Виїдає очі від ведмедя газ. Польський погляд на проблему

Україно-російський газовий конфлікт, що неабияк вразив Європу, став інформаційним приводом для перших шпальт газет, інтернет-сторінок, головною темою для радіо і телепередач в усіх країнах ЄС, що потерпіли від непередбачуваної поведінки Росії.

Польща як найближчий партнер стоїть на боці України. Проте й тут існують різні погляди на те, що трапилося. Відносний “європейський нейтралітет” зберігають пронімецько налаштовані політики і медіа, адже не таємниця, що Німеччина стоїть на боці північного українського сусіда. Проте велика частина поляків таки підтримує Україну, бажаючи бути союзником у конфлікті. “Польщу також раніше чи пізніше спіткає подібне лихо, визнає Войцех Мазярскі, заступник головного редактора журналу “Newsweek”. - Зрештою не тільки Польщу, а ще багато країн ЄС, і не тільки в газових питаннях”.

За бідного Путіна вдаримо газом. Журналісти й аналітики східноєвропейської країни, заявляють, що причиною конфлікту, в якому ключовою фігурою виступає кремлівський прем’єр Владімір Путін, є світовий обвал цін на нафту, що розпочався наприкінці минулого року. Російські компанії почали банкротувати. Так у газеті “Коммерсанть” за 27 грудня 2007 з’явилися десятки оголошень про крах підприємств.

Оскільки головним джерелом державної казни Росії були фінансові надходження від продажу енергоносіїв, то при ціновій ситуації, що склалася, керівництво країни зрозуміло, що наступного року вже просто не буде звідки взяти грошей. Зрештою, це сильно похитнуло би імідж Путіна, який в останній час став для росіян “добрым батюшкой-царем”, який вчасно і трохи більше став виплачувати пенсії і зарплати.

А пропагандивна російська машина при цьому робила також свою справу, розповідаючи світу, як в Росії жити добре. Тому й не дивно, зауважує журналіст “Newsweek” Міхал Кацевіч, що росіяни полюбили Путіна, і вже ніяких спроб демократичних перетворень, ба й навіть розмов про таке у відносно ситого народу не було. Правити було добре. Але заважали імперські амбіції, які ніколи не були для Росії чужими, та…Україна, яка вийшла з-під контролю та все частіше шукала партнерів на Заході.

Українські чвари - європейські сльози. Зрештою серед того політичного трагіфарсу, що зараз панує в Україні, коли влада практично нічого не робить, а прем’єр та Президент тільки борються один з одним за сфери впливу, гріх було не скористатися ситуацією та показати цьому сусіду а заодно ще й частині Європи, хто ж тут господар. Непокірних же “будем мочить в сортирах”. Наразі газових. А принагідно й очорнити Україну в очах країн ЄС. До речі, на дестабілізацію ситуації та різноманітні заходи спрямовані на послаблення прозахідних позицій України Москвою було вкладено чималенькі суми. Результат для Росії виявився непоганий.

Зараз в Україні зупинені десятки великих і малих стратегічних для державної економіки підприємств. Хоча справа тут не тільки в газі, але й у застарілих технологіях, якими вони послуговувалися, споживаючи при цьому велику кількість палива. І в Росії це також врахували, закручуючи крани.

Польща, передбачала, що у кінці старого на початку нового років, між Україною і Росією знову розпочнуться газові суперечки, тому запаслася газом. Але навіть незважаючи на це, 70 відсотків усього газу Польщі іде через українські газопроводи.

Зубожіння чи перезавантаження. Подальший розвиток подій поляки прогнозують за кількома сценаріями, починаючи від найгіршого: загальне замороження країни, стихійні бунти, у які ймовірно можуть втрутитися російські або оонівські силовики. Унаслідок цього абсолютне зубожіння людей, більша частина з яких намагатиметься за будь-які ціну, покидаючи все, прорватися закордон, згоджуючись на будь-яку роботу, для елементарного виживання.

З іншого боку це бунт серед олігархів та політиків, унаслідок чого на політичній арені України з’являться несподівані фігури, які й намагатимуться усе владнати або цілком прогнувшись під Росію, або за допомогою Євопи, яка, зрештою, хоче зберегти нейтралітет. Проте навіть при найоптимістичніших прогнозах, раніше, аніж за три-п’ять років Україні з кризи не вибратися. І все це через бездарність політиків та байдуже споглядання народу, який не має жодної державницької позиції.

Щодо цілковитої продажі всіх українських підприємств та систем Росії свідчить і той факт, що на допомогу “старшого брата” зараз би погодилася велика частина жителів України, які пов’язані із північним сусідом, родинними приятельсьими та бізнесовими стосунками. А зараз російська пропаганда розпочала компанію щодо можливого ембарго українських товарів, якими, за словами росіян, частково завалені їхні ринки. Отож проросійсько налаштовані українці чимало віддали, аби все повернулося на свої місця. І про яку державність може йти мова, коли у хаті холодно, голодно і немає роботи.

“Україні можна співчувати, можна допомагати, - пишуть у Польщі, - але заставити людей поважати себе ніхто не зможе. Нас єднає непроста історія, добре теперішні стосунки, ми близькі за ментальністю, тому ми й надалі неабияк зацікавлені у партнерстві та добросусідстві з Україною”.

Висловлювання учасників польської солідарності щодо українсько-російських газових проблем

…w tej paliwowo-energetycznej rozgrywce, z punktu widzenia perspektywicznych interesów Polski, powinniśmy w zadecydowanym stopniu liczyć na własne pomysły i inicjatywę, na rzecz zabezpieczenia się przed tym najgorszym co może nas w tej materii spotkać - czyli totalnym, niczym niepohamowanym dyktatem Moskwy.

Bezradność. To słowo najlepiej opisuje reakcję Unii Europejskiej na szantaż gazowy zastosowany przez Rosję. Mimo że w 27 krajach Wspólnoty mieszka pół miliarda ludzi, a w Rosji zaledwie 140 milionów. Rosja tak samo, a może nawet jeszcze bardziej potrzebuje pieniędzy ze sprzedaży gazu, jak my pożądamy tego surowca. Bez naszych (czytaj: unijnych) pieniędzy zginie. Ją jeszcze bardziej niż nas dotknął światowy kryzys gospodarczy. A jest w o tyle gorszej sytuacji, że większość jej dochodów pochodzi ze sprzedaży paliw energetycznych-ropy i właśnie błękitnego paliwa.

Gaz-prom, niedawno trzeci koncern na świecie, popadł w gigantyczne długi, a jego akcje w ciągu ostatniego pół roku spadły o niemal 80 proc. Łukoil (tak, ten od paliw samochodowych) też zalicza stratę za stratą. A ceny ropy naftowej spadną pewnie jeszcze poniżej 48 USD za baryłkę.

Jedynie Ukraina zdaje się o tym wszystkim dobrze wiedzieć i pogrywa sobie ostro z groźnym sąsiadem. Ba, odnoszę wrażenie, że się do tego starcia nieźle przygotowała: oprócz własnego, niemałego wydobycia zapchała gazem magazyny. 1 czeka. A co zrobi Unia?. NIC!. Szanowni przywódcy Wspólnoty i nasi przywódcy schowajcie urazy i bierzcie przykład z Ukrainy.

Автор: Галина ПЛУГАТОР
Джерело: “Кур’єр галіційcький” спеціально для Коломия ВЕБ Порталу
За матеріалами: “Newsweek Polska”, “Gazeta wyborcza”, та “Dzennik”
Обговорити на форумі