Заморожування репутації

От вже п’ять днів триває скандал, напруженість все наростає, а в Південно-Східній Европі мільйони людей тремтять від холоду. Припинення Росією всіх поставок газу до України змушує згадати про перший трубопровідний скандал трирічної давнини.

Як і в 2006 році, зима додає напруженості комерційній суперечці, що припинилася в політичну конфронтацію. Результатом цієї суперечки повинно стати зміцнення рішучості всіх європейців знизити залежність від Росії в поставках життєво важливих енергоносіїв.

Відключення не було несподіваним: за кілька місяців Москва з Києвом удосталь награлися за столом переговорів за новим газовим контрактом. Газпром, російський державний газовий гігант, зажадав від України платити за новою ціною – $450 за тисячу кубометрів.

Українське керівництво назвало цю цифру “сущою нісенітницею” і ще раніше відкинуло пропозицію платити $418, заявивши, що все, що може дозволити собі Україна, з огляду на те, що в нинішньому році її економіка, швидше за все, стиснеться відсотків на п’ять – $250, і то тільки якщо Газпром буде платити за транзит газу її територією до Европи у два рази більше, ніж раніше.

Обидві сторони розраховували на те, що на їхній стороні виступлять споживачі, і обидві сторони люто борються за прихильність західної громадської думки. Через Україну Европа імпортує близько 80% всього газу з Росії, і Газпром запевняв, що цей потік ніяк не постраждає. Він, звичайно, все-таки постраждав: вчора Греція і Румунія передали, що їхні обсяги знизилися приблизно на 30%, трохи менше скорочення переживають також Польща та Угорщина.

Москва обвинувачує Україну в тому, що та краде газ, призначений для цих країн. Росія загрожує Україні судом і вже попросила Европейську Унію провести моніторинг обсягів поставки і надавити в Україну. Київ стверджує, що якась кількість газу йому необхідна для підтримки тиску в трубопроводі, також Україна звинувачує Москву в маніпуляції поставками і викручуванні рук за те, що Україна намагається стати членом НАТО.

Західна Европа опинилася між двома вогнями і старанно не стає у цій суперечці ні на той, ні на інший бік. Україна стверджує, що не може платити, але цей аргумент не витримує критики з погляду ринкових цін на енергоносії. Які-небудь компроміси виявилися неможливі через постійні скандали між президентом ЮЩЕНКОМ і його суперницею за лідерство у групі “помаранчевих революціонерів”, що розвалюється, Юлією ТИМОШЕНКО. До того ж, Україна майже напевно відбирає частину газу, призначеного для інших, сподіваючись, що гнів тих, хто його не одержав, перейде на постачальника-монополіста. Дійшло до того, що державна енергетична компанія України Нафтогаз звинуватила в крадіжці транзитного газу малюсіньку Молдову.

Проте, дії Москви, яким би крутійством вони не супроводжувалися, наносять найсильніші удари по її іміджу як постачальника енергоносіїв до Европи. Вже не раз Владімір ПУТІН використовував ресурси своєї країни, щоб карати або шантажувати ті з колишніх республік Совєтського Союзу – особливо Грузію, – які «набрались сміливості» виступити проти гегемонії Москви. Глава Газпрому Алєксандр МЄДВЄДЄВ може скільки завгодно посміхатися з трибун у европейських столицях – членів Европейської Унії не обдурити, стверджуючи, що мова йде винятково про комерційні взаємини.

Як і в 1973 році, коли нафтове ембарго влаштували араби, періодичні конфронтації, у які вступає Росія, змушують Захід якомога швидше шукати інші джерела і види енергії. Звичайно, Москва нікому не зобов’язана продавати енергоносії за цінами нижчими від ринкових. Але коли закриваються крани, страждає не тільки потік газу. Страждають довіра, надійність і довгострокова репутація.

Джерело: finance.ua
Обговорити на форумі