Гори по коліна

Мандрівку в зимових Карпатах недосвідчені туристи досить часто сприймають як розважальну прогулянку, забуваючи про обережність та належну підготовку до походу. З кожним роком на схилах “несерйозних” Карпатських гір збільшується кількість траурних вінків, хрестів та пам’ятників за загиблими.

Як правильно ходити в гори, щоб не підрізати лавину, не заблукати і не замерзнути?

Надіятися треба на краще, але готовим слід бути до гіршого. Таке просте правило потрібно затямити кожному, хто наважився взимку штурмувати котрусь із карпатських вершин. На жаль, мандрівку в зимових Карпатах недосвідчені туристи досить часто сприймають як розважальну прогулянку, забуваючи про обережність та належну підготовку до походу.

Традиційні заборони на сходження для непрофесійних туристичних груп у зимовий період (зокрема, цього року розпорядженням голови облдержадміністрації до 15 квітня заборонені походи на Говерлу) необачно ігноруються, і з кожним роком на схилах “несерйозних” Карпатських гір збільшується кількість траурних вінків, хрестів та пам’ятників за загиблими.

“Додатковим фактором, який притуплює інстинкт самозбереження, може бути гірська хвороба, яка відчувається уже на рівні двох тисяч метрів над рівнем моря, - розповідав репортерові “ГК” керівник громадської організації “Пластовий курінь імені Семена Височана” (м. Надвірна), туристичний провідник Віталій Котляров. - Коли люди з міста потрапляють у високогір’я, у них голова запаморочується: мороз, свіже повітря, багато кисню і адреналіну. Виникає сп’яніння від висоти, легка ейфорія, вони перебільшують свої реальні можливості, їм гори тоді видаються - по коліна”.

Починати похід у Карпати бувалі мандрівники радять із детального вивчення маршруту. Для цього згодяться не тільки детальні карти, але й програма Google Earth в Інтернеті, за допомогою якої можна віртуально пролетіти над обраною ділянкою в горах. Попри те, варто, щоб у групі був хтось, хто вже бував у вибраних для походу місцях і знає реальну ситуацію. “Маршрут треба обирати так, щоб завжди була можливість зійти з нього і повернутися до населеного пункту, - пояснював Віталій Котляров. - Передбачити потрібно не тільки шляхи для можливого відступу, але й імовірні місця для ночівлі. Не варто без крайньої потреби ночувати в туристичних наметах, адже у горах, по Чорногорі та й в Горганах - скрізь є закинуті лісничівки чи пастуші колиби”.

Не менш важливо правильно підібрати компанію для мандрівки: з ненадійними людьми в гори, так само, як в розвідку, не ходять. Неврівноважені чи психологічно не сумісні з колективом люди можуть поводитися в горах неадекватно, не визнаючи залізної дисципліни, якої однозначно мають дотримуватися учасники походу. “Найважливіше, щоб у туристичній групі був тільки один керівник з незаперечним авторитетом, - розповідав Котляров. - Він має бути, як капітан на підводній лодці, його вказівки виконуються без заперечень. В жодному випадку не можна ділити групу, розбиваючи учасників походу на сильніших та слабших. Коли хтось із групи очевидно не може подолати маршрут, за наказом керівника, на базу повертається вся група”.

Зважаючи на різну індивідуальну фізичну готовність учасників походу, туристична група не має бути надто великою, щоб люди не розбрелися по схилу, загубивши один одного, особливо за умови поганої погоди та обмеженого огляду (так в зимових Карпатах буває досить часто). А щонайменше туристів у групі має бути троє, щоб у випадку нещастя з кимось двоє супутників могли надати допомогу, знести з гори.

Визначившись із надійними супутниками, туристам слід подбати і про відповідне зимове спорядження. У поході потрібним буде великий, спільний зимовий намет, газовий балон для приготування їжі, довга мотузка, щоб при потребі нею обв’язуватися. Підбирати одяг можна індивідуально, але загалом бувалі туристи радять вдягнути такий комплект: термобілизну (можна звичайні кальсони та армійську тільняшку), довгий шерстяний светр під шию, штани-самоскиди з блискавкою збоку, куртку-вітрівку (з можливістю замінити її на пуховик), товсту плетену шапочку (можна тільки з прорізами для очей), дві пари шкарпеток (прості і шерстяні), високі черевики з твердою та чіпкою підошвою. Верх взуття зазвичай захищають бахілами, які не дають снігові потрапляти всередину, якщо ж бахіл немає, то можна обмотати ноги від верху взуття до колін поверх штанів широким скотчем, під який намотати церату або надіти на ногу цератовий мішок. Зважаючи на мінливість погоди в зимових Карпатах, варто прихопити з собою дві пари окулярів: з темними скельцями, щоб у сонячну погоду блиск снігу не сліпив очі, а також широкі лижні чи мотоциклетні окуляри для захисту від вітру зі снігом, якщо раптом вчиниться заметіль.

Для зручнішої ходьби, особливо під час спуску знадобляться телескопічні чи прості лижні палиці, які, до речі, у випадку якоїсь біди можна використати для того, щоб зробити носилки. Для підйому корисно мати при собі льодоруб, адже завжди існує небезпека сковзнути на слизькому обледенілому схилі, і тоді з його допомогою можна стриматися від стрімкого падіння, як на якорі.

“Не варто відразу перед початком підйому вдягати на себе весь одяг, - радить Віталій Котляров. - Доречніше залишити пуховик чи теплу куртку із синтепону в наплічнику і починати сходження просто у вітрівці. Чим вище піднімаєшся, тим стає холодніше, дме сильніший вітер, тому теплі речі краще вдягати на себе поступово”.

За його ж порадою, зігрітися у поході можна й без теплої верхньої одежі, якщо скористатися купленими в аптеці перцевими пластирями, які наліпити перед сходженням на спину та груди (від волохатих грудей, правда, потім погано відклеюються). При собі також варто мати вазелін чи інший подібний косметичний засіб (на біду згодиться й будь-який жир), щоб змащувати обличчя, яке вигорятиме на гірському сонці та кинджальному вітрі. Мобільний телефон, який часто стає єдиним шансом на порятунок при халепі, треба тримати в утепленому чохлі, ближче до тіла: при сильних морозах його акумуляторна батарея розряджається значно швидше. Сірники варто розставити у різні кишені та обмотати їх целофаном, оберігаючи від вологи, при собі слід мати щось легкозаймисте, щоб швидко розвести вогонь.

“Якщо вже сталася така оказія і треба ночувати в горах, найперше треба буде розвести вогонь, - розповідав Віталій Котляров. - Для цього треба розчистити землю від снігу, а коли вогонь вигорить, грань зібрати набік і на тому місці ставити намет, вкопуючи його в сніг.

Якщо снігу багато, можна робити іглу чи просто копати печеру, але так щоб її вхід був з невітряного боку, вітри ж у Карпатах дмуть переважно з північно-західного напрямку. Готуючись до ночівлі, слід перевірити, чи нема десь шпарин у одежі, чи скрізь вона герметично прилягає, а в разі потреби утеплюватися газетами та обмотуватися целофаном”.

У багатосніжні зими небезпеку для мандрівників у Карпатах становлять так звані карнизи, які на верхів’ях намітає вітром. На перемичці між Петросом і Говерлою, необачно вийшовши на такий сніговий замет, у 70-х роках загинула велика група альпіністів: карниз обвалився і щось чотирнадцятеро осіб упало у провалля. Підкорювачам вершин варто пам’ятати про такі особливості зимового гірського рельєфу і не підходити надто близько до схилу.

Обачному ж туристові підкорення карпатських вершин узимку принесе тільки приємні емоції, зовсім інакші, ніж під час літніх походів.

Автор: Богдан СКАВРОН
Джерело: Галицький кореспондент
Обговорити на форумі