, ніхто не відміняв.”

Серед найсвіжіших МЗС-пріоритетів панують “дорожні карти”. Частина з них має регламентувати двостороннє стратегічне співробітництво з деякими країнами, такими як, наприклад, Польща та США. Інші ж “карти” опосередковано стосуються все того ж асоційованого членства в загальному і візового режиму зокрема.

На 2009-й МЗС дивиться з оптимізмом. Передбачається, що до кінця року будуть затверджені умови впровадження безвізового режиму поїздок громадян України до країн Шенгенської зони і в деякі “зовнішньошенгенські” держави. Ентузіазм представників українського зовнішньополітичного відомства можна зрозуміти: з одного боку, словосполучення “асоційоване членство” і “безвізовий режим” добре виглядають поруч, з іншого - діалог про подальше спрощення поїздок українців до країн ЄС вже благополучно стартував. Щоправда, питання подальшого благополуччя залишається відкритим. У свій час Київ довго йшов до попередньої стадії, але знайомство: Так ось ти який - спрощений візовий режим “- виявилося змазаним. Незважаючи на те, що з 1 січня 2008 року передбачається, що українці просто, без турбот, а багато категорії населення ще й безкоштовно отримують шенгенську візу, на ділі ж багато посольств і консульств довели, що “немає ніякої різниці”. Варту Європи можна зрозуміти: Україна для багатьох країн залишається джерелом нелегальної робочої сили, і перевалочним пунктом небажаних мігрантів. Тому розраховувати на те, що безвізовий режим “матеріалізується” легко, приємно і в найближчій перспективі, складно. Не кажучи вже про те, що у вересні 2008 року мова заходила про безвізовий режим для короткострокових поїздок. А стислість можна трактувати по-різному …

Крім клопоту в ім’я відсутності віз, МЗС збирається подбати і про трудових мігрантів. У планах на 2009 рік - підписання угод “у сферах працевлаштування, соціального захисту та пенсійного забезпечення” з, як мінімум, дев’ятьма країнами - з Угорщиною, Грузією, Іспанією, Італією, Португалією, Румунією, Словаччиною, ФРН та Естонією. Ще одна приємна новина: підлеглі міністра закордонних справ збираються сприяти остаточного вирішення питання про місцевий прикордонний рух з Польщею та Румунією. А правами людини МЗС буде займатися ще й у рамках “приєднання до міжнародних механізмів протидії піратству”. З погляду сумної долі моряків з “Фаїни” намір більш ніж похвально.

Не залишає своїми турботами МЗС і українську економіку. Серед пріоритетів значиться не тільки сприяння приєднанню до Договору про створення Енергетичного співтовариства і подальше поглиблення співпраці в рамках ГУАМ, але й робота над зміцненням ринкових позицій держави і залученням інвестицій. По-перше, дипломати виділили 30 країн, співпраця з якими виглядає найбільш перспективно. По-друге, МЗС всерйоз планує зайнятися економічним шефство. “Кожне дипломатичне представництво буде мати окремим напрямком своєї роботи помощь конкретному підприємству, фірми України по виходу на світові економічні ринки і також, окремим завданням, стане залучення в Україну інвестиційних проектів, які сьогодні нам так потрібні”, - пояснив антикризову політику свого міністерства Володимир ОГРИЗКО . А крім праці в ім’я ринку дипломатичним співробітникам належить і далі працювати над іміджем країни. З залученням сторонніх - діаспорних - ресурсів, якщо знадобиться.

Про глобальні цілі “Пріоритетні завдання” розповіли досить детально, а от “місцеві” проблеми висвітлюються в них стримано. Перспективи відносин з сусідніми країнами вклались у декілька ключових пропозицій. Як уже згадувалося, з Румунією і Польщею прийдеться працювати в площині прикордонного руху. З Молдовою та Білоруссю - закінчити розмітку кордонів. Росії ж стосується фраза: “Вивести українсько-російські відносини на рівноправний, взаємовигідний і прагматичний рівень”. Подробиці взаємної вигоди й прагматизму були розрекламовані додатково.

Ключовий момент, на якому зосередився Володимир ОГРИЗКО, - “нічого особистого, бізнес є бізнес”. “Настав час позбутися від стереотипів і штампів братства та історичної близькості - ми два суверенних незалежних держави і будуємо відносини на засадах міжнародного права”, - уточнив міністр закордонних справ. Ймовірно, пояснення було направлено російським колегам, оскільки питання, які Україна має намір вирішити в 2009 році вже давно числяться в категорії спірних. Серед них, наприклад, інвентаризація об’єктів, які використовує Чорноморський флот Російської Федерації, делімітація водного простору, включаючи і Керченську протоку, через якого було зламано чимало копій, і демаркація сухопутного кордону. Поки Київ налаштований рішуче. На брифінгу 27 січня директор першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України Леонід ОСАВОЛЮК заявив, що у випадку необхідності Україна вирішить питання кордонів самостійно, уточнив, що Росія не може переозброїти ЧФ без згоди України, і нагадав про 2017 рік. Крім цих давніх, планує дозволити і порівняно “свіжі” труднощі у взаєминах - вроді відшкодування збитків від екологічної катастрофи у Керченській затоці.

Завдання сформульовані, залишилося тільки виконувати. Певним плюсом “Пріоритетних задач” є те, що вони по багатьом пунктам збігаються з реальністю. В всякому випадку, нездійсненної мети “Наздогнати і вступити” в них не фігурують. І нехай багато з заявленого зробити буде непросто (а деякі позиції “тягнуть” на гриф “вкрай малоймовірно”) сміливість ряду комерційних викликає бажання простежити за їх реалізацією. На папері “граніозність планів” виглядає як безумовна користь. А от як воно буде реалізовано - треба ще подивитися.

Автор: Ксенія Сокульска
Джерело: Подробиці
Обговорити на форумі