І.САВ’ЮК: Рік на посаді керівника кримінальної міліції обласного УМВС

10 січня виповнився рік, коли полковника міліції Ігоря САВ’ЮКА призначили керівником кримінальної міліції обласного УМВС. Наш кореспондент зустрівся з Ігорем Івановичем і попросив розповісти про роботу підпорядкованих йому підрозділів, основні тенденції в розвитку криміногенної ситуації та відповісти на інші питання.

– 2008 рік наше управління завершило з непоганими показниками. Є покращення по всіх напрямках оперативно-службової діяльності. Зокрема, на майже на п’ять відсотків менше зареєстровано тяжких злочинів, на 14,6 – особливо тяжких. У 2007 році на території області було вчинено 34 навмисні вбивства, то торік вже – 26. Можна завдячувати цьому більш активній роботі міліції громадської безпеки. Профілактика має й сьогодні величезне значення. Зверну увагу на ще одну позицію, яка впливає на кількість вчинених вбивств, – це вилучення зброї, особливо вогнепальної. Якщо в 2007 році було конфісковано 80 “стволів”, то через рік – уже 93. Тобто, ми вилучили більше вогнепальної зброї, щоб не дати можливість її застосувати у вчиненні злочинів. Підтягнули також оперативні позиції – один із визначальних показників роботи кримінальної міліції.

Рівень розкриття навмисних вбивств становить 96,2 відсотка. Одне вбивство, на превеликий жаль, залишилося не розкритим. Йдеться про насильницьку смерть мешканки села Тулуків Снятинського району Тарнавської. Хочу відзначити, що такі злочини, як правило, розкривають за гарячими слідами. Ретельно оглянули місце події, добре попрацювали експерти, слідчі працівники, оперативники – тоді є позитивний результат. Це підтвердила робота з розкриття вбивства двох чоловіків у івано-франківському мотелі “Формула-1”, де протягом доби затримали підозрюваних.

Зареєстровано зменшення на 20 відсотків квартирних крадіжок. Це свідчить про те, що краще спрацювала міліція громадської безпеки, більше взяли під свою опіку квартир підрозділи Державної служби охорони. Розкрито майже 69 відсотків крадіжок з помешкань. У державі цей показник становить трохи більше 50 відсотків.

Інша проблема, яка є актуальною не лише для нашого краю, а й усієї держави, – зростання кількості незаконних заволодінь транспортними засобами. За 2008 рік було допущено 116 таких злочинів. У 79 випадках міліція розшукала й затримала злодіїв. Є напрацювання й на цей рік. У полі зору оперативних підрозділів є особи, протиправну діяльність яких ретельно документуємо.

Ще одна загальнодержавна проблема – встановлення осіб невстановлених трупів. Вона має не тільки правоохоронну, а й моральну сторону. Люди роками не можуть знайти своїх рідних, близьких, чекають їх, а вони можуть бути поховані в інших краях. Наведу такий приклад: у горах було знайдено труп молодого чоловіка, який тривалий час не могли впізнати, бо експерт помилився у визначенні його віку. Чоловік працював у будівельній бригаді, взимку відбився від товаришів й замерз. Його мати, жителька Тернопільської області, розшукувала сина два роки. І тільки тоді, коли була проведена експертиза ДНК – тіла трупа та крові жінки, все стало на свої місця. Тернополянка отримала можливість поховати сина по-християнськи.

На мій погляд, треба змінювати законодавство: людина отримує паспорт і залишає в базі даних відбитки пальців. Хіба можна говорити про якісь порушення прав людини, якщо увесь цивілізований світ це робить? Вже й зразки сітківки ока визначають. Це значно полегшило б роботу правоохоронних органів щодо ідентифікації осіб.

Потрібно посилити відповідальність за вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами. Ще в радянські часи в Узбекистані було ухвалено закон, за яким за крадіжку автомобіля ув’язнювали на строк до 15 років. І досить швидко такий вид злочинів практично звели нанівець. У нас теж до цього теж колись дійде, бо особи, які спеціалізуються на заволодінні чужими автомобілями (а таких є немало), навіть після викриття міліцією нерідко мають можливість уникнути реального покарання й продовжують свою злочинну діяльність.

Ми добре розуміємо, що економічна криза може вплинути на погіршення стану криміногенної ситуації. Адже є небезпека того, що частина населення, залишившись без роботи і засобів для існування, вдасться до протиправних способів заробити кошти. Наша країна вже пережила спалах злочинності на початку та в середині 90-х років минулого століття, коли значного розмаху набуло безробіття, не було політичної стабільності. Зрозуміло, що роботи нам додасться. І тут велике поле профілактичної діяльності. Бо затримати особу, яка вже скоїла злочин, то діяти за пост-фактом.

– Ігоре Івановичу, Ви розпочинали службу в органах внутрішніх справ майже 30 років тому. Тривалий час працювали слідчим і в тогорічному інтерв’ю нашій газеті згадували про тісну співпрацю карного розшуку і слідства. Чи є така взаємодія між цими міліцейськими службами сьогодні?
– З першого липня 2007 року розслідування вбивств та інших тяжких злочинів передали з відання прокуратури до органів внутрішніх справ. Було багато скептиків, котрі вважали, що настануть значні проблеми. На щастя, цього не сталося. Ми бачимо реальні результати, бо поліпшилася взаємодія слідства та оперативних служб. Зокрема, покращилося розкриття та розслідування навмисних вбивств. Це відзначають у Генеральній прокуратурі та Головному слідчому управлінні МВС України. Слідчо-оперативні групи почали ефективніше працювати на місці події, а це має вирішальне значення. Кажу це, як колишній слідчий. Якщо є нормальна співпраця слідчих, експертів, оперативних працівників, то неодмінно буде перспектива розкриття злочину. Я збираю їх у своєму кабінеті, детально розглядаємо всі питання. Запитую слідчих, що необхідно зробити: яку допомогу надати, кого перевірити на причетність до вчинення злочину оперативним шляхом тощо.

– Особовий склад оперативних служб сьогодні значно омолодився. У кого вчитися новачкам, якщо поруч нема досвідчених колег?
– Середній вік співробітників карного розшуку нині становить близько 25 років, багато з них працюють рік-два. А для того, щоб працівник оволодів навичками оперативної роботи, потрібно мінімум три роки. Ми бачимо цю проблему, але, як кажуть, святе місце порожнім не буває. Життя триває.

Кадри для кримінальноої міліції насамперед беремо зі служби дільничних інспекторів. Ц люди, які попрацювали “на землі”, мають певні навички оперативної роботи, а головне – виявили бажання працювати в карному розшуку. Бо якщо людина свідомо обирає цю нелегку та відповідальну роботу, знаючи, що треба добами просидіти у засідках, тижнями перебувати у відрядженнях, бути відірваним від сім’ї, рідних, то з часом з’являться досвід і результати. Зараз вже сформувалася молода плеяда оперативних працівників. Це – люди нової формації: молоді хлопці з логічним мисленням, “на ти” з комп’ютерною технікою. У нас є оперативно-технічний підрозділ, здійснюється моніторинг, аналізується інформація.

Я часто зустрічаюся з ветеранами, вони кажуть: от ми колись працювали, не те що нинішнє покоління. Мене це, чесно кажучи, зачіпає. Завжди віддаю належне колишнім колегам, бо й сам не один рік пропрацював у радянські часи. Але зараз не можна порівнювати, бо умови роботи, а головне – вимоги законодавства щодо дотримання законності докорінно змінилися. Так працювати, як у багатьох випадках це було колись, тепер уже не можна. Звісно, трапляються й нині факти порушення прав людини, законності, але їх виявляють, і таких горе-працівників з тріском виганяють зі служби, а прокуратура порушує кримінальні справи.

В управлінні функціонує підрозділ “Сова”, в якому працюють троє ветеранів карного розшуку з величезним досвідом. Ми бачимо їх потенціал, вдячні за ту роботу, яку виконують, уже будучи на заслуженому відпочинку. Вони мають можливість скрупульозно попрацювати над матеріалами кримінальних справ минулих років. А розкривати злочини, які були скоєні 5-10 років тому, дуже складно. Втрачено час, слідчу базу. Я сьогодні ознайомлююся з деякими справами й дивуюся, як можна було так недбало оглядати місце події, не опитати людей? Але розкриваємо й такі злочини.

З усього масиву нерозкритих злочинів минулих років, а їх понад 20 тисяч, вибираємо перспективні, де можна за щось зачепитися. Йдеться й про навмисні вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

– Нещодавно на Прикарпатті відбулася нарада керівників кримінального міліції територіальних управлінь органів внутрішніх справ України. Що дало спілкування з колегами, що почули нового, яке варто було б запозичити?
– У нас такі семінари-наради проводяться щоквартально в різних регіонах держави, де підбиваємо підсумки оперативно-службової діяльності, аналізуємо її. Виступають перші заступники начальників ГУ-УМВС, діляться досвідом організації роботи з розкриття тяжких резонансних злочинів. Я вважаю, що ми можемо розповісти колегам про те, як розкривали вбивства в Івано-Франківську та Тисменицькому районі, на найближчій нараді, яка планується в Дніпропетровську. Таку ефективну форму спілкування запровадив заступник начальника МВС України генерал Володимир Євдокимов.

А ще величезне значення має налагодження особистих контактів. Переконався в цьому, коли ми працювали над розкриттям вбивства в обласному центрі. Наша опергрупа виїхала в Київську область, де в неї виникли деякі проблеми. Дізнавшись про це, зателефонував своєму колезі, першому заступникові начальника ГУМВСУ в Київській області Крупею. Нашим оперативним працівникам негайно надали необхідну допомогу. Є неписане правило: якщо перший заступник начальника УМВС звертається за допомогою до свого колеги в іншій області, то треба відкласти всі справи і виконати його прохання.

Ми наприкінці року провели подібну нараду з першими заступниками начальників міськрайвідділів, обговорили проблемні питання, проаналізували, як позитивні моменти з розкриття злочинів, так і допущені промахи. Недарма кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках. Наведу такий приклад: коли було виявлено труп бухгалтера в приміщенні фірми гральних автоматів, то доручили оперативникам провести скрупульозний офісний обхід, дізнатися про зв’язки між працівниками інших фірм, які працюють в цій будівлі. Як виявилося пізніше, в одному з офісів працював убивця. Однак дехто з оперативників поставився до цього завдання несумлінно, а тому злочин було розкрито не відразу, а втрачено час. На перевеликий жаль.

– Ігоре Івановичу, як минулого року спрацював підрозділ боротьби з незаконним обігом наркотиків?
– Загалом непогано. Насамперед ефективніше працював над припиненням джерел надходження в нашу область наркотичних речовин, викриттям осіб, які наживаються на їх збуті, документуванням злочинів, пов’язаних із легалізацією коштів, здобутих від продажу наркотиків. Це наші пріоритети в роботі. Бо не є проблемою спіймати наркозалежного з дозою дурману, посадити у в’язницю, з якої він кращим не вийде.

Ми свідомо відійшли від документування сільських бабусь, які вирощують на своїх городах мак. Ніякого злочинного умислу, як правило, вони не мають. Як уже говорив, основну увагу треба зосередити на викритті каналів надходження наркотиків, наркоторговців, упорядкуванні виробництва прекурсорів. Сьогодні в державі немає чіткого обліку, що і в яких кількостях виробляється на фармацевтичних підприємствах, скільки сильнодіючих лікарських препаратів насправді необхідно для хворих. На цьому ділки заробляють величезні кошти. Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко піднімає ці питання на рівні держави.

– У квітні цього року українському карному розшуку виповниться 90 років. Як буде відзначати цей ювілей прикарпатська міліція? Ми знаємо, так би мовити, ветеранів-корифеїв цієї служби, а кого з нинішнього покоління оперативників можна відзначити за оперативну роботу?
– Підготовка до святкування вже розпочалася. Міністерство внутрішніх справ розробило комплекс заходів у рамках відзначення ювілею. Будуть випущені ювілейні медалі і відзнаки, проведені зустрічі з ветеранами. Плануємо видати книжку про історію та сьогодення прикарпатського карного розшуку. Матеріалів багато. Це провідна служба, найважча серед інших у міліції. Ось ми недавно працювали над реалізацією оперативної інформації щодо злочинного угруповання автокрадіїв. І співробітники карного розшуку десять діб пробули у засідках! Але таки затримали підозрюваних на гарячому, домоглися їх арешту. Зараз здійснюється розслідування злочинів цієї зграї.

Хочу відзначити начальника відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку УМВС капітана міліції Дмитра Криховецького. Дуже відповідальна й сумлінна людина, має талант до оперативної роботи. Андрій Гошовський недавно перейшов з УБОЗу, але вже досить плідно працює на посаді заступника начальника управління. Майор міліції Ярослав Савлук, який займається розшуком злочинців і зниклих безвісти, за професійну роботу нагороджений іменною вогнепальною зброєю. Перелік прізвищ можна продовжити. Їхніми мізками і руками розкриваються неймовірно заплутані злочини, вилучається зброя, знаходять зловмисників.

– Завершився рік, а тому, за традицією, прийнято підбивати підсумки. Яким він був для Вас особисто, і чого очікуєте від року наступного?
– Для мене 2008-й був дуже складним і напруженим роком. Відбувалося моє становлення на посаді першого заступника начальника УМВС – керівника кримінального міліції. Все-таки значну частину служби я провів у слідстві. Довелося багато працювати над собою. Практично не мав вихідних днів, не кажучи вже про відпустку. Багато виникало проблемних питань, які, на мій погляд, вдалося вирішити.

Хотілося, щоб 2009 рік був спокійнішим, була стабільність у державі. Я дивлюся на молодих хлопців, які в будь-який час дня і ночі виїжджають на злочини, трудяться без відпочинку, незважаючи на мізерні зарплати, й переконуюся, що карний розшук був, є і буде. Оперативники працюють не за ордени чи відзнаки, а для того, щоб покарати злочинця, відновити справедливість. А загалом спокій нам тільки сниться…

Автор: Ігор Голинський
Джерело: УМВС України в Iвано-Франкiвськiй областi
Обговорити на форумі