Газова війна може реабілітувати ЮЩЕНКА

Жорстока енергетична суперечка між Україною і Росією розв’язана підписанням всеосяжного угоди між Києвом і Москвою. Хоча в останні три тижні такі процеси вже не раз закінчувалися фальстартом. Але якщо умови останньої підписаної угоди збережуться, то немає сумнівів, що Росія цей спір програла. Притому, що українські лідери, напевно, не будуть кричати на вcіх кутах про свій успіх, Україна отримала багато чого з того, що хотіла – в першу чергу, знижку на газ для валасних потреб у 2009 році. Лідери України абсолютно ясно дали зрозуміти, що вони – не який-небудь незначних фактор у торгівлі газом між Росією і Европою. Вони показали, що континентальній транзитній системі не обійтися без українських газових трубопроводів.

Конфлікт, який перервав потоки газу в Европу майже на два тижні, лише почасти народився через зіткнення економічних інтересів. У набагато більшому ступені він був відображенням політичної боротьби. Москва відчула, що в середовищі українських прозахідних політиків з’явився розкол, і вирішила, що може зіграти на особистому суперництві між ними.

Майже чотири роки тому Віктор ЮЩЕНКО був обраний президентом України і став її героєм завдяки ненасильницьким масовим громадянським акціям протесту, відомим як «помаранчева революція». Сьогодні ЮЩЕНКО вже втратив підтримку більшості українців; якщо за час «помаранчевої революції» його рейтинг становив 60 з гаком відсотків, то зараз він уже нижче п’яти відсотків. Його кинула навіть більша частина членів ним же створеного політичного руху Наша Україна: місяць тому вони проігнорували заклик президента відправити уряд у відставку і підтримали висунення на прем’єрський пост Юлії ТИМОШЕНКО.

У міру того, як заходила політична зірка ЮЩЕНКО, зірка ТИМОШЕНКО, колись його соратниці по помаранчевій революції, навпаки, сходить. Однак, з огляду на те, що українська економіка увійшла в штопор, недавня її політична перемога, коли вона спокійно пережила спробу президента відправити її у відставку, може виявитися пірровою – і її громадська підтримка може також скоротитися. Так що президенту і прем’єр-міністру доведеться хоч-не-хоч шукати способи співіснування: мало того, що з Росією газовий конфлікт, так ще й промислове виробництво стрімко падає, українська валюта обвалилася стосовно долара більш ніж на 50 відсотків, і не за горами масові скорочення працівників. У цих умовах політичній еліті необхідна консолідація та проведення надзвичайних заходів, які допомогли б упоратися з економічним цунамі.

В останні місяці ні ЮЩЕНКО, ні ТИМОШЕНКО не виявляли схильності до компромісу, і обидва систематично обливали один одного політичним брудом. Президент ЮЩЕНКО і його адміністрація звинуватили ТИМОШЕНКО у «державній зраді», так як вона намагалася домовлятися з Росією і зайняла більш м’яку позицію щодо грузино-російського конфлікту, а підтримку вступу України в НАТО давала досить посередню. Далі, 23 жовтня один з помічників ЮЩЕНКО голосно звинуватив ТИМОШЕНКО у зв’язках із Джорджем СОРОСОМ (George SOROS), що в цій заяві був названий «міжнародним валютним спекулянтом». Генеральній прокуратурі наказувалося провести перевірку, а чи не одержав СОРОС прибутку на послабленні української валюти – втім, ніяких реальних свідчень того, що таке могло бути, представлено не було. У свою чергу, ТИМОШЕНКО – також не особливо себе збором затруднюючи доказовою базою – звинуватила президента та голову центрального банку у змові з метою обвалити курс національної української валюти гривні, і в тому, що вони виділили гроші на підтримку банку, котрий нібито пов’язаний з якимось проющенківським бізнесменом. Вона заявила, що ці дії дали можливість тому бізнесмену нажитися на зниження курсу гривні.

В цілому, зовсім не дивно, що настільки отруйна політична атмосфера на Україні не могла не спокусити Росію на те, щоб спробувати зіграти на внутрішніх суперечностях. Владімір ПУТІН так і не змирився з прозахідним креном України, після помаранчевої революції. Кремль провокував ситуацію і всередині України, і навколо неї, намагаючись домогтися зміни верхівки української влади і відновити свій вплив на цю слов’янську країну, знову перетворивши її у свої геополітичні задвірки.

Але Росія, судячи з усього, прорахувалася. По-перше, Европа не прийняла спроб Росії звинуватити у припиненні поставок газу виключно Україну. У Европі зрозуміли, що Росія сама зіграла важливу роль у провокації і затягуванні цієї кризи. Не менш важливо й те, що Україна вчинила мудро, заздалегідь закачавши у сховища газ на кілька місяців, і в найхолодніший зимовий час виявилася здатна витримати тиск Москви, змушуючи її підписати угоду на невигідних умовах.

А тепер російський прем’єр Владімір ПУТІН домовився з ТИМОШЕНКО про те, що Росія буде продавати Україні газ з 20-відсотковою знижкою до европейських тарифів в обмін на неринкові ставки на прокачування транзитного газу. Очікується, що у 2009 році европейські ринкові ціни на газ із-за уповільнення глобальної економіки становитимуть не більше 250 доларів за тисячу кубометрів. Це набагато більше, ніж Україна платила у 2008 році, але набагато менше, ніж вимагала Росія.

І, що найдивніше, газова суперечка з Росією об’єднала прозахідних лідерів України. Коли Росія припинила поставки енергоносіїв до Европи, президент ЮЩЕНКО і прем’єр-міністр ТИМОШЕНКО зайняли загальні позиції і виступали з спільними заявами, але в першу чергу оголосили політичне перемир’я між собою: під час газової кризи перепалки закінчилися, а ТИМОШЕНКО продемонструвала свої переговорні якості.

У результаті виходить, що газова криза створює новий шанс для президента ЮЩЕНКА. Він ще може надати своєму потьмянілому іміджу нового блиску, зігравши роль об’єднувача та справжнього державника. Навіть при тому, що рейтинг його падає, а шанси на переобрання відверто слабкі, ЮЩЕНКО ще може реабілітуватися хоча б за той час, що провів у президентському кріслі. Ця можливість забезпечується значними повноваженнями президента на Україні: у нього є право вето, він контролює збройні сили і структури безпеки та має право призначати ключових місцевих і регіональних чиновників. В останні місяці ЮЩЕНКО використав цей арсенал переважно для того, щоб підривати позиції та зривати плани ТИМОШЕНКО, але якщо він перенаправить свою енергію на організацію конструктивного діалогу, це допоможе проведення здорової фіскальної політики та прискорення приватизації промисловості, яка була заблокована з-за політичного глухого кута.

Всі можливості для цього у ЮЩЕНКА є. Він за професією банкір і економіст а отже розуміє, що таке розумна економічна політика. Також він може виступити сильною та ефективною противагою прем’єр-міністра ТИМОШЕНКО в ті моменти, коли вона доходить до популізму.

Використовуючи переваги співробітництва та успіху, досягнутого під час газової кризи, два лідери можуть у майбутньому сформувати тандем, який зможе відновити як усередині країни, так і за кордоном довіру до можливостей України справлятися із самими серйозними кризами і приймати необхідні рішення.

У минулому і ЮЩЕНКА, і ТИМОШЕНКО не раз показували, що здатні приймати непрості рішення, здатні просунути Україну вперед. І сьогодні, перед обличчям неослабевающего тиску з боку Росії, вони показали, що здатні до деякої міри відновити співпрацю між собою. Якщо вони втримають цей курс, вони впораються з серйозними економічними проблемами, які належить пережити Україні, і в черговий раз не дадуть ПУТІНУ встановити свою гегемонію в регіоні – тобто виконають ту ж задачу, яку виконали чотири роки тому, під час помаранчевої революції.

Автор: Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ (Adrian KARATNYCKY), старший науковий співробітник Атлантичної ради (Atlantic Council), США
Джерело: Wall Street Journal Europe
Переклад: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі